Постанова
Іменем України
01 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 761/28677/15-ц
провадження № 61-19877 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Ковальчук Наталія Віталіївна ,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у складі судді Волошина О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання нотаріальної дії незаконною.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . 24 березня 2010 року була посвідчена у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди О. М. довіреність, відповідно до якої вона уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатися вищевказаною квартирою, у тому числі з правом її продажу.
19 квітня 2010 року вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди О. М. та припинила дію зазначеної довіреності, проте 30 квітня 2010 року на підставі вказаної довіреності ОСОБА_3 , діючи в її інтересах, згідно з договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В.,відчужила ОСОБА_4 вищезазначену квартиру.
З відповіді директора департаменту технологічного забезпечення інформаційних систем вбачається, що у скороченому витягу з Єдиного реєстру довіреностей, який був сформований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В., містилася інформація про припинення вказаної довіреності від 24 березня 2010 року, а тому приватний нотаріус не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу спірної квартири від 30 квітня 2010 року, унаслідок чого її дії є незаконними.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 30 квітня 2010 року, за умовами якого ОСОБА_3 , яка діяла від її імені на підставі довіреності від 24 березня 2010 року, відчужила ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-9877 св 16).
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року задоволено клопотання позивача, залучено до участі у справі, в якості третьої особи - державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року позову ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка, припинивши дію довіреності від 24 березня 2010 року, якою уповноважила ОСОБА_3 розпоряджатися спірною квартирою, не діяла у спосіб, передбачений частиною другою статті 249 ЦК України, а саме не повідомляла приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. та ОСОБА_3 про припинення дії довіреності, а припинила її дію у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди О. М. При цьому, повідомлення приватного нотаріуса телефонним зв`язком щодо вказаних обставин належними та допустимими доказами не підтверджено. Крім того, приватний нотаріус та ОСОБА_3 заперечували цей факт.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. виконані вимоги закону у частині щодо перевірки чинності довіреності від 24 березня 2010 року, тому районний суд дійшов висновку про відсутність доказів підробки скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей, чи того, що нотаріус діяв неправомірно. Крім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-1357/11 від 06 червня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства «Юс-Центр» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та вселення; відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним; зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково. Договір оренди квартири, укладений 20 квітня 2010 року між приватним підприємством «Юс-Центр» та ОСОБА_1 , визнано недійсним. У решті позову відмовлено. Тобто при розгляді судом справи № 2-1357/11 встановлено правомірність дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. при перевірці чинності довіреності від 24 березня 2010 року.
ОСОБА_1 не вказала, за захистом якого саме порушеного права чи інтересу вона звернулась до суду, враховуючи те, що нею отриманні грошові кошти за продаж спірної квартири.
Крім того, позивачка пояснила, що вона приймала участь у розгляді справи № 2-1357/11 та скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей отриманий з матеріалів цивільної справи, яка розглядалась судом у 2011 році. Проте позивачка звернулась до суду з цим позовом у жовтні 2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, про застосування якого заявлено відповідачем, оскільки про існування скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей їй було відомо з 2011 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В., маючи інформацію про припинення позивачкою довіреності від 24 березня 2010 року, яка зазначалась у скороченому витязі з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 30 квітня 2010 року, у порушення положень закону 30 квітня 2010 року посвідчила договір купівлі-продажу, за умовами якого позивачка в особі представника - ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 24 березня 2010 року, відчужила, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Вищезазначені обставини підтверджуються листом державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 30 листопада 2018 року № 5060/03.3-13.
ОСОБА_1 09 березня 2011 року отримала скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 30 квітня 2010 року, що підтверджується відміткою нотаріуса про завірення зазначеної копії витягу, проте звернулася до суду з цим позовом лише у жовтні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Позивачкою не підтверджено, що вона не могла дізнатися про порушення свого права раніше.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Ковальчук Н. В. просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/28677/15-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу квартири від 30 квітня 2010 року, за умовами якого представник позивачки - ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 24 березня 2010 року, відчужила ОСОБА_4 спірну квартиру, оскільки нотаріус знала про те, що 19 квітня 2010 року згідно з заявою позивачки до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис про припинення дії довіреності від 24 березня 2010 року.
Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, оскільки копії скорочених витягів з Єдиного реєстру довіреностей на бланках РМ 391153 та УВ 896572, які були долучені до матеріалів справи нотаріусом та скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який отримала позивачка і долучила до матеріалів справи, не містили інформації про припинення дії довіреності, а отже, ОСОБА_1 не могла знати про порушення своїх прав.
При розгляді судом справи № 2-1357/11 позивачка не могла довідатися про порушення своїх прав, оскільки судом не було встановлено, що скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей є підробленим, чи нотаріус діяв неправомірно.
Фактично позивачка довідалася про порушення своїх прав з листа Міністерства юстиції України від 30 червня 2015 року № 16224-0-33-15/13, відповідно до якого за інформацією державного підприємства «Інформаційний центр», який є адміністратором Єдиного реєстру довіреностей, скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей від 30 квітня 2010 року на момент його отримання містив відомості про стан довіреності від 24 березня 2010 року щодо припинення її дії та дату і час реєстрації припинення дії, а саме 19 квітня 2010 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 серпня 2008 року.
24 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О. М. була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_1 , якою вона уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси щодо володіння та розпорядження вищевказаною квартирою. Довіреність зареєстрована у реєстрі за № 1032.
19 квітня 2010 року за заявою ОСОБА_1 було припинено дію довіреності від 24 березня 2010 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 1032.
У цей самий день (о 12:55 год.) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О. М. до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис № 30244342 про припинення дії довіреності від 24 березня 2010 року.
28 квітня 2010 року чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надано нотаріально посвідчену згоду на продаж дружиною квартири АДРЕСА_1 .
30 квітня 2010 року о 11:45 год. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. здійснено запит до Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) та відповідно до скороченого витягу, у реєстрі існував один запис № 30244342 про посвідчення довіреності 24 березня 2010 року. Відомості про припинення довіреності від 24 березня 2010 року, якою позивачка уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси щодо володіння та розпорядження зазначеною квартирою, відсутні.
30 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі довіреності від 24 березня 2010 року діяла ОСОБА_3 , продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири зареєстровано в реєстрі за № 1277.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30 червня 2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві за дорученням Міністерства юстиції України проведено перевірку щодо посвідчення 30 квітня 2010 року приватним нотаріусом Чорнєй В. В. договору купівлі-продажу квартири, нотаріусом зроблено запит щодо стану довіреності та за наявним скороченим витягом, відомості щодо стану довіреності відсутні.
Згідно з листом державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 29 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. 30 квітня 2010 року сформовано скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) № 14379184, в якому містилась інформація, зокрема, про припинення дії довіреності (дата припинення 19 квітня 2010 року), посвідченої 24 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О. М. за номером у реєстрі нотаріальних дій № 1032.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-1357/11 від 06 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства «Юс-Центр» до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення; відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним; зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково. Договір оренди квартири, укладений 20 квітня 2010 року між приватним підприємством «Юс-Центр» та ОСОБА_1 визнано недійсним. У решті зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Вказаним рішенням суду встановлено, що приватне підприємство «Юс-Центр» звернулося до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 і вселення у зазначену квартиру директора підприємства. Посилаючись на те, що за договором оренди ОСОБА_1 була передана підприємству в оренду вказана квартира, проте ОСОБА_4 , не розрахувавшись повністю за придбання цієї квартири у ОСОБА_1 , самоправно змінив замки на вхідних дверях і створив перешкоди щодо користування нею.
ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним і посилалась на те, що її представник ОСОБА_3 при підписанні вказаного правочину діяла без належно оформлених повноважень та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Надана ОСОБА_3 довіреність до підписання договору купівлі-продажу квартири була скасована ОСОБА_1 , тому ОСОБА_3 не мала права підписувати договір купівлі-продажу спірної квартири.
ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди спірної квартири і визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири від 30 квітня 2010 року. ОСОБА_4 посилався на те, що оспорюваний договір оренди був укладений між ОСОБА_1 і приватним підприємством «ЮС-Центр» без наміру передачі спірної квартири в оренду, а лише з метою перешкоджання йому у користуванні своєю власністю. 30 квітня 2010 року він уклав з ОСОБА_1 , в особі її представника ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної квартири, вартістю 95 000 доларів США, з яких передав ОСОБА_3 75 000 доларів США, а решту коштів повинен був сплатити до 20 вересня 2010 року, проте ОСОБА_1 ухилялася від отримання залишку коштів, а потім стала безпідставно оспорювати цей правочин, чим порушила його права.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 , після отримання довіреності, знайшла покупця ОСОБА_4 , який погодився придбати спірну квартиру за 95 000 доларів США. ОСОБА_3 домовилась з ОСОБА_4 про те, що договір купівлі-продажу буде укладатись 30 квітня 2010 року і при підготовці документів від ОСОБА_5 вона отримала нотаріально посвідчену згоду на продаж його дружиною ОСОБА_1 спірної квартири. ОСОБА_3 також зазначала про те, що ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_1 не попереджали її про скасування довіреності від 24 березня 2010 року, виданої на її ім`я. ОСОБА_4 вказував про те, що перед підписанням договору купівлі-продажу повноваження ОСОБА_3 за довіреністю від 24 березня 2010 року були перевірені приватним нотаріусом Чорнєй В. В. ОСОБА_1 не повідомила ОСОБА_3 про скасування довіреності від 24 березня 2010 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, врахувавши висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладені при попередньому скасуванні судових рішень, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що 30 квітня 2010 року у порушення положень закону приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В., маючи інформацію щодо припинення позивачкою довіреності від 24 березня 2010 року, яка зазначалась у скороченому витязі з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності)від 30 квітня 2010 року, посвідчила договір купівлі-продажу, за умовами якого позивачка в особі представника - ОСОБА_3 , яка діяла на підставі припиненої довіреності від 24 березня 2010 року, відчужила ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим апеляційний суд вірно застосував положення ЦК України про позовну давність.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина третя статті 253 ЦК України).
Отже, стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 12 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152 цс 14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем (а.с. 47-48, т. 1), оскільки ще 09 березня 2011 року отримала скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 30 квітня 2010 року, що підтверджується відміткою нотаріуса про завірення зазначеної копії витягу, та фактично знала про те, що на час посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу довіреність її представника була припинена, проте звернулася до суду з цим позовом лише у жовтні 2015 року.
ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено, що вона не могла дізнатися про порушення свого права раніше.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачка строк позовної давності не пропустила, так як скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який отримала позивачка і долучила до матеріалів справи, не містив інформацію про припинення дії довіреності, а про порушення своїх прав довідалася з листа Міністерства юстиції України від 30 червня 2015 року, на увагу не заслуговують, оскільки це також підтверджувало би факт необізнаності нотаріуса про припинення довіреності, що спростовано при апеляційному перегляді справи.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Наталії Віталіївни залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник