25.09.2023

№ 761/34057/19

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 761/34057/19

провадження № 61-6464св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Данко Юрій Миколайович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно - квартиру АДРЕСА_1 .

У грудні 2015 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. із заявою про прийняття спадщини, після чого в листопаді 2018 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

У серпні 2018 року їй стало відомо, що спірна квартира за договором дарування від 25 червня 2009 року, укладеним між ОСОБА_5 (дарувальником) та ОСОБА_2 (обдарованим), була передана ОСОБА_2 .

Спірний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Грицаєнком В. В., внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-гарант» Бойком О. М. Водночас Київський державний нотаріальний архів повідомив, що договір дарування не укладався, а запис № 1469 від 25 червня 2009 року про посвідчення вказаного договору відсутній.

20 серпня 2018 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О. А., реєстровий № 517, здійснив відчуження квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який за договором купівлі-продажу від 20 вересня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., реєстровий № 560, продав її ОСОБА_4 .

Позивач посилалась на те, що спірна квартира вибула з її володіння поза її волею на підставі неіснуючого договору дарування від 25 червня 2009 року.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритого 10 серпня 2018 року державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант», ОСОБА_6 , номер запису про право власності 27451413, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (реєстровий № 517 від 20 серпня 2019 року, продавець - ОСОБА_2 , покупець - ОСОБА_3 ), скасувати рішення (індексний номер 42618088) про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О. А., номер запису про право власності 27560512, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000; витребувати на користь ОСОБА_1 в ОСОБА_4 набуту ним квартиру АДРЕСА_1 , яка була придбана у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу (реєстровий № 560 від 20 вересня 2019 року), скасувати відповідне рішення (індексний номер 43115005) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., номер запису про право власності 28019288, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000; визнати за нею право власності на спірну квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинене державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойком О. М. від 13 серпня 2018 року за індексним номером 42500416, а саме про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 27451413, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000).

Витребувано із володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки запис № 1469 у реєстрі для реєстрації нотаріальних дії про посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 відсутній, а у спірних правовідносинах запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії, тому наявні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинене державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойко О. М. від 13 серпня 2018 року, за індексним номером 42500416, а саме про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 27451413, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира вибула від власника ОСОБА_1 н е з її волі, тому така квартира відповідно до положень статті 388 ЦК України підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 .

Враховуючи вимоги статті 388 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування реєстрації права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат Данко Ю. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що аналіз спадкової справи № 20/2015 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 свідчить про те, що нотаріус не перевірив склад спадкового майна, не витребував від спадкоємця документ, що посвідчує право власності спадкодавця на квартиру під АДРЕСА_1 , та не отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело надалі до протиправної реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем.

Відповідно до порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. не мав права видавати позивачу свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру.

Крім того, свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру протиправно видано позивачу: без документу, що посвідчує право власності спадкодавця на зазначену квартиру; без витребування інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; без сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору спадкоємцем-нерезидентом.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18).

Доводи позивача, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Данко Ю. М., задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача - ОСОБА_5 (а.с. 122, т.1).

09 грудня 2015 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Каплуну Ю. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 121).

ОСОБА_5 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 15 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко А. І., зреєстрований у реєстрі за № 4220 (а.с. 129, т. 1).

13 листопада 2018 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 168, т. 1).

Право власності на квартиру за позивачем зареєстровано (номер запису про право власності 29209124, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44358076 від 30 листопада 2018 року), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 листопада 2018 року (а.с. 170, т. 1).

На запит суду Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав копію реєстраційної справи № 1620081180000 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 96-112, т.1)

Згідно з договором дарування квартири, посвідченим приватним нотаріусом Грицаєнком В. В. 25 червня 2009 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1469, ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 101-102, т.1).

13 серпня 2018 року державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойко О. М. на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Грицаєнком В. В. 25 червня 2009 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42500416 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 110, т.1).

Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27451413, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000 (а.с. 112).

Згідно з відповіддю Київського державного нотаріального архіву № 3852/01-21 від 04 листопада 2019 року у справі № 02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій», том № 2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнка В. В. не міститься запис про посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2009 року.

25 червня 2009 року за реєстровим № 1469 міститься запис про засвідчення відповідності однієї копії акта прийому-передачі приміщення (а.с. 114, т. 1).

Відсутність запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дії про посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2009 року підтверджується також відповіддю Міністерства юстиції України від 25 березня 2019 року № 11463/3445-33-19/19.6.1 (а.с. 55-57, т.1).

20 серпня 2018 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О. А., реєстровий № 517, здійснив відчуження квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27560512, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000 (т. 1, а.с. 24).

20 вересня 2018 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О., реєстровий № 560 продав зазначену квартиру ОСОБА_4 .

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 вересня 2018 року, номер запису про право власності 28019288, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Згідно з частиною 1 статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

У справі відсутні докази того, що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 25 червня 2009 року проведено запис про вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 . Вказана інформація перевірялась також Київським державним нотаріальним архівом та Міністерством юстиції України.

Згідно з відповіддю Київського державного нотаріального архіву № 3852/01-21 від 04 листопада 2019 року у справі № 02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій», том № 2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнка В. В. 25 червня 2009 року за реєстровим № 1469 міститься запис про засвідчення відповідності однієї копії акта прийому-передачі приміщення (т. 2, а.с. 114) Відсутність запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дії про посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 25 червня 2009 року підтверджується також відповіддю Міністерства юстиції України від 25 березня 2019 року № 11463/3445-33-19/19.6.1 (а.с. 55-57, т.1)

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визнання недійсним договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Грицаєнком В. В. 25 червня 2009 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1469, не потребується, оскільки вказаний договір не вчинявся.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини першої статті 388 ЦК України, залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя стаття 388 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 25 червня 2009 року не вчинявся (а.с. 101-102, т.1).

13 серпня 2018 року державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойко О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42500416 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 110, т.1). При цьому згідно з відповіддю Київського державного нотаріального архіву № 3852/01-21 від 04 листопада 2019 року у справі № 02-33 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій», том № 2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнка В. В. 25 червня 2009 року за реєстровим № 1469 міститься запис про засвідчення відповідності однієї копії акта прийому-передачі приміщення (а.с. 114, т. 2).

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира вибула від власника ОСОБА_1 не з її волі, тому така квартира відповідно до положень статті 388 ЦК України підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 .

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою скасування попередньої реєстрації.

Оскільки позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, право власності на квартиру за нею зареєстроване (номер запису про право власності 29209124, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44358076 від 30 листопада 2018 року), вказаний запис не скасовано, підстави для повторного визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

Суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинене державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойко О. М. від 13 серпня 2018 року за індексним номером 42500416, а саме про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 27451413), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1620081180000, та витребувати із володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги про те, що свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру протиправно видано позивачу без документа, що посвідчує право власності спадкодавця на зазначену квартиру; без витребування інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; без сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору спадкоємцем-нерезидентом, є безпідставними, оскільки 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 . Дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. позивач до суду не оскаржував.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Данко Юрій Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк