Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 761/15684/17
провадження № 61-7391св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,
третя особа - Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів:
Шебуєвої В. А., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа - Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи - завідувача радіологічним відділом. На цю посаду його було призначено на підставі контракту від 30 грудня
2015 року № 4/2015 терміном з 27 січня 2016 року по 26 січня 2021 року. Наказом від 27 березня 2017 року № 141-к контракт достроково розірваний відповідно до підпункту «г» пункту 25 та підпункту «к» пункту 26 контракту, його звільнено з посади за порушення вимог статей 22, 28 Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України. Жодна з зазначених норм не передбачає підстав для звільнення особи за конфлікт інтересів. На час перевірки робочою групою дотримання законодавства у Державному науково-дослідному інституті лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи конфлікт інтересів відповідно до статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» був врегульований шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу, а саме його син ОСОБА_2 звільнений з посади провідного фахівця лікаря ветеринарної медицини бактеріолога лабораторії діагностики захворювань бактеріальної етіології науково-дослідного відділу. Вважав своє звільнення переслідуванням.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо звільнення його з посади директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня 2017 року № 141-к «Про звільнення
ОСОБА_1 », поновити на посаді, стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з квітня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 210 437 грн 32 коп., а також стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на його користь моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року у складі судді Рибака М. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня 2017 року № 141-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу
в сумі 210 437 грн 32 коп. з подальшим вирахуванням із вказаної суми податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі
ОСОБА_1 на посаді директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дострокове розірвання контракту з позивачем та його звільнення з посади здійснено відповідачем на підставі норм статей 22, 28 Закону України «Про запобігання корупції», які не передбачають звільнення, і не містять підстав такого. Порядок переведення та звільнення особи у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів, визначений статтею 34 вказаного Закону. Крім того, на момент видання відповідачем наказу від 27 березня 2017 року про звільнення з посади позивача, син останнього вже не перебував у підпорядкуванні позивача, оскільки 06 вересня 2016 року був звільнений. У наказі від 27 березня
2017 року про звільнення позивача не містилось жодної норми, яка б передбачала підставу звільнення з посади, в тому числі і як вид дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного чи пов`язаного з корупцією правопорушення, встановленого у передбачений законом спосіб.
Звільнення позивача здійснено відповідачем без законної підстави, а тому наказ відповідача від 27 березня 2017 року № 141-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та останній підлягає поновленню на посаді. При цьому судом враховано, що контракт з позивачем від 30 грудня 2015 року було укладено на строк з 27 січня 2016 року по 26 січня 2021 року.
З цих підстав з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми заявлених позивачем позовних вимог в сумі 210 437 грн 32 коп. з подальшим вирахуванням із вказаної суми податків та обов`язкових платежів.
Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задоволено. Скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки матеріалами справи встановлено допущення ОСОБА_1 порушень Закону України «Про запобігання корупції», що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, у суду першої інстанції не було підстав для визнання незаконним та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня
2017 року № 141-к про звільнення ОСОБА_1
ОСОБА_1 не довів законність та обґрунтованість вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги останнього про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року задоволено. Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа - Державний
науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що статті 22, 28 Закону України «Про запобігання корупції» взагалі не передбачають такої санкції за допущення конфлікту інтересів як звільнення, тому пункт 9 статті 36 КЗпП України не може бути застосований, оскільки такої підстави звільнення інші закони, крім пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» не передбачають. Таким чином, законних підстав для дострокового розірвання вказаного контракту та звільнення його з посади немає.
На момент видання наказу від 27 березня 2017 року про звільнення його з посади його син вже не перебував у підпорядкуванні ОСОБА_1 і був звільнений 06 вересня 2016 року. Тому конфлікту інтересів на момент його звільнення не існувало.
Практика Європейського суду з прав людини підтверджує позицію про те, що звільнення має проводитись з підстав, прямо визначених законодавством, інакше відбуватиметься не тільки порушення конституційного права особи на працю, але й принципу верховенства права та правової визначеності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи завідувача радіологічним відділом на термін з 27 січня 2016 року по 26 січня 2021 року на підставі контракту від 30 грудня 2015 року № 4/2015, укладеного між Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України, до сфери управління якої належить Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (а. с. 7-10).
Згідно наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня 2017 року № 141-к, укладений із ОСОБА_1 контракт від 30 грудня 2015 року № 4/2015 розірвано достроково відповідно до підпункту «г» пункту 25 та підпункту «к»
пункту 26 контракту, а позивача звільнено з посади директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи завідувача радіологічним відділом за порушення вимог статей 22, 28 Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до
пункту 9 статті 36 КЗпП України у перший робочий день (а. с. 63).
У вказаному наказі зазначено, що відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 01 лютого 2017 року № 69 робочою групою Держаної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів проведено перевірку дотримання законодавства у Державному науково-дослідному інституті з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Під час перевірки встановлено, що директором вказаного інституту ОСОБА_1 не повідомлено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про наявність у нього реального конфлікту інтересів у зв`язку з прийняттям близької особи (рідного сина) ОСОБА_2 на посаду провідного фахівця - лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога лабораторії діагностики захворювань бактеріальної етіології науково-дослідного відділу (працював у період з 07 вересня 2015 року по 06 вересня 2016 року), чим порушено вимоги статей 22, 28 Закону України «Про запобігання корупції».
За змістом постанови Солом`янського районного суду м. Києва
від 23 жовтня 2017 року у справі № 760/15418/17 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2017 року № 41-03/74, який надійшов до суду з Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» 04 листопада 2015 року, 23 грудня
2015 року, 27 січня 2016 року, 29 березня 2016 року, 25 квітня 2016 року вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: видав накази від 04 листопада 2015 року № 317-к, від 23 грудня
2015 року № 368-к, від 27 січня 2016 року № 19-к, від 29 березня 2016 року
№ 88-к, від 25 квітня 2016 року № 113-к про преміювання підлеглих працівників, в тому числі і близької йому особи - сина ОСОБА_2 , що відноситься до адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті
Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою
статті 172-7 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а. с. 65-68, 122-123).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Підпунктом «г» пункту 25, укладеного із ОСОБА_1 30 грудня
2015 року контракту № 4/2015 передбачено, що контракт припиняється з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.
Згідно з підпунктами «а», «б», «к» пункту 26 у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом; у разі одноразового грубого порушення законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагности та ветеринарно-санітарної експертизи настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т. п.); у разі невиконання вказаного контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи уповноваженого органу управління, в тому числі місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, з інших підстав, передбачених законодавством.
Підставою припинення трудового договору, зазначеною у пункті 7-1 частини першої статті 36 КЗпП України є укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
У випадках, передбачених пунктами 7, 7-1 і 7-3 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
При цьому стаття 28 вказаного Закону стосується питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Зокрема, частиною першою вказаної статті Закону визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Терміни «реальний конфлікт інтересів», «потенційний конфлікт інтересів», «неправомірна вигода», «подарунок» вживаються у значенні, наведеному в Законі № 1700-VII, що прямо зазначено у примітці до статті 59-1 названого Закону.
Закон № 1700-VII визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень .
У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 2010 року, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України(далі - Конвенція ООН проти корупції).
Частиною першою статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.
Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина четверта статті 7 Конвенції ООН проти корупції).
Згідно із частиною четвертою статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.
Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.
Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.
Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону № 1700-VII.
Відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня 2017 року № 141-к підставою для звільнення ОСОБА_1 було визначено те, що в порушення статей 22, 28 Закону України «Про запобігання корупції» ним не повідомлено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про наявність реального конфлікту інтересів у зв`язку з прийняттям близької особи (рідного сина) ОСОБА_2 на посаду провідного фахівця - лікаря ветеринарної медицини - бактеріолога лабораторії діагностики захворювань бактеріальної етіології науково-дослідного відділу.
Факт допущення вказаних порушень ОСОБА_1 не спростовувався.
Частиною першою статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно із частиною третьою статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Апеляційним судом не взято до уваги ту обставину, що на момент видання вказаного наказу про звільнення ОСОБА_1 , останнього ще не було притягнуто до адміністративної відповідальності, тому його не можливо було звільнити на підставі, передбаченій пунктом 9 частини першої
статті 36 КЗпП України, а саме підставі, передбаченій іншими законами.
На час розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи вже набула законної сили постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 23 жовтня
2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою
статті 172-7 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня 2017 року № 141-к «Про звільнення
ОСОБА_1 » підлягає зміні у частині підстави звільнення ОСОБА_1 з пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України на
пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто ОСОБА_1 підлягає звільненню з підстав, передбачених контрактом.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання
ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що у справі № 490/53/17 з подібними обставинами Верховним Судом вже було висловлено позицію з приводу застосування норм права.
Вичерпний перелік підстав для передачі справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду встановлений статтею 403 ЦПК України. Відповідне питання про передачу справи згідно зі статтями 403 і 404 ЦПК України вирішує Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду.
Тобто питання прийняття касаційної скарги, відкриття касаційного провадження та передачі справи до об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду віднесені до повноважень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду.
З огляду на вказане, у колегії суддів Верховного Суду відсутні підстави для передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з тим, що заявниками не наведено обґрунтованих доводів необхідності передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 400 402 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня
2017 року № 141-к «Про звільнення ОСОБА_1 » скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 , зазначену в наказі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27 березня 2017 року № 141-к «Про звільнення ОСОБА_1 » із пункту 9 частини першої
статті 36 КЗпП України на пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 12 березня
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович