10.05.2024

№ 761/18110/17

Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/18110/17

провадження № 61-41358св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.»,

представник заявника- Стефанчук Микола Олексійович ,

заінтересована особа- Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Акціонерне товариство «Догуш Іншаат ве Тіджарет А. Ш.» звернулось до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Першого Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року в справі № 4А_508/2013, заінтересована особа: Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця».

Заява мотивована тим, що 14 листопада 2004 року між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-західна залізниця») та Акціонерним товариством «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» сторонами було підписано договір підряду на виконання будівельних робіт, який містить в пункті 13.2 арбітражне застереження, що відповідно до положень статей 7, 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» є арбітражною угодою.

Рішенням Першого Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі № 4А_508/2013 за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна Залізниця» до компанії «Догуш Іншаат ве Тіджарет А. Ш.» з позивача на користь відповідача було стягнуто компенсацію судових витрат в розмірі 60 000 швейцарських франків.

Заявник посилаючись на те, що вказане рішення, яке набрало законної сили, боржником добровільно не виконується, на положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Конвенцію про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, просив надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Першого Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі № 4А_508/2013 та стягнути з Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» 60 000 швейцарських франків як компенсацію судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» було відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року у справі № 910/2589/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду

від 20 листопада 2017 року, пункт 13.2 договору підряду виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415, укладеного 14 листопада 2004 року між АТ «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та ДТГО «Південно-Західна залізниця», визнано недійсним. Вказаним рішенням суду було встановлено, що пункт 13.2 договору підряду (третейське застереження) суперечить пункту 2 частини другої статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж та частині другій статті 12 ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року у справі № 910/2589/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду

Вказаним рішенням суду було встановлено, що пункт 13.2 договору підряду (третейське застереження) суперечить пункту 2 частини другої статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж та частині другій статті 12 ГПК України.

Ураховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання «АТ Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» про надання дозволу на примусове виконання рішення Першого Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі № 4А_508/2013, заінтересована особа Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця» на території України, з урахуванням положень частини 2 пункту а) статті 5 Нью-Йоркської конвенції та частини 1 пункту 2 п.п. а) статті 478 ЦПК України відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року Акціонерне товариство «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Першого Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі № 4А_508/2013 є рішенням іноземного суду, відповідно його виконання в Україні має здійснюватися з врахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право», статей 462-473 ЦПК України та міжнародних договорів.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Крім того, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2017 року у справі № 910/2589/17 скасовано у частині визнання недійсним пункту 13.2 договору підряду на виконання будівельних робіт від 14 листопада 2004 року № ПЗ/ДН-6-0415 та передано справу у цій частині до апеляційного господарського суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», в якому воно просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті завдяки всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Першого Цивільного Суду Федерального Суду Швейцарії від 27 травня 2014 року у справі № 4А_508/2013, місце арбітражу - Лозанна, Швейцарія, за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» проти компанії «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» було вирішено, що позивач повинен сплатити відповідачу 60 000 швейцарських франків як компенсацію судових витрат.

Звертаючись до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення суду, заявник, як на підставу його задоволення, посилається на те, що, незважаючи на набрання цим рішенням законної сили, боржник в добровільному порядку його не виконує.

Встановлено, що 14 листопада 2004 року між Акціонерним товариством «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 (т. 1, а. с. 12-18).

У пункті 13.2 договору сторони обумовили можливість звернення за вирішенням спірних питань до Міжнародного арбітражного суду м. Цюрих.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року у справі

№ 910/2589/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2017 року, пункт 13.2 договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415, укладеного

14 листопада 2004 року між «АТ Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та

ДТГО «Південно-Західна залізниця», визнано недійсним (т. 2 а.с. 244 -250).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Акціонерне товариство «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» посилалось на те, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2017 року у справі № 910/2589/17 скасовано у частині визнання недійсним пункту 13.2 договору підряду на виконання будівельних робіт від 14 листопада 2004 року № ПЗ/ДН-6-0415 та передано справу у цій частині до апеляційного господарського суду.

Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суди залишили поза увагою, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 вересня 2015, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року у справі № 761/22804/15-ц, клопотання Акціонерного товариства про надання дозволу на примусове виконання в Україні остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року про стягнення заборгованості з Залізниці задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року у справі № 17208/GZ/МНМ та видано виконавчий лист про стягнення з Залізниці на користь Акціонерного товариства заборгованості.

Суд касаційної інстанції вказав, що у судових рішеннях зі справи № 761/22804/15-ц суди, відхиляючи заперечення проти клопотання Акціонерного товариства, представників боржника - Залізниці, в якому вона посилались на те, що спір, вирішений Міжнародним арбітражним судом Міжнародної торгової палати 06 вересня 2013 року, є таким, що був вирішений у іноземному суді за відсутності угоди сторін про розгляд такого спору саме у цьому суді, спір взагалі не міг розглядатись у міжнародному арбітражному суді, а тільки в господарських судах України, а також його визнання недійсним суперечить публічному порядку в Україні, встановили, що боржник посилається на пункт 13.2 договору підряду, який був укладений між сторонами та в якому передбачено вирішення спорів у Міжнародному арбітражному суді м. Цюріх, а спір було розглянуто в Міжнародному арбітражному суді Міжнародної торгової палати, який знаходиться в м. Цюріх.

Вказана правова позиція була предметом розгляду відповідного суду від 06 вересня 2013 року, яким визначено, що поняття «Міжнародна торгова палата і закон Швейцарії в м. Цюрих, Швейцарія» було перекладено на українську мову як «Міжнародний арбітражний суд м. Цюрих», що свідчить про узгодження сторонами суду, в якому підлягають вирішенню спори між сторонами, як Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати, що знаходиться в м. Цюрих.

Суди у справі № 761/22804/15-ц погодились з вказаною позицією та зазначили, що рішення від 06 вересня 2013 року є таким, яке прийнято відповідно до пункту 13.2 договору підряду, який був укладений між сторонами.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 січня

2019 року у справі № 910/2589/17 рішення Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року скасовано у частині визнання недійсним

пункту договору підряду на виконання будівельних робіт від 14 листопада 2004 року №ПЗ/ДН-6-0415. Заяву Міністерства інфраструктури України про вихід за межі позовних вимог залишено без розгляду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» задоволено частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 у справі № 910/2589/17 скасовано. Справу № 910/2589/17 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний господарський суд під час повторного апеляційного перегляду справи не здійснив оцінку усіх обставин справи, доказів та доводів у ній, не виконав всіх вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

За змістом цієї норми лише наявність арбітражної угоди, укладеної між сторонами, є підставою для розгляду справи арбітражем.

Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до частини першої статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Згідно з положеннями статті V Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно направлено, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та виконання, докази того, що: сторони угоди, зазначеної у статті II, були за застосованим до них законом, в будь-якій мірі недієздатні або ця угода є недійсною за законом якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесено; сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення; вказане рішення винесено щодо спору, не передбаченого або що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і приведена до виконання; склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін чи, за відсутності такого, не відповідали закону тієї держави, де відбувся арбітраж; рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

Згідно з пунктом а) частини другої статті V зазначеної Конвенції у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо компетентна влада держави, в якій запитується визнання та приведення до виконання, знайде, що об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку цієї країни.

Частиною другою статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року передбачено, що суд, в якому порушено справу, може не визнати арбітражну угоду, якщо за законом його держави спір не може бути предметом арбітражного розгляду.

Подібні підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і статтею 478 ЦПК України.

Встановлено, що 14 листопада 2004 року між акціонерним товариством «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415 (т. 1, а. с. 12-18).

У пункті 13.2 вказаного договору сторони обумовили можливість звернення за вирішенням спірних питань до Міжнародного арбітражного суду м. Цюрих.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року у справі

14 листопада 2004 року між «АТ Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та

ДТГО «Південно-Західна залізниця», визнано недійсним (т. 2, а.с. 244-250).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2017 року у справі № 910/2589/17 скасовано у частині визнання недійсним пункту договору підряду на виконання будівельних робіт від 14 листопада 2004 року № ПЗ/ДН-6-0415 та передано справу у цій частині до Північного апеляційного господарського суду (т. 2, а. с. 120-138).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 січня

Заявник звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, посилаючись на положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та Конвенцію про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Відмовляючи в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішенням Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року у справі № 910/2589/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2017 року, пункт 13.2 договору підряду на виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415, укладеного 14 листопада 2004 року між АТ «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та ДТГО «Південно-Західна залізниця», визнано недійсним.

Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення

в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку щодо відмови в задоволенні клопотання з посиланням на рішення Господарського суду м. Києва від 17 травня 2017 року у справі № 910/2589/17, яким пункт 13.2 договору підряду виконання будівельних робіт № ПЗ/ДН-6-0415, укладеного 14 листопада 2004 року між АТ «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та ДТГО «Південно-Західна залізниця», визнано недійсним.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 червня 2018 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк