№ 761/14486/17

Постанова

Іменем України

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/14486/17

провадження № 61-45103св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН», приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2018 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агенсттво «УНН» (далі - ТОВ «Інформаційне агентство «УНН»), акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (далі - АТ «Бліц - Інформ») про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в мережі Інтернет на веб-сайтах ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» та газети «Бізнес», власником якого є АТ «Бліц-Інформ», відносно них поширено недостовірну інформацію про причетність їх до рейдерського захоплення активів холдингу «Агрейн», отримання ними повідомлення про підозру, визнання своєї вини, притягнення їх до відповідальності вироком Подільського районного суду міста Києва та заподіяння внаслідок таких дій збитків підприємству.

Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначено: «Тогда прокуратурой Харьковской области были установлены несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 и ОСОБА_4 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственености приговором Подольского районного суда Киева», «…ориентировочная сумма причиненных подозреваемыми убытков составляет более 1,5 млрд. гривен».

Того ж дня на веб-сайті ТОВ «Інформаціне агентство «УНН» ІНФОРМАЦІЯ_3 поширено інформацію: «При этом, в 2014 году ряд должностных лиц признали свою вину и причастность к рейдерскому захвату активов «Агрейна». Они были осуждены Подольским райсудом. Тогда прокуратурой Харьковской области были установлны несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 и ОСОБА_4 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственности приговором Подольского районного суда Киева».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті газети «Бізнес», власником якого є АТ «Бліц-Інформ», ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковано інформацію: «Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну». Зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали повідомлення про підозру. У подальшому вони визнали свою вину і були притягнуті до відповідальності вироком Подільського районного суду м. Києва», «Додамо, що орієнтовна сума, заподіяних підозрюваними збитків складає більше 1,5 млрд. гривень.».

Посилаючись на презумпцію невинуватості, відсутність обвинувального вироку щодо них, вважали викладену на зазначених веб-сайтах відносно них інформацію недостовірною та, такою, що принижує їхню честь, гідність та ділову репутацію, та просили зобов'язати відповідачів спростувати вказану інформацію шляхом опублікування в мережі Інтернет на веб-сайтах ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» та газети «Бізнес» в розділі «Новости» резолютивної частини судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Суди зробили висновки про те, що інформація, яку просять спростувати позивачі, не є твердженням про вчинення злочину, а є суб'єктивною думкою та вільним трактуванням обставин, установлених вироком суду відносно позивачів. Вжите у тексті слово «рейдерське захоплення» є оціночним судженням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації, зробили помилкові висновки про те, що поширена відповідачами інформація не підлягає доведенню та спростуванню, тобто неправильно застосували норму статті 30 Закону України «Про інформацію».

Крім того, відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що оприлюднена ними інформація щодо позивачів отримана ними від органу спеціально визначеного державою для розслідування злочинів.

Короткий зміст відзиву

Від представника ПрАТ «Бліц-Інформ» надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Інформаційне агентство «УНН», АТ «Бліц - Інформ» про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2015 року в справі № 758/15074/14-к про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у злочинах, передбачених частиною першою статті 366 КК України, затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання їх винуватості у злочинах за частиною першою статті 366 КК України та застосування кожному з них покарання у вигляді кримінального штрафу.

За змістом вказаного вироку об'єктивна сторона вчинених позивачами злочинів виразилась у фальсифікації ними проведення загальних зборів окремих підприємств при вирішенні питання утворення аграрного холдингу за ініціативою нерезидентів України з метою вирощування на території України сільськогосподарської продукції та одержання прибутку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» ІНФОРМАЦІЯ_2 поширена така інформація: «Тогда прокуратурой Харьковской области были установлены несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 и ОСОБА_4 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственености приговором Подольского районного суда Киева», «…ориентировочная сумма причиненных подозреваемыми убытков составляет более 1,5 млрд. гривен.».

Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на веб-сайті ТОВ «Інформаціне агентство «УНН» ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено: «При этом, в 2014 году ряд должностных лиц признали свою вину и причастность к рейдерскому захвату активов «Агрейна». Они были осуждены Подольским райсудом. Тогда прокуратурой Харьковской области были установлны несколько лиц, причастных к рейдерскому захвату «Агрейна». В частности ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 и ОСОБА_4 получили сообщения о подозрении. В дальнейшем они признали свою вину и были привлечены к ответственности приговором Подольского районного суда Киева.».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті газети «Бізнес», власником якого є АТ «Бліц-Інформ», ІНФОРМАЦІЯ_4 поширена інформація: «Тоді прокуратурою Харківської області були встановлені декілька осіб, причетних до рейдерського захоплення «Агрейну». Зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали повідомлення про підозру. У подальшому вони визнали свою вину і були притягнуті до відповідальності вироком Подільського районного суду м. Києва», «Додамо, що орієнтовна сума, заподіяних підозрюваними збитків складає більше 1,5 млрд. гривень.».

Позивачі вважали вищевказану інформацію недостовірною, що стало підставою даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно із статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що «Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об'єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси. Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм. Однак, беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації, та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів, Суд вважає, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль «сторожового пса суспільства». На думку Суду, повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання у свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції. Під час провадження в національних судах заявники чітко наводили на свій захист принцип «умовного імунітету від відповідальності» передбачений відповідним законодавчим положенням. Зокрема, вони доводили, що не мали злого умислу завдати шкоди честі, гідності та репутації позивача публікацією зазначеного матеріалу та що громадськість була зацікавлена в отриманні інформації.» (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, § 63 - 66, ЄСПЛ, від 05 травня 2011 року).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Зазначення у публікаціях на веб-сайтах ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» та газети «Бізнес» інформації про те, що позивачі здійснили «рейдерське захоплення», є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Такі висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора публікацій та не підлягають спростуванню.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Стосовно змісту інформації, яку позивачі просять спростувати, то суди зробили правильні висновки про те, що така інформація не є звинуваченням позивачів у вчиненні конкретних злочинних діяннях, а стосується трактування подій, викладених у тексті вироку Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2015 року у справі № 758/15074/14-к, який набрав законної сили, тому підстав для застосування статті 277 ЦК України до спірних правовідносин немає, оскільки контекст даних публікацій свідчить про необхідність доведення до суспільства вказаної у вироку інформації.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і на законність та обґрунтованість оскаржених рішень не впливають, висновків судів не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук