03.01.2024

№ 761/15797/19

Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/15797/19

провадження № 61-16716св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Піллар»,

відповідачі: приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «КВАЗАР»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року в складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «КВАЗАР», про визнання недійсними електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С., Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «КВАЗАР» (далі - ПрАТ «КВАЗАР»), про визнання недійсними електронних торгів.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 16 жовтня 2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. було відкрито виконавче провадження № 57438374 з примусового виконання наказу № 911/2179/15, виданого 19 липня 2018 року Господарським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Пілар» на користь ПрАТ «КВАЗАР» 15 55 726, 60 грн заборгованості, 7 685 235, 19 грн інфляційних втрат, 9 6225 89, 25 грн 3 % річних та 73 080,00 грн судового збору.

На підставі постанов про опис та арешт майна від 17 жовтня 2018 року, 19 жовтня 2018 року та 21 грудня 2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Варавою Р. С. було накладено арешт на майно позивача.

Крім того, 08 січня 2019 року приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Варава Р. С. виніс постанову, якою призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного майна, який 10 січня 2019 року підготував висновок про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісних меблі, відповідно до якого вартість описаного майна сумарно склала 238 600,00 грн.

14 січня 2019 року приватний виконавець Варава Р. С., після того, як отримав висновок про вартість рухомого майна, сформував та направив до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна із вартістю майна у розмірі 238 600,00 грн.

22 січня 2019 року на веб-сайті ДП «СЕТАМ» опубліковано оголошення про проведення 11 лютого 2019 року аукціону з продажу арештованого майна за лотом № 329164 зі стартовою ціною 238 600,00 грн.

11 лютого 2019 року були проведені електронні торги та оформлені протоколом № 387429 про проведення електронних торгів, відповідно до якого переможцем торгів визначено учасника № 3 - ОСОБА_1

10 квітня 2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. підписаний (затверджений) Акт про проведені електронні торги.

Позивач вважає, що проведені електронні торги є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Також зазначає, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі № 758/1695/19 в рамках кримінального провадження № 12018100070004960 від 29 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365-2 Кримінального кодексу України (яка була доведена до відома ДП «СЕТАМ» та приватного виконавця Варвари Р. С. до проведення 11 лютого 2019 року електронних торгів), було накладено арешт на майно, із забороною вчиняти дії щодо його відчуження та розпорядження, що в свою чергу є підставою для зупинення електронних торгів.

Позивач, вважаючи дії та рішення приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_2 , щодо зазначення вартості майна на підставі висновку про вартість рухомого майна, а також дії щодо направлення до ДП «СЕТАМ» майна для реалізації його на електронних торгах із визначеною вартістю у 238 600, 00 грн, 29 січня 2019 року звернувся до суду із відповідною скаргою.

визнано незаконною постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 57438374, постановлену 08 січня 2019 року;

визнано недійсною оцінку майна згідно із висновком про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (дата оцінки 10 січня 2019 року), у виконавчому провадженні № 57438374;

визнано неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. з визначення вартості майна, що належить ТОВ «Піллар», у сумі 238 600,00 грн, відповідно до висновку про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (дата оцінки 10 січня 2019 року), у виконавчому провадженні № 57438374;

визнано неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. з передачі до ДП «СЕТАМ», філія у місті Києві та Київській області, на реалізацію арештованого майна, визначеного в заявці на реалізацію арештованого майна від 14 січня 2019 року № 23, із вартістю майна 238 600,00 грн.

Посилаючись на те, що проведення електронних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, що безпосередньо вплинуло на результати торгів, позивач просив суд:

визнати недійсними електронні торги по лоту № 329164, проведені 11 лютого 2019 року ДП «СЕТАМ», оформлені протоколом № 387429 про проведення електронних торгів від 11 лютого 2019 року;

визнати недійсним акт про проведені електронні торги від 10 квітня 2019 року, складеного приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. на підставі протоколу № 387429 про проведення електронних торгів від 11 лютого 2019 року по лоту № 329164, а також стягнути з відповідачів судовий збір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року позовну заяву задоволено.

Визнано недійсними електронні торги по лоту № 329164, проведені 11 лютого 2019 року ДП «СЕТАМ» та оформленні протоколом № 387429 про проведення електронних торгів від 11 лютого 2019 року.

Визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 10 квітня 2019 року, складеного приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. на підставі протоколу № 387429 про проведення електронних торгів від 11 лютого 2019 року по лоту № 329164.

Стягнено солідарно з приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Піллар» судовий збір в розмірі 3 842, 00 грн.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що електронні торги за лотом № 329164 були проведені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, і такі порушення призвели до порушення законних прав та інтересів позивача, тому відповідно електронні торги та акт про проведенні електронні торги підлягають визнанню недійсними.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що враховуючи, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2019 року, яка є обов`язковою до виконання, встановлено незаконність дій приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. при визначенні вартості майна та направлення його на реалізацію до ДП «СЕТАМ» та визнано недійсною оцінку майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проведення електронних торгів за лотом № 329164 відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, що безпосередньо вплинуло на результати торгів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Піллар» у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 18-18гс18).

Також зазначає, що неправильно визначивши предмет доказування під час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанції:

порушили принцип змагальності сторін, не давши можливість ОСОБА_1 спростувати обставини, на які посилався позивач;

порушили приписи статі 82 ЦПК України, якою визначається перелік обставин, що підлягають звільнення від доказування, оскільки обставини, що встановлені в рішенні у справі № 911/2179/15, виходячи зі змісту порушеного права сформульованого позивачем, не входять до предмету доказування у цій справі, однак були покладені в основу оскаржуваних рішень;

неправильно застосували приписи 16 203 215 ЦК України в контексті правильності визначення такого способу захисту права, як визнання правочину недійсним, оскільки в результаті прийнятих рішень право позивача не було відновлене;

неправильно застосували приписи статі 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та статтю 57 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого було зроблено неправильний висновок про те, що вартість майна, що є предметом електроних торгів, складена неправомірно, а тому проведення електронних торгів за лотом № 329164 відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна і такі порушення призвели до порушення прав та інтересів позивача.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2020 року ТОВ «Піллар» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

У грудні 2020 року ДП «СЕТАМ» подав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких зазначає, що погоджується з вимогами касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.

У грудні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року клопотання ОСОБА_1 , подане представником ОСОБА_3 , задоволено.

Зупинено виконання та дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року і постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 жовтня 2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. було відкрито виконавче провадження № 57438374 з примусового виконання наказу № 911/2179/15, виданого 19 липня 2018 року Господарським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Пілар» на користь ПрАТ «КВАЗАР» 15 55 726, 60 грн заборгованості, 7 685 235, 19 грн інфляційних втрат, 9 6225 89, 25 грн 3 % річних та 73 080,00 грн судового збору (т. 1 а. с. 15, 16).

Постановами про опис та арешт майна від 17 жовтня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 21 грудня 2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Варавою Р. С. було накладено арешт на майно позивача (т. 1 а. с. 17-30).

08 січня 2019 року приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Варава Р. С. виніс постанову, якою призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна (т. 1 а. с. 31-34).

10 січня 2019 року суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_2 підготував висновок про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, відповідно до якого вартість описаного майна сумарно склала 238 600,00 грн (т. 1 а. с. 35-44).

Судом першої інстанції встановлено, що даний висновку про вартість рухомого майна-машини, обладнання та офісні меблі, який був складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , не відповідає вищенаведеним вимогам, які ставляться до звітів про оцінку майна. У даному висновку зазначено «мета оцінки - визначення оціночної вартості об`єкта оцінки», і сам висновок наданий щодо оціночної вартості об`єктів оцінки. Тоді як в постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 08 січня 2019 року приватний виконавець постановив «Суб`єкту оціночної діяльності - суб`єктів господарювання ОСОБА_2 , надати визначити ринкову вартість описаного майна».

За результатами рецензування вказаного висновку про вартість рухомого майна, 27 лютого 2019 була складена рецензія на висновок про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, відповідно до якої, висновок не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є непрофесійним (відсутні кваліфікаційні документи), неякісними (порушені оціночні процедури) та необ`єктивними (використання сумнівних вихідних даних без підписів та печаток) і не може бути використаний (Т. 1 а. с. 56-63).

14 січня 2019 року приватний виконавець Варава Р. С. сформував та направив до ДП «СЕТАМ» філія у місті Києві та Київській області заявку на реалізацію арештованого майна із вартістю майна у 238 600,00 грн (т. 1 а. с. 45-50).

22 січня 2019 року на веб-сайті Державного підприємства «СЕТАМ» опубліковано оголошення про проведення 11 лютого 2019 року аукціону з продажу арештованого майна за лотом № 329164 зі стартовою ціною 238 600,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі № 758/1695/19 в рамках кримінального провадження № 12018100070004960 від 29 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365-2 КК України, було накладено арешт на майно, із забороною вчиняти дії щодо його відчуження та розпорядження (т. 1 а. с. 83-90).

11 лютого 2019 року були проведені електронні торги, оформлені протоколом № 387429 про проведення електронних торгів, відповідно до якого переможцем торгів визначено учасника № 3, яким є ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 51, 52).

10 квітня 2019 року приватним виконавцем приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. був підписаний (затверджений) Акт про проведені електронні торги (т. 1 а. с. 53-55).

Судами встановлено, що позивач, вважаючи дії та рішення приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_2 , щодо зазначення вартості майна на підставі висновку про вартість рухомого майна, а також дії щодо направлення до ДП «СЕТАМ» майна для реалізації його на електронних торгах із визначеною вартістю у 238 600, 00 грн, 29 січня 2019 року звернувся до суду із відповідною скаргою.

08 квітня 2019 року Північним апеляційним господарським судом за результатами розгляду скарги ТОВ «Піллар» на дії та рішення приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. була прийнята постанова у справі № 911/2179/15, якою: визнано незаконною постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 57438374, постановлену 08 січня 2019 року; визнано недійсною оцінку майна згідно із висновком про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (дата оцінки 10 січня 2019 року), у виконавчому провадженні № 57438374; визнано неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. з визначення вартості майна, що належить ТОВ «Піллар», у сумі 238 600,00 грн, відповідно до висновку про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (дата оцінки 10 січня 2019 року), у виконавчому провадженні № 57438374; визнано неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р. С. з передачі до ДП «СЕТАМ», філія у місті Києві та Київській області, на реалізацію арештованого майна, визначеного в заявці на реалізацію арештованого майна від 14 січня 2019 року № 23, із вартістю майна 238 600,00 грн (т. 1 а. с. 238-247).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу та у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 15 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

Виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5) (в редакції на час проведення електронних торгів) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком № 2831/5.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком № 2831/5.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 2831/5 електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Звертаючи до суду з позовом, позивач посилався на те, що проведення електронних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку № 2831/5, зокрема те, що висновок про вартість рухомого майна, підготовлений ОСОБА_2 не є звітом про оцінку майна, та не відповідає вимогам законодавства, які ставляться до звітів про оцінку майна, вартість майна позивача не відповідала ринковій вартості такого майна, а тому не могла бути використана для визначення початкової ціни для продажу майна, що безпосередньо вплинуло на результати торгів. Також посилався на те, що направлена приватним виконавцем Варварою Р. С. заявка на реалізацію арештованого майна від 14 січня 2019 року не відповідала вимогам Порядку № 2831/5.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено визначення вартості майна боржника та його оцінка.

Зокрема, встановлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У відповідності до частини четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові.

Також стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за результатами проведення оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, визначаються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон «Про оцінку»).

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з: оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна» вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Отже, єдиним документом, який може підтверджувати проведення оцінки майна є звіт про оцінку майна, складений відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оцінку майна» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог закону та нормативно-правових актів з оцінки майна.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оцінку майна» спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Як встановили суди, та відомо з матеріалів справи позивач, вважаючи дії та рішення приватного виконавця Варави Р. С. щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкт господарювання ОСОБА_2 , а також дії щодо направлення до ДП «СЕТАМ» майна для реалізації його на електронних торгах із визначеною вартістю у 238 600,00 грн, звернувся до суду із відповідною скаргою.

визнано незаконною постанову приватного виконавця Варави Р. С. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 57438374, постановлену 08 січня 2019 року;

визнано неправомірними дії приватного виконавця Варави Р. С. з визначення вартості майна, що належить ТОВ «Піллар», у сумі 238 600,00 грн, відповідно до висновку про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (10 січня 2019 року), у виконавчому провадженні № 57438374;

визнано неправомірними дії приватного виконавця Варави Р. С. з передачі до ДП «СЕТАМ», філія у місті Києві та Київській області, на реалізацію арештованого майна, визначеного в заявці на реалізацію арештованого майна від 14 січня 2019 року № 23, із вартістю майна 238 600,00 грн.

Так, судом у зазначеній справі № 911/2179/15 встановлено:

що в порушення статей 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» оцінка майна була проведена 10 січня 2019 року без укладення відповідного договору між приватним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності, і лише 18 січня 2019 року, тобто, після проведення оцінки та передачі майна на примусову реалізацію, був укладений договір на проведення оцінки;

приватним виконавцем було описано та накладено арешт на три станки різки дротом зливків кремнію, а саме: № EZ 01 E500 SD-B, № НОМЕР_1 SD-B та № HT 01 E500 SD-B. При цьому, станок для різки кремнію № 300237 DW288P6 не був включений в опис та не був арештований ні постановою від 21 грудня 2018 року, ні попередніми постановами від 17 жовтня 2018 року та 19 січня 2018 року, проте, вказаний станок був у переліку майна в постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності та переданий на реалізацію;

порушення положень Розділу ІІ Порядку № 2831/5, у заявці на реалізацію арештованого майна від 14 січня 2019 року, яка направлена приватним виконавцем ДП «СЕТАМ» не зазначено: виконавчий округ та номер посвідчення приватного виконавця; форму реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною); вид майна; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність; повних відомостей про зберігача майна; відомості про чинні обтяження; фото- та/або відеоматеріали. Також у заявці в якості додатку зазначена «Копія звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нерухомого майна, а саме: комп`ютерної техніки, засобів зв`язку, обладнання, офісних меблів в кількості», однак вказаний звіт у матеріалах виконавчого провадження відсутній. Заявка про реалізацію майна направлена з порушенням Розділу ІІІ Порядку, яким передбачено, що відповідна заявка готується не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості арештованого майна, а даному випадку заявка була направлена 14 січня 2019 року, в день отримання приватним виконавцем висновку, тобто, без надання часу сторонам для ознайомлення з оцінкою майна та подання своїх заперечень щодо неї;

переданий на реалізацію станок для різки дротом кремнію № 300237 DW288P6 належить компанії BSB Coopertieve U.A. (Нідерланди) і переданий боржнику у користування на підставі договору лізингу обладнання від 04 серпня 2018 року № 170804;

складений 10 січня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 «Висновок про вартість рухомого майна - машини, обладнання та офісні меблі» не є звітом про оцінку майна та взагалі не відповідає вимогам Національного стандарту № 1, оскільки не містить всіх необхідних розділів, а тому не може бути підставою для визначення початкової ціни для реалізації арештованого майна;

розмір визначеної вартості всього майна - 238 600,00 грн є очевидно заниженим, оскільки, як вбачається з договору лізингу обладнання № 170804 від 04 серпня 2017 року, митних декларацій, роздруківок із веб-сайту ДП «СЕТАМ» щодо аналогічного майна, вбачається, що лише вартість одного зі станків для різки дротом кремнію № 300237 DW288P6 (позиція 30) може становити 519 568,08 євро, тобто, майже 15 млн. грн.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, позивач скористався своїм процесуальним правом та оскаржив дії державного виконавця щодо майна, яке є предметом купівлі-продажу на прилюдних торгах.

Разом із тим, конкретно в цьому випадку подання позивачем скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечило йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, і такий спосіб оскарження оцінки майна не був ефективним, оскільки прилюдні торги відбулися 11 лютого 2019 року і на момент їх проведення оцінка майна, що реалізовувалося, була чинною.

Враховуючи те, що прилюдні торги з реалізації майна позивача відбулися 11 лютого 2019 року за ціною продажу, яка визнана недійсною в судовому порядку, а також те, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про порушення майнових прав позивача та наявність правових підстав для задоволення позову.

Подібні висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 750/2447/18 (провадження № 61-48487св18).

Виходячи з вищезазначеного, та враховуючи те, що електронні торги за лотом № 329164 були проведені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, і такі порушення призвели до порушення законних прав та інтересів позивача, то висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про визнання електронних торгів та акта про проведенні електронні торги недійсними, є правильними та обґрунтованими.

Ураховуючи викладене, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно застосували приписи статі 12 Закону України «Про оцінку майна» та статтю 57 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого було зроблено неправильний висновок про те, що вартість майна, що є предметом електроних торгів, складена неправомірно, а тому проведення електронних торгів за лотом № 329164 відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна і такі порушення призвели до порушення прав та інтересів позивача.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що результати електронних торгів не порушують права позивача, оскільки позивач є власником майна, яке було реалізоване під час виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень, тому цілком очевидно, що ціна, за якою майно реалізується на торгах, безпосередньо впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження.

Тому, оскільки порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Встановивши, що внаслідок продажу майна на електронних торгах за значно заниженою ціною кредитору у виконавчому провадженні буде перерахована значно менша сума на погашення заборгованості, суди обґрунтовано вважали, що майнові права позивача у справі порушено.

Вилучення та реалізація майна, що належало позивачу, було здійснено в інтересах належного відправлення судочинства, з метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, що є легітимною метою в загальних інтересах суспільства. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу на той факт, що необхідної рівноваги не буде досягнуто, якщо через надто формальне застосування процедурних вимог майно позивача реалізовано за нижчою ціною, що зараховується в рахунок погашення його боргу перед кредиторами. Вилучення майна з визначенням ціни, яка в рази нижча реальній вартості, порушить справедливу рівновагу, а заявник матиме особистий і надмірний тягар, що є порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вищезазначене також спростовує доводи касаційної скарги, про те, що суди неправильно застосували приписи статей 16 203 215 ЦК України в контексті правильності визначення такого способу захисту права, як визнання правочину недійсним, оскільки в результаті прийнятих рішень право позивача не було відновлене.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 18-18гс18) не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки правовідносини та фактичні обставини справи, яка переглядається, та правовідносини та фактичні обставини справ, на які посилається заявник, є різними, що виключає можливість їх застосування.

Отже, вирішуючи спір, суди правильно застосував вказані норми матеріального та процесуального права, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень, ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні дотримані норми матеріального та процесуального права, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання та дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року і постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року і постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук