Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/37179/16-ц
провадження № 61-10407св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт» - державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - ДП ДК «Укрспецекспорт» - «ДГЗІФ «Укрінмаш», Підприємство) про визнання дій неправомірними, визнання незаконним
та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що він з 2014 року працював
у ДП ДК «Укрспецекспорт» - «ДГЗІФ «Укрінмаш». На підставі наказу від
21 вересня 2016 року № 263К його звільнено з посади головного спеціаліста відділу контрактів № 3 департаменту № 4 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення відбулося з порушенням статей 42 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), підприємством
не взято до уваги наявність у нього переважного права на залишення на роботі, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідача щодо його звільнення з посади головного спеціаліста відділу контрактів № 2 департаменту № 4; скасувати наказ від 21 вересня 2016 року № 263К; поновити його на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 21 100,00 грн; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому грошових коштів, передбачених пунктом 5.1 Розділу V Колективного договору з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, вимоги статей 42 49-2 КЗпП України відповідачем не порушено, отже, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили та не надали належної оцінки штатним розписам, які діяли до скорочення його посади та після скорочення. Відповідно до наказу від 13 травня 2016 року № 108 введенні нові посади головного спеціаліста у нових департаментах: у департаменті № 1 - 9 посад, у департаменті № 2 - 7 посад, у департаменті
№ 3 - 8 посад, у департаменті № 4 - 4 посади, всього 28 посад. Жодна з цих посад йому запропонована не була. Він тривалий час працював у відповідача, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У травні 2018 року ДП ДК «Укрспецекспорт» - «ДГЗІФ «Укрінмаш» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені в справі судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 з 01 грудня 2014 року працював у ДП ДК «Укрспецекспорт» - «ДГЗІФ «Укрінмаш» на посаді головного спеціаліста відділу контрактів № 2 департаменту № 4. З 15 січня 2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду головного спеціаліста відділу контрактів № 3 департаменту № 4.
12 квітня 2016 року адміністрація Підприємства звернулась до Ради трудового колективу з повідомленням про прийняття рішення щодо скорочення чисельності та штату працівників. 22 квітня 2016 року Рада трудового колективу Підприємства погодила рішення адміністрації підприємства щодо скорочення чисельності та штату працівників. 13 травня 2016 року Підприємство видало наказ № 108 «Про скорочення чисельності і штату працівників та внесення змін до структури та штатного розпису
ДП ДК «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш». 24 травня 2016 року Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») погодив структуру та штатний розпис підприємства.
24 травня 2016 року протоколом Тимчасової комісії для визначення гарантій та переважного права на залишення на роботі працівників підприємства
у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці визначено перелік працівників, щодо яких законодавством встановлена пряма заборона на звільнення, та перелік працівників, які мають переважне право на залишення на роботі. До числа таких працівників ОСОБА_1 не віднесений.
26 травня 2016 року ОСОБА_1 повідомлений про наступне вивільнення з 26 липня 2016 року. Після використання ОСОБА_1 відпустки 21 вересня 2016 року його звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача дату звільнення змінено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або
(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва
і праці, в тому числі скорочення штату працівників.
Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Статтею 141 КЗпП України визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності.
При звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.
Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами
в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
ОСОБА_1 до звільнення обіймав посаду головного спеціаліста відділу контрактів № 3 департаменту № 4, яка була передбачена штатним розписом, затвердженим генеральним директором Підприємства, погодженим 11 лютого 2016 року генеральним директором ДК «Укроборонпром». Відповідно до цього штатного розкладу штат відповідача становив
167 одиниць.
13 травня 2016 року генеральним директором Підприємства виданий наказ
№ 108 «Про скорочення чисельності і штату працівників та внесення змін
до структури та штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш». Новий штатний розпис введений в дію 24 травня 2016 року та становив 132 одиниці.
Після погодження структури та штатного розпису ДК «Укроборонпром»,
на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 26 травня 2016 року повідомлено про наступне вивільнення 26 липня 2016 року. При цьому позивача повідомлено про відсутність вакантних посад, які
б відповідали його кваліфікації.
Відповідно до службової записки начальника управління роботи з персоналом та документообігу підприємства від 13 січня 2017 року станом на 26 травня 2016 року, тобто на момент ознайомлення позивача з попередженням про майбутнє вивільнення та до часу його звільнення, у відповідача були вакантні такі посади: заступника генерального директора, начальника відділу інформаційного забезпечення та зв`язку, головного спеціаліста управління безпеки, головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення
та зв`язку, водія автотранспортних засобів, заступника начальника управління бухгалтерського обліку.
За своєю кваліфікацією та досвідом роботи ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам вакантних посад. Відповідно до кваліфікаційних вимог для зайняття вказаних посад на підприємстві необхідно мати відповідний досвід роботи на посадах керівників або заступників керівників підприємств, в сфері інформаційних технологій, досвід роботи
в правоохоронних органах, службі в органах міліції або Служби безпеки України, підрозділах безпеки підприємств всіх форм власності. Такого досвіду та кваліфікації ОСОБА_1 не має, також він не мав посвідчення
на право керування автотранспортними засобами.
Як відомо з матеріалів справи, відповідно до наказу від 13 травня 2016 року
№ 108 до структури та штатного розпису Підприємства введено чотири департаменти зовнішньоекономічної діяльності, функціональні обов`язки
та завдання яких ідентичні тим, що існували у департаменті № 4; введенні нові посади головного спеціаліста у департаменті № 1 - 9 посад, у департаменті
№ 2 - 7 посад, у департаменті № 3 - 8 посад, у департаменті № 4 - 4 посади, всього 28 посад головного спеціаліста відділу контрактів.
На посади головних спеціалістів відповідних департаментів призначені працівники підприємства в порядку переведення з посад в структурних підрозділах, які ліквідовувались.
На момент повідомлення ОСОБА_1 про вивільнення вакантних посад головного спеціаліста відділу контрактів у цих департаментах не було.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частинами другою, третьою статті 42 КЗпП України визначено перелік осіб, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи надаються пільги та гарантії у вигляді переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами
в організації виробництва і праці, в тому числі при скороченні чисельності або штату працівників.
Згідно зі статтею 42 КЗпП України у першу чергу перевага на залишення
на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію
і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої кваліфікації
і продуктивності праці.
Віднесення працівника до категорії осіб, що мають перевагу в залишенні
на роботі, передбачених частиною другою статті 42 КЗпП України або іншим законом, підлягає врахуванню при рівних умовах продуктивності праці
і кваліфікації.
Відтак, передбачена Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» гарантія переважного права позивача залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці враховується при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації.
Посади головних спеціалістів в новостворених чотирьох департаментах зовнішньоекономічної діяльності Підприємства пропонувались особам, які мали вищий рівень продуктивності праці та кваліфікації.
ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами наявність у нього вищого рівня кваліфікації та продуктивності праці порівняно з іншими працівниками Підприємства за показниками, які враховувалися відповідачем при визначенні осіб, які мали переважне право на залишення
на роботі.
Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 листопада
2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
А. А. Калараш
Є. В. Петров