Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 761/22518/17
провадження № 61-172св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,
особа, дії якої оскаржуються, - головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Леся Євгенівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
Уквітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Скарга мотивована тим, що 20 липня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва розглянув справу № 761/22518/17 за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, 3 % річних, інфляційної складової боргу, а також витрат на оплату судового збору.
За результатами розгляду справи суд видав судовий наказ щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .
У зв`язку з невиконанням боржником судового рішення добровільно, ПАТ «Київенерго» звернулось до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Києві, ВДВС) із заявою про примусове його виконання.
Державний виконавець Шевченківський ВДВС у м. Києві 21 березня 2018 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу.
Ухвалою від 24 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у справі № 761/22518/17 стягувача ПАТ «Київенерго» замінив на процесуального правонаступника КП «Київтеплоенерго», який 18 жовтня 2019 року направив на адресу ВДВС заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
Проте постанову про заміну стягувача ПАТ «Київенерго» на його процесуального правонаступника КП «Київтеплоенерго» державний виконавець не виніс.
КП «Київтеплоенерго» 13 квітня 2021 року із відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження довідався, що 26 лютого 2020 року головний державний виконавець здійснив заміну сторони виконавчого провадження та одночасно 26 лютого 2020 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56019554 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 .
Зазначені постанови на адресу стягувача не надходили.
Вважає, що постанова державного виконавця від 26 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження є неправомірною, оскільки державний виконавець не вчинив виконавчих дій із встановлення кола спадкоємців після смерті боржника, які є потенційними правонаступниками в межах виконавчого провадження і зобов`язані здійснити погашення заборгованості, що утворилася за життя спадкодавця, в межах успадкованого ними майна, враховуючи наявність боргу і невиконаного судового рішення.
На підставі викладеного заявник просив суд:
- поновити строк для подання скарги на дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві;
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві у частині винесення в межах виконавчого провадження ВП № 56019554 постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2002 року;
- зобов`язати посадових осіб Шевченківського ВДВС у м. Києві відновити виконавче провадження ВП № 56019554 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/22518/17 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, 3 % річних, інфляційної складової боргу та витрат на оплату судового збору.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 11 червня 2021 року скаргу задовольнив.
Поновив КП «Київтеплоенерго» строк для подання скарги на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві.
Визнав неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві у частині винесення в межах виконавчого провадження ВП № 56018554 постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2020 року.
Зобов`язав посадових осіб Шевченківського ВДВС у м. Києві скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2020 року, винесену головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л. Є. у межах виконавчого провадження ВП № 56019554.
Зобов`язав посадових осіб Шевченківського ВДВС у м. Києві відновити виконавче провадження ВП № 56019554 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2017 року у справі № 761/22518/17 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, 3 % річних, інфляційної складової боргу та витрат на оплату судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами у справі допускають правонаступництво.
Дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними, оскільки він не виконав обов`язків щодо встановлення кола спадкоємців померлого боржника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На ухвалу місцевого суду Шевченківський ВДВС у м. Києві подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС у м. Києві задовольнив.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року скасував і прийняв нову постанову, якою відмовив КП «Київтеплоенерго» в задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві.
Стягнув із КП «Київтеплоенерго» на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.
Суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що державний виконавець, отримавши інформацію про смерть ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні ВП № 56019554, відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно виніс постанову від 26 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження.
Закінчення виконавчого провадження постановою від 26 лютого 2020 року не порушує прав КП «Київтеплоенерго», як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки задоволення вимог кредитора до спадкоємців померлого позичальника здійснюється в порядку, встановленому статтями 1281 1282 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, КП «Київтеплоенерго»,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого суду залишити в силі; судові витрати покласти на Шевченківський ВДВС у м. Києві.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу КП «Київтеплоенерго» мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріально права, помилково посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 469/1626/16-ц (провадження № 61-29680св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 664/14/19 (провадження № 61-12583св19).
У матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які запити, клопотання, які свідчили б про вжиття державним виконавцем дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну померлого боржника його правонаступником.
Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував ухвалу місцевого суду у зв`язку з тим, що не врахував висновок щодо застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 14-48гс20).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 березня 2018 року своєю постановою державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Києвівідкрив виконавче провадження ВП № 56019554 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2017 року у справі № 761/22518/17 про стягнення боргу у сумі 28 117,24 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» (а. с. 8 зворот), копію постанови направлено на адресу боржника та стягувача ПАТ «Київенерго» (а. с. 8).
Ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва від 24 травня 2019 року замінив стягувача ПАТ «Київенерго» у справі № 761/22518/17, на його правонаступника КП «Київтеплоенерго» (а. с. 9).
КП «Київтеплоенерго» 17 жовтня 2019 року звернулося до Шевченківського ВДВС м. Київ із заявою про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року (а. с. 10).
Головний державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Київ постановою від 26 лютого 2020 року змінив реєстраційні дані стягувача ПАТ «Київенерго» на КП «Київтеплоенерго» у виконавчому провадженні ВП № 56019554 (а. с. 12).
Постановою від 26 лютого 2020 року головний державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Київ закінчив виконавче провадження ВП № 56019554 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2017 року у справі № 761/22518/17 про стягнення боргу у сумі 28 117,24 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 25 грудня 2019 року (а. с. 11).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України(неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Порядок закінчення виконавчого провадження у випадку смерті боржника - фізичної особи перебував предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/617/17 (провадження № 14-48гс20).
У постанові від Великої Палати Верховного Суду містяться висновки про те, що частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.
У свою чергу, частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У силу пунктів 12, 13 Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.
Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.
Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту З частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.
Із справи відомо, постановою головного державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Київ від 26 лютого 2020 року закінчив виконавче провадження ВП № 56019554 з примусового виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2017 року у справі № 761/22518/17 про стягнення боргу у сумі 28 117,24 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 25 грудня 2019 року (а. с. 11).
У виконавчому провадженні відсутні відомості щодо встановлення державним виконавцем кола спадкоємців померлого боржника на виконання вимог Закону № 1404-VIII.
КП «Київтеплоенерго» звернулось до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві у частині винесення в межах виконавчого провадження ВП № 56019554 постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2020 року та просило зобов`язати посадових осіб Шевченківського ВДВС у м. Києві відновити зазначене виконавче провадження.
Задовольняючи скаргу КП «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами у справі допускають правонаступництво, державний виконавець не виконав обов`язків щодо встановлення кола спадкоємців померлого боржника, а тому його дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи у задоволені скарги КП «Київтеплоенерго» суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що державний виконавець отримавши інформацію про смерть ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні ВП № 56019554, відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, правомірно виніс постанову від 26 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження.
Зазначив, що закінчення виконавчого провадження постановою від 26 лютого 2020 року не порушує прав КП «Київтеплоенерго», як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки задоволення вимог кредитора до спадкоємців померлого позичальника здійснюється в порядку, встановленому статтями 1281 1282 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження, а саме не врахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування положень Закону № 1404-VIII, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 14-48гс20), знайшли своє підтвердження.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду та ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції помилково врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 469/1626/16-ц (провадження № 61-29680св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 664/14/19 (провадження № 61-12583св19), у зв`язку з чим скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги КП «Київтеплоенерго» сплатило судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Враховуючи, що касаційну скаргу задоволено, з Шевченківського ВДВС у м. Києві на користь КП «Київтеплоенерго»підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасувати.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року залишити в силі.
Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 270,00 грн судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук