ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №761/18802/15-а
адміністративне провадження №К/9901/22553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за заявою Державної служби з надзвичайних ситуацій України
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 (колегія у складі суддів Смоковича М.І., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.)
у справі №761/18802/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби з надзвичайних ситуацій України
про визнання протиправних дій та зобов`язання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби з надзвичайних ситуацій України.
2. У позові просив:
- визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо неналежного розрахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи.
- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, як інваліду III групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення виходячи із посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням проведених виплат.
3. Постановою Шевченківського районного суду м. Київа від 10.11.2015 позов задоволено.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
5. 10.11.2016 до Верховного Суду України надійшла заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016.
6. Ухвалою Верховного Суду України від 10.01.2017 відкрито провадження у справі для перегляду зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016. Проте у зв`язку із ліквідацією Верховного Суду України справа по суті не переглядалася і її було передано Верховному Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами встановлено, що позивач з 1996 року по 2014 рік проходив службу в органах та підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій України, правонаступником якого відповідно до п. 2 Указу Президента України від 16.01.2013 № 20 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України).
8. Наказом ДСНС України від 30.09.2014 № 403 о/с його було звільнено за станом здоров`я із зняттям з військового обліку. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.10.2014 АБ № 0082741 встановлено III групу інвалідності. Згідно з витягом з протоколу засідань Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України № 1822 від 24.10.2014 встановлено, що інвалідність настала внаслідок виконання службових обов`язків.
9. Відповідно до грошового атестату № 603 на дату звільнення від 30.09.2014, позивач отримував такі види грошового забезпечення: оклад за спеціальним званням - 135,00 грн., посадовий оклад - 1900,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 40% - 814,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 100% - 2849,00 грн., надбавка за таємність - 10% - 190,00 грн., премія 90% - 5299,20 грн. (а.с. 16 - 17).
10. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.10.2014 АБ № 0082741 встановлено III групу інвалідності. Згідно з витягом з протоколу засідань Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України № 1822 від 24.10.2014 встановлено, що інвалідність настала внаслідок виконання службових обов`язків.
11. Згідно з витягом з протоколу № 10 від 17 листопада 2014 року, комісія вирішила виплатити на підставі пп. 3 п. 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 (далі - Порядок № 908), інваліду III групи ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у сумі 136752,00 гривень.
12. Позивач з таким рішенням не погодився і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що Відповідач виходив лише з розміру посадового окладу - 1 900,00 грн., окладу за спеціальним званням - 135,00 грн. та відсоткової надбавки за вислугу років - 814,00 грн. за останньою посадою яку він займав без врахування інших складових його грошового забезпечення.
14. Натомість відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Дія зазначеної постанови розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу ДСНС України.
15. Відповідно до грошового атестату № 603 встановлено, що його грошове забезпечення складають: оклад за спеціальним званням - 135,00 грн., посадовий оклад - 1900,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 40% - 814,00 грн., надбавка за ОВЗ 100% - 2849,00 грн., таємність 10% - 190,00 грн., премія 90% - 5299,20 грн., тобто розмір місячного грошового забезпечення складав 11187,20 грн., а виплачено лише 136752 грн., що значно менше встановленого законодавством розміру.
16. Відповідач при прийнятті рішення відносно виплати грошової допомоги згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку, як інваліду III групи, повинен був виходити з суми грошового забезпечення у розмірі 11187,20 грн. згідно з грошовим атестатом № 603. При цьому сума одноразової грошової допомоги має складати 536985,60 грн. (11187, 20 грн. х 48).
17. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Постанова № 1294 визначає саме поняття «грошового забезпечення» та розмір грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які на сьогодні проходять службу.
18. У той же час Порядок є спеціалізованим актом, що визначає розмір одноразової грошової допомоги особам, що звільнились зі служби цивільного захисту, виходячи з окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та посадового окладу.
19. Відтак, нарахування одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду III групи інвалідності, проводились відповідно до Порядку № 908, виходив лише з розміру посадового окладу - 1 900,00 грн., окладу за спеціальним званням - 135,00 грн. та відсоткової надбавки за вислугу років - 814,00 грн. за останньою посадою яку позивач займав без врахування інших складових його грошового забезпечення.
IV. ОЦІНКА СУДІВ
20. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, слід застосовувати правовий акт, який має вишу юридичну силу. Тому при вирішенні даного питання пріоритетним є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
21. Відтак, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду III групи, у розмірі 48 місячного грошового забезпечення на момент звільнення, виходячи із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294.
V. ДОВОДИ ЗАЯВИ
22. Відповідач обґрунтовує підстави для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
23. Зазначає, що в ухвалі від 22.03.2016 у справі № 761/22425/15 в аналогічній справі за позовом ОСОБА_2 до ДСНС України Вищим адміністративним судом України було встановлено, що керуючись п. 3 Порядку № 908 при нарахування одноразової грошової допомоги ДСНС України діяла правомірно. Аналогічних висновків ВАС України дійшов у справі № 2а/1412/995/12 (ухвала від 17.04.2014).
24. Заявник вважає, що грошовий атестат не видається для виплати грошової допомоги і не є підставою для її нарахування. Постанова № 1294 та Інструкція № 447 регулюють правовідносини щодо грошового забезпечення осіб, що проходять службу і не поширюються на правовідносини, пов`язані зі нарахуванням одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності. Спеціальним нормативним актом, що слід було застосовувати для вирішення спору є Порядок № 908.
25. Заявник також покликається на те, що в провадженні Верховного Суду України є справи про перегляд ухвал Вищого адміністративного суду України у подібних справах (№ 21-2497а16 і № 21-1976а16).
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов таких висновків.
27. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) підставами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може бути неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
28. Ключовим правовим питанням у справі є застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» і Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» в частині обчислення грошового забезпечення, з якого визначається розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності
29. Верховний Суд України вже розглядав справи, в яких вирішував це питання. Зокрема, у постанові від 27.06.2017 у справі № 21-2497а16, на яку покликається заявник, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла таких висновків:
Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) службу цивільного захисту визначено як державну службу особливого характеру, покликану забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігати і реагувати на надзвичайні ситуації, ліквідовувати їх наслідки у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням, на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом (частини друга, третя статті 101 Кодексу).
Частиною другою статті 125 Кодексу передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 1 постанови № 1294, якою, серед іншого, затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналогічні положення щодо визначення грошового забезпечення містить і підпункт 1.3 пункту 1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10 червня 2008 року № 447 на виконання постанови № 1294.
Згідно зі статтею 115 зазначеного Кодексу держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, наведеною частиною статті 118 Кодексу передбачено право осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на отримання за передбачених нею обставин одноразової грошової допомоги, а також закріплено максимальний розмір такої допомоги, при цьому повноваження на встановлення порядку й умов її виплати делеговано Уряду.
На виконання статті 118 Кодексу Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам IІІ групи.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
Наведена норма не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у постанові № 1294 чи Інструкції, а лише відповідно до частини другої статті 118 Кодексу встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.
Таким чином, питання, пов`язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.
При цьому Закон № 2011-XII встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.
І дія цього Закону відповідно до його статті 3 поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Отже, підстав для висновку про поширення положень Закону № 2011-XII на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої статтею 118 Кодексу грошової допомоги, немає.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки законодавець у частині другій статті 118 Кодексу, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу.
30. У постанові від 27.06.2017 у справі № 21-1979а16 Верховний Суд України відзначив також:
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили із того, що відповідач порушив права позивача при нарахуванні і виплаті йому одноразової допомоги з урахуванням лише посадового окладу в розмірі 1450 грн без врахування грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а саме: окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, яке визначено Постановою, оскільки в цьому випадку необхідно застосовувати не Порядок, а Закон № 1859-IV, який має вищу юридичну силу.
Проте, на думку колегії суддів, такий висновок суду касаційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки норми спеціального Закону № 1859-IV не визначають складові грошового забезпечення, як в цілому, так і для виплати одноразової грошової допомоги, а відсилають до підзаконних актів Кабінету Міністрів України.
Зокрема, Порядком конкретизовано умови розрахунку розмірів одноразової грошової допомоги, а саме визначено посадовий оклад як розрахункову величину при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги.
31. Аналогічний підхід застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 822/551/16), від 27.02.2018 (справа № 822/4530/15), 17.08.2018 (справа № 2а-7089/10/1570). Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
32. Зважаючи на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що для вирішення спору судами було застосовано Порядок № 1294, в той час як підлягав застосування Порядок № 908. Відтак, доводи заяви про неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права є обґрунтованими і її слід задовольнити.
33. Відповідно до пп. а п. 2 ч. 2 ст. 243 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.
34. Суд бере до уваги, що обставини справи судами встановлено повно і правильно, що дозволяє вирішити спір по суті - шляхом відмови у задоволенні позову.
Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. ст. 241 242 244 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву Державної служби з надзвичайних ситуацій України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року у справі №761/18802/15-а задовольнити.
2. Постанову Шевченківського районного суду м. Київа від 10 листопада 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року скасувати.
3. Ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби з надзвичайних ситуацій України відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб