ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 761/16157/21
провадження № 61-18358 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки президента державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» «Енергоатом» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 17 березня 2023 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів:
Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
(далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 , про визнання неправомірними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 18 серпня 2008 року вона працювала у відповідача юристом на різних посадах. З 23 лютого 2018 року вона працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи департаменту захисту майнових прав і законних інтересів виконавчої дирекції з юридичних питань та супроводу процедур закупівель.
Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 10 березня 2021 року № 307-к її звільнено з роботи з 15 березня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Оскільки ОСОБА_1 у період з 12 березня 2021 року до 22 березня
2021 року, тобто на час звільнення, перебувала на лікарняному, наказом
від 26 березня 2021 року № 412-к частково внесено зміни до наказу про її звільнення, зокрема змінено дату звільнення на 26 березня 2021 року.
Позивач вважала своє звільнення незаконним та таким, що відбулось з порушенням положень трудового законодавства, а саме відповідачем при скороченні штату працівників не було оцінено їх кваліфікацію, продуктивність праці з метою визначення переважного права на залишення на роботі. Вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці ніж інші працівники підприємства, яких було скорочено.
Крім того, відповідачем у порушення положень частини другої статті 49-2 КЗпП України не було запропоновано їй жодної вакантної посади на підприємстві,
яка б відповідала її спеціальності.
З врахуванням викладеного та заяви про збільшення позовних вимог
ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати накази
ДП «НАЕК «Енергоатом» від 10 березня 2021 року № 307-к та від 26 березня
2021 року № 412-к про її звільнення; поновити її на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи департаменту захисту майнових прав та законних інтересів виконавчої дирекції з юридичних питань та супроводу процедур закупівель ДП «НАЕК «Енергоатом»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення
і до дня поновлення на роботі у сумі 274 246,80 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним наказ тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2
від 10 березня 2021 року № 307-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи департаменту захисту майнових прав та законних інтересів виконавчої дирекції з юридичних питань та супроводу процедур закупівель ДП «НАЕК «Енергоатом», а також наказ тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 від 26 березня2021 року № 412-к про внесення змін до вищевказаного наказу,
і скасовано їх.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи департаменту захисту майнових прав та законних інтересів виконавчої дирекції з юридичних питань та супроводу процедур закупівель ДП «НАЕК «Енергоатом» з 29 березня 2021 року.
Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2021 року до 23 лютого 2022 року включно у сумі 523 354,31 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь
ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь держави судовий збір в сумі 5 233,54 грн.
Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи департаменту захисту майнових прав та законних інтересів виконавчої дирекції з юридичних питань та супроводу процедур закупівель ДП «НАЕК «Енергоатом» і стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 44 565,11 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, допущено до негайного виконання.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року (провадження
№ 61-535 св 23) касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року залишено без змін (суддя-доповідач Коротун В. М.).
Доводи особи, яка подала заяву про ухвалення додаткового рішення
У червні 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що вона під час розгляду справи понесла витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі сумі 28 186,60 грн, які слід стягнути з відповідача.
23 лютого 2022 року її представник подав до суду першої інстанції заяву про те, що докази понесення витрат позивачкою на професійну правничу допомогу буде подано відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Крім того, нею порушено клопотання про поновлення строку для подання доказів понесення судових витрат, оскільки нею пропущено цей строк з поважних причин, а саме унаслідок збройної агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня
2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання доказів понесених судових витрат задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк для подання доказів понесених судових витрат. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто
з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27 000 грн. Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними доказами підтверджено, що заявником пропущено встановлений законом строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу з поважних причин, оскільки на наступний день після ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, при цьому представник ОСОБА_1 з 06 квітня 2022 року приєднався до територіальної оборони Збройних Сил України, а тому обґрунтованим є клопотання заявника та поновлення їй вказаного строку.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 подано договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданої правової допомоги, звіт про надання правової допомоги та квитанції, відповідно до яких ОСОБА_1 сплачено у загальному розмірі за отриману професійну правничу допомогу 28 186,60 грн, з яких 27 000 грн - комплексне представництво інтересів клієнта в суді; 1 035,00 грн - транспортні витрати; 151,60 грн - витрати на відправлення поштової кореспонденції.
Районний суд зазначив про те, що розмір понесених ОСОБА_1 витрат на оплату послуг адвоката в сумі 27 000 грн є співмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для компенсації витрат на відправлення поштової кореспонденції у сумі 151,60 грн та транспортних витрат в сумі 1 035 грн, оскільки вказані витрати законом не відносяться до правничої допомоги, яка надається адвокатом внаслідок здійснення ним адвокатської діяльності.
Під час розгляду справи, за результатами розгляду якої судом ухвалено рішення про задоволення позову, позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу, при цьому докази на підтвердження понесених витрат подано вже після ухвалення рішення у справі, таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволено частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року змінено шляхом зменшення розміру витрат, понесених ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 , з 27 000 грн до 13 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що поважними є причини пропуску строку ОСОБА_1 на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що порушення такого строку сталося у зв`язку з обмеженням нормальної роботи адвокатського об`єднання внаслідок ведення бойових дій на території м. Києва та вступом представника позивачки до територіальної оборони Збройних Сил України, що є поважною причиною пропуску заявником строку для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наведені заявником обставини
є об`єктивною причиною неможливості звернення до суду з відповідною заявою
у визначені законом строки.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що безпідставним є включення до звіту про надання правової допомоги послуги щодо підготовки та подання заяви про виклик свідків, оскільки ухвалою суду першої інстанції
від 22 вересня 2021 року було відмовлено у задоволенні цієї заяви, апеляційний суд відхилив, оскільки реальність вказаної послуги заявником не спростовано, а відмова у задоволенні такого клопотання не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат позивачки на підготовку адвокатом відповідного клопотання.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що вказані у пунктах 2-6 звіту
про надання правової допомоги послуги не можуть вважатися такими, що надавалися позивачці адвокатом адвокатського об`єднання «A&B Advocates»
Соболівським А. М. при розгляді справи на підставі договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2021 року, оскільки дата їх надання вказана до укладення договору про надання правової допомоги.
Крім того, у справі відсутні докази понесення позивачкою витрат на виїзд адвоката до Шевченківського районного суду м. Києва для прийняття кореспонденції та/або її наручного завезення (пункт 17 звіту про надання правової допомоги), тому витрати на правничу допомогу у цій частині також не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, апеляційний суд, частково погоджуючись з доводами апеляційної скарги та запереченнями відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку про необхідність зміни додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року шляхом зменшення розміру витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, з 27 000 грн до 13 000 грн, що є співмірним зі складністю справи, ціною позову та відповідає реальному і доведеному обсягу наданих послуг.
Апеляційний суд зазначив про те, що посилання апеляційної скарги на те, що неподання позивачкою з першою заявою про розподіл судових витрат попереднього розрахунку витрат, є безпідставними, оскільки у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, суд послався на відповідні постанови Верховного Суду.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня
2023 року у частині відмови у компенсації витрат на відправлення поштової кореспонденції у сумі 151,60 грн та транспортних витрат у сумі 1 035 грн сторонами не оскаржено, а тому апеляційний суд у цій частині додаткове рішення суду першої інстанції не переглядав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» просить оскаржувані додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_1 у касаційному порядку додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/16157/21 з Шевченківського районного суду м. Києва.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції поновив
ОСОБА_1 , яка також є адвокатом, процесуальний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу мотивуючи це тим, що її представник, адвокат
адвокатського об`єднання «A&B Advocates» Соболівський А. М., 06 квітня
2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони Коростишівської територіальної громади № 1. Суд апеляційної інстанції погодився з поважністю причин пропуску строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу та додатково послався на обставину, що у зв`язку з введенням воєнного стану нормальна робота зазначеного адвокатського об`єднання була порушена. Отже, суди попередніх інстанцій визнали поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів витрат на правничу допомогу та поновили ОСОБА_1 цей строк з підстав (обставин), що стосувалися не самої ОСОБА_1 , як сторони у справі, а виключно її представника, адвоката Соболівського А. М.
Проте положення ЦПК України не передбачають можливості поновлення стороні процесуального строку з підстав, що стосуються виключно її представника, а не самої сторони. Так само вони не передбачають можливості визнання поважними причини пропуску цього строку, які б стосувалися виключно представника сторони, а не її самої.
Таким чином, суди, визнавши поважними причину пропуску строку на подання доказів витрат на правничу допомогу та поновивши саме ОСОБА_1 цей процесуальний строк з підстав, які стосувалися не ОСОБА_1 ,
а її представника, порушили вимоги статей 126, 127 і частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки на представника покладається обов`язок здійснення не своїх процесуальних прав і обов`язків, а процесуальних прав та обов`язків сторони, яку він представляє, що підтверджується частиною першою статті 64 ЦПК України.
Суди при поновленні строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу взяли до уваги лише доводи представника ОСОБА_1 , проте не оцінили повно, всебічно та об`єктивно інші докази, які підтверджували пропуск позивачкою строку сплати частини гонорару адвокату за надані послуги. Дійсною причиною пропуску вказаного строку був не воєнний стан і не вступ адвоката до територіальної оборони, а неналежне виконання позивачкою умов договору про надання правової допомоги у частині прострочення сплати останньої частини гонорару за надані юридичні послуги, яку було здійснено лише 21 червня
2022 року.
Відзив на касаційну не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині і постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Отже, зі змісту частин першої і четвертої статті 127 ЦПК України вбачається, що поновлення відповідного строку судом можливе з поданням заяви про поновлення процесуального строку.
Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи судове рішення про поновлення строку, суди повинні обґрунтувати відповідне рішення, разом з тим, законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строку.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 755/15620/17 (провадження № 61-5235 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 522/6750/17-ц (провадження № 61-1700 св 21), від 19 вересня 2023 року у справі № 438/93/14-ц (провадження № 61-3641 св 22).
Отже, законом не визначено вичерпного переліку підстав для поновлення відповідного процесуального строку, у тому числі для поновлення строку для подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.
Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що
ОСОБА_1 пропущено встановлений законом строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу з поважних причин, оскільки на наступний день після ухвалення у цій справі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року на території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року
№ 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» до території активних бойових дій віднесено всю територію міста Києва. При цьому датою початку бойових дій є 24 лютого
2022 року, а датою завершення бойових дій - 30 квітня 2022 року.
Судом установлено, що юридичною адресою адвокатського об`єднання
«A&B Advocates» є м. Київ, вул. Сурикова, 3а, третій поверх.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтверджено поважність причин пропуску строку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки унаслідок ведення бойових дій на території м. Києва адвокатське об`єднання «A&B Advocates» було позбавлено можливості належним чином здійснювати представництво інтересів заявника, а безпосередній представник позивачки приєднався до територіальної оборони Збройних Сил України.
Доводи касаційної скарги зводяться до безпідставного поновлення, на думку відповідача, судами відповідного строку ОСОБА_1 на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною пропуску відповідних процесуальних строків, проте у цій справі надано належну правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо пропуску такого строку і визнано наведені нею обставини поважними, унаслідок чого суди дійшли висновку про задоволення клопотання тапоновлення ОСОБА_1 строку для подання доказів понесених судових витрат. Тобто судом виконано свої дискреційні повноваження стосовно визнання поважними підстав для поновлення відповідного процесуального строку.
У вересні 2021 року представником ОСОБА_1 - Соболівським А. М. подано до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій порушено клопотання про розподіл судових витрат, у тому числі вказано орієнтовний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 63-64, т. 1).
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,
за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,
які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі
№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Судом установлено, що ОСОБА_1 надано на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданої правової допомоги, звіт про надання правової допомоги та квитанції, відповідно до яких ОСОБА_1 сплачено у загальному розмірі за отриману професійну правничу допомогу 28 186,60 грн, з яких 27 000 грн - комплексне представництво інтересів клієнта в суді; 1 035,00 грн - транспортні витрати; 151,60 грн - витрати на відправлення поштової кореспонденції.
З урахуванням обґрунтувань заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів, а також заперечень
ДП «НАЕК «Енергоатом» проти задоволення відповідної заяви, апеляційний суд дійшов вірного висновку про зменшення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з 27 000 грн
до 13 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія» «Енергоатом» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня
2023 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець