06.11.2024

№ 761/14792/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 761/14792/22

провадження № 61-7969 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Котін Петро Борисович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського Антона Михайловича, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

(далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), після зміни назви - акціонерне товариство

(далі - АТ) «НАЕК «Енергоатом», про визнання незаконним і скасування наказу

про призупинення дії трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 24 жовтня 2005 року вона працювала у ДП «НАЕК «Енергоатом» на різних посадах. Остання посада, яку вона обіймала, це - начальник відділу контрольних заходів підрозділів неосновного виробництва департаменту з проведення контрольних заходів Дирекції

з контрольно-ревізійної роботи.

Згідно з наказом від 03 березня 2022 року № 01-156-н на період дії воєнного стану був встановлений режим роботи для працівників Дирекції та відокремлених підрозділів, що розташовані у місті Києві відповідно до додатку, в якому, зокрема закріплено, що працівники, які можуть виконувати робочі завдання віддалено, мають дистанційний режим роботи.

22 березня 2022 року наказом № 280-к її було звільнено з роботи з 24 березня

2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в зв`язку

зі скороченням посади начальника відділу контрольних підрозділів неоспорюваного виробництва департаменту з проведення контрольних заходів Дирекції з контрольно-ревізійної роботи, проте наказом від 24 березня 2022 року № 302-к у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану дію указаного наказу було відмінено.

Наказом від 29 квітня 2022 року № 391-к було призупинено дію її трудового договору з 02 травня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу,

але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Вважала, що наказ відповідача від 29 квітня 2022 року № 391-к є незаконним,

а призупинення дії трудового договору з нею таким, що відбулось із порушенням норм трудового законодавства. Відповідач не був позбавлений можливості забезпечити її роботою, оскільки: місто Київ та Київська область не входили

до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації; на роботі був встановлений дистанційний режим роботи; вона могла виконувати роботу дистанційно; діяльність підприємства під час дії воєнного стану не припинялася. При цьому вона не надавала своєї згоди на призупинення дії трудового договору. Відтак підстави для призупинення дії трудового договору згідно з Законом України

«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» були відсутні.

Зазначала, що за період із 28 лютого 2022 року по 02 травня 2022 року

їй не було виплачено заробітну плату в сумі 151 476,75 грн, а тому вказаний розмір заборгованості має бути стягнутий із відповідача на її користь.

Також указувала, що на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за час призупинення дії трудового договору на підставі

статті 235 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним

і скасувати наказ від 29 квітня 2022 року № 391-к «Про призупинення дії трудового договору з працівниками Дирекції» у частині призупинення дії трудового договору з нею; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі

в розмірі 151 476,75 грн, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу

за час призупинення дії трудового договору.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Котіна П. Б. від 29 квітня 2022 року № 391-к «Про призупинення дії трудового договору з працівниками Дирекції» у частині призупинення дії трудового договору з начальником відділу контрольних заходів неосновного виробництва департаменту з проведення контрольних заходів Дирекції з контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 02 травня 2022 року по 30 травня 2023 року включно в сумі 949 254,30 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

У решті вимог позову (стягнення заборгованості по заробітній платі) відмовлено.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь держави судовий збір в сумі 9 492,54 грн.

Рішення у частині стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі

63 956,85 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, допущеного до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний наказ у частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 є незаконним, оскільки станом на дату прийняття цього наказу відповідач здійснював свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, при чому як за місцем свого знаходження,

так і дистанційно, а на момент призупинення дії трудового договору з позивачем діяв дистанційний режим роботи (наказ від 13 березня 2022 року № 01-156-н).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав

для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час призупинення дії трудового договору, а саме

з 02 травня 2022 року по 30 травня 2023 року (день ухвалення судового рішення), розмір якого обчислений із урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), та становить 949 254,30 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Районний суд відмовив у стягненні заборгованості по заробітній платі, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона отримувала

від свого керівництва завдання на виконання роботи, навіть дистанційно, тоді як

у вказаний період часу за місцем знаходження відповідача на своєму робочому місці позивач не перебувала та свої трудові обов`язки не виконувала. При цьому суд не взяв до уваги копії електронних звітів про виконану нею роботу, оскільки судом не встановлено, що вона отримувала завдання на виконання такої роботи від свого роботодавця.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34 800,00 грн. У решті вимог заяви відмовлено.

Районний суд уважав наявними підстави для часткового задоволення заяви позивача та стягнення із відповідача на її користь 34 800,00 грн витрат

на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідає критерію реальності

та розумності, є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а також пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду про те, що наказ від 29 квітня 2022 року № 391-к «Про призупинення дії трудового договору

з працівниками Дирекції» у частині призупинення дії трудового договору

з позивачем є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач свою господарську діяльність не зупиняв, на момент винесення оскаржуваного наказу на підприємстві діяв дистанційний режим. При цьому головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.

Також апеляційний суд погодився із висновком районного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час незаконного призупинення дії трудового договору у визначеному судом розмірі, а також відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі з наведених у рішенні мотивів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського А. М.,

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року АТ «НАЕК «Енергоатом», як правонаступник ДП «НАЕК «Енергоатом», звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в якій просить вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Соболівський А. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення указаних позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» витребувано її із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання товариства про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 16 квітня 2024 року.

Крім цього, заявник указує, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат

на правову допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, становить 18 280,00 грн. Докази будуть надані додатково (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 3) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського А. М.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року задоволено заяву АТ «НАЕК «Енергоатом» про залучення до участі у справі правонаступника. Залучено правонаступника ДП «НАЕК «Енергоатом» - АТ «НАЕК «Енергоатом» до участі

у справі № 761/14792/22.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ «НАЕК «Енергоатом» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не враховано відповідні правові позиції Верховного Суду, а також не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було досліджено обставин неможливості роботодавцем надавати роботу, а позивачем її виконувати, навіть у дистанційному режимі, а тому висновків судів зроблені за неправильного застосування до спірних правовідносин положень статті 13 Закону України

«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

При цьому позивачем не заперечувався факт її ознайомлення із оскаржуваним наказом через мобільний за стосунок «Viber». Проте жодної інформації щодо місця свого перебування вона відповідача не повідомляла, про готовність вийти

на роботу й виконувати посадові обов`язки не заявляла, тим самим унеможливила продовження виконання сторонами умов трудового договору. Також у цей період позивач не зверталася до роботодавця із проханням налаштувати їй віддалений доступ до робочого місця, відповідно, вона не мала доступу до корпоративної пошти та системи електронного документообігу, через які здійснюється надання керівниками завдань та звітування працівників про їх виконання. Отже позивач

не мала можливості виконувати роботу дистанційно, а відповідач, відповідно, - надавати роботу.

Також касаційна скарга містить вказівку про те, що з 11 січня 2024 року АТ «НАЕК «Енергоатом» є правонаступником ДП «НАЕК «Енергоатом». Ідентифікаційний код та місцезнаходження юридичної особи відповідають даним підприємства.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського А. М., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, в зв`язку

з чим помилково відмовлено в задоволенні цих вимог.

Суди не надали належної оцінки наявним у справі доказам, не врахували,

що позивач у спірний період виконувала свої трудові обов`язки, поєднуючи дистанційне виконання роботи з роботою в офісі відповідача. Вказані обставини підтверджуються, у тому числі скріншотами її телефонної книги, звітами

про виконання роботи, повідомленням про рух транспорту, листом, у якому зафіксовані дані про вхід/вихід із приміщень відповідача.

Суди не взяли до уваги, що: працівник не притягався до дисциплінарної відповідальності; скарг щодо невиконання або неналежного виконання нею роботи від роботодавця не надходило; позивачем надано достатньо доказів, що свідчать про виконання нею роботи та перебування на робочому місці; табелі обліку використання робочого часу, складалися простим друкарським способом

без можливості встановлення часу їх заповнення; роботодавець нарахував позивачу заробітну плату за лютий та аванс за березень 2022 року всупереч власним табелям обліку; відмітка в табелях «НЗ» має тимчасовий характер

і передбачає виконання роботодавцем обов`язку зі встановлення причин відсутності працівника на робочому місці, який відповідач не виконав; відповідач не складав акти про відсутність позивача і ним не вживалися заходи щодо встановлення причин відсутності шляхом відібрання пояснень.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року АТ «НАЕК «Енергоатом» надіслало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського А. М., мотивований тим, що оскаржувані судові рішення суду в часині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі є законними

та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» та представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського А. М. задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Щодо визнання незаконним і скасування наказу про призупинення дії трудових договорів у частині, що стосується позивача

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини

і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ

від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності

і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором

з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно

до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю

у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового

договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї

із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення

або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів

до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням

і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів,

а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку

з військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва пошкоджені чи знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин

є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його

до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, урахував указані вище норми матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам, і дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для призупинення дії трудового договору були відсутні, оскільки на момент прийняття оспорюваного наказу ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», здійснювало свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, мало об`єктивну можливість забезпечити працівникам, зокрема позивачу, належні умови праці, виконувати інші умови трудового договору. При цьому на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» 13 березня 2022 року № 01-156-н «Про визначення режиму роботи» на період дії воєнного стану для працівників Дирекції та відокремлених підрозділів, що розташовані у місті Києві та Київській області була передбачена можливість встановлення дистанційного режиму роботи.

Отже, роботодавець не довів, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України він був позбавлений можливості надати позивачу роботу за укладеним із нею трудовим договором, а остання не мала можливості виконувати свої трудові обов`язки.

Подібні висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справа № 758/10320/22 (провадження № 61-15636св23), від 25 вересня 2024 року у справі № 761/16359/22 (провадження № 61-9654св24).

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним. Доводи касаційної скарги

АТ «НАЕК «Енергоатом» цього не спростовують, значною мірою зводяться

до необхідності переоцінки доказів у справі, яким надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час призупинення дії трудового договору

У КЗпП України відсутня норма права, яка б регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору.

Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні

за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить

із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення

про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,

але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом

є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію

з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Ураховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин приписи частини другої статті 235

КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклали на відповідача обов`язок відшкодувати позивачці середній заробіток за час її перебування у вимушеному прогулі.

Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом

у постановах від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22, від 31 січня

2024 року у справі № 161/8196/22, від 27 березня 2024 року № 753/12518/22.

Розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню із відповідача, за період

із 02 травня 2022 року по день ухвалення районним судом рішення, - 30 травня 2023 року, обчислений судами попередніх інстанцій із урахуванням положень Порядку № 100, та становить 949 254,30 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів (3 366,15 грн х 282 робочі дні).

Верховний Суд погоджується із такими висновками судів у частині вирішення цих позовних вимог.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що за період

із 28 лютого 2022 року по 02 травня 2022 року їй не було виплачено заробітну плату в сумі 151 476,75 грн, тоді як вона виконувала свої посадові обов`язки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило,

у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром

не обмежується.

Виходячи з положень КЗпП України, та Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору

з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Згідно з положеннями статей 115 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку наданим сторонами доказам, їх доводам, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами факт виконання нею своїх посадових обов`язків, при тому, що лише з 13 березня

2022 року на підприємстві був ведений дистанційний режим роботи.

Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині є законними

та обґрунтованими, а отже, підлягають залишенню без змін.

Із цих підстав відповідні доводи касаційної скарги представника позивача відхиляються Верховним Судом.

Інших доводів касаційні скарги не містять, а згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Соболівський А. М., зазначав про те, що позивач понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі

18 280,00 грн, докази на підтвердження чого будуть подані до суду протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення (частина восьма статті 141 ЦПК України). Станом на момент винесення Верховним Судом цієї постанови доказів понесення відповідних витрат не надано.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та представника ОСОБА_1 - адвоката Соболівського Антона Михайловича, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року

та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць