06.02.2023

№ 761/43507/19

Постанова

Іменем України

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/43507/19-ц

провадження № 61-12352св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,

третя особа - Первинна профспілкова організація публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сержанюка А. С., Суханової Є. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя

особа - Первинна профспілкова організація публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», у подальшому перейменованого на акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі -

АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»), третя особа - Первинна профспілкова організація ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до наказу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 жовтня 2019 року № 2316-к позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності працівників) та відсутністю у новій структурі та новому штатному розписі посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм, яку займає

ОСОБА_1 , відповідно до рішення правління АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 32.

Вказаний наказ, на думку позивача, є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм трудового законодавства, оскільки звільнення відбулося повторно з тих самих підстав.

Так, 30 березня 2018 року наказом АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 28 березня 2018 року № 261-к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Звільнення було предметом оскарження у справі № 753/7661/18 та постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року визнано незаконним наказ АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 28 березня 2018 року № 261-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено на посаді.

На виконання вказаного судового рішення 05 серпня 2019 року відповідач поновив ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», проте 06 серпня 2019 року відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення,

а в подальшому (10 жовтня 2019 року) видано оскаржуваний наказ про звільнення.

Відповідач у порушення положень статей 42 49-2 КЗпП України звільнив ОСОБА_1 із займаної посади, не враховуючи його високу кваліфікацію та переважне право на залишення на роботі, а також те, що він погодився на переведення на 10 запропонованих йому посад, проте роботодавець відмовився перевести його на обрані посади.

Крім того, відповідач за три місяці не повідомив первинну профспілкову організацію, що також свідчить про порушення норм трудового законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року

у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.

Висновки суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивача у роботодавця були відсутні підстави для застосування до нього вимог статті 42 КЗпП України щодо переваги в залишенні на роботі, оскільки першочергово має бути встановлено кваліфікацію працівника та її відповідність кваліфікаційним вимогам до обраних посад і тільки в разі їх відповідності може бути застосована частина друга статті 42 КЗпП України.

Посилання позивача на те, що він погодився на переведення на

10 запропонованих посад суд вважав безпідставними, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 просив відповідача лише ознайомити його із посадовими інструкціями цих посад для переведення та звертався з заявами про переведення лише на дві посади. Разом із тим, для обраних позивачем посад для переведення однією з кваліфікаційних вимог є наявність вищої освіти за спеціальністю «Журналістика», «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво», проте кваліфікація позивача не є відповідною освітою для зайняття обраних ним посад.

Твердження позивача про порушення відповідачем вимог закону щодо необхідності звернення для отримання згоди на його звільнення первинною профспілковою організацією суд вважав необґрунтованими, оскільки

10 жовтня 2019 року первинною організацією АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» було надано згоду на вивільнення

ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, з урахуванням ухвали від 04 серпня 2021 року про виправлення описки, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 жовтня 2019 року № 2316-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 10 жовтня 2019 року.

Стягнуто з АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 10 жовтня 2019 року до 16 червня 2021 року у розмірі

931 442,10 грн.

Допущено до негайного виконання судове рішення про поновлення

ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 10 жовтня 2019 року та про стягнення середнього заробітку за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент попередження ОСОБА_1 про його майбутнє звільнення з посади та на момент звільнення позивача посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» вже була скорочена у 2018 році та відсутня у штатному розписі.

Тобто зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відбулися у роботодавця ще у 2018 році, а після поновлення позивача на посаді у 2019 році будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відбувалося, а тому, на думку апеляційного суду, звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

У зв`язку з зазначеним апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави надавати оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення статті

42 КЗпП України (наявності у позивача переважного права на залишення на роботі) та статті 49-2 КЗпП України (обов`язку відповідача запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справу № 761/43507/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу поза межами стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року справу № 761/43507/19 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу

від 19 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував положення статті 40 КЗпП України без урахування правових висновків щодо застосування вказаної норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18, від 05 вересня

2019 року у справі № 336/5828/16, від 03 квітня 2019 року у справі

№ 757/49347/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18-ц,

від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16.

Висновок апеляційного суду про відсутність будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, крім того, вказаний факт не заперечується і позивачем, а також підтверджується встановленими обставинами у справі

№ 753/7661/18 між тими ж сторонами щодо звільнення позивача у

2018 році.

У вказаній справі постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, поновлено позивача на роботі. При цьому підставою для поновлення зазначено порушення самої процедури звільнення (позивача двічі не ознайомлено з вакантними посадами).

Разом із тим, підстава скорочення посади, яку займав позивач, внесення змін до штатного розпису, рішення правління АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року, наказ АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників)» не оскаржувалися та не були скасовані. Тобто такі зміни дійсно відбулися у роботодавця ще

у 2017-2018 роках, а після поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду не відбулося укладання нового трудового договору,

а відбулося поновлення трудового договору, який існував на момент звільнення ОСОБА_1 вперше (наказ від 28 березня 2018 року № 261-к) з урахуванням відсутності посади в штатному розписі.

Крім того, суд апеляційної інстанції поновив позивача на посаді з дня, коли той ще працював.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,

у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано обґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність на момент звільнення позивача змін в організації виробництва

і праці, оскільки такі зміни відбулися ще в 2018 році, а тому роботодавець

не має права пролонгувати таку процедуру.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 19 січня 2017 року в порядку, передбаченому частиною другою статті 1 Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», утворено ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», працюючи, зокрема, на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», що підтверджується записами трудової книжки (а. с. 103-109, т. 1).

Підпунктом 15 пункту 66 статуту ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1039, встановлено, що правління

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» затверджує структуру та штатний розпис телерадіокомпанії.

21 грудня 2017 року правлінням ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» розглянуто питання затвердження та введення в дію нової структури та штатного розпису компанії.

Протоколом засідання правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 32 було затверджено нову структуру та штатний розпис ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 90-92, 143-146, т. 1).

Відповідно до пункту 70 статуту ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» голова правління в межах повноважень, визначених цим статутом, законодавством та внутрішніми документами телерадіокомпанії, організовує роботу та виконання рішень правління.

На виконання рішення правління від 21 грудня 2017 року головою правління видано наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

від 21 грудня 2017 року № 469 «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

(а. с. 88, 89, т. 1).

Відповідно до пункту 1.2 наказу № 469 від 21 грудня 2017 року

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» передбачено провести відповідно до вимог чинного законодавства вивільнення працівників філії у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці,

а саме: скороченням штату та чисельності працівників.

Наказом від 29 грудня 2017 року голови правління введено в дію структуру та штатний розпис із 02 квітня 2018 року (а. с. 147, 148, т. 1).

Структура та штатний розпис ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», затверджені та введені в дію з 02 квітня 2018 року як відповідні організаційно-розпорядчі документи, що відображають структуру компанії, чисельність відділів, співробітників, а також розмір їхньої заробітної плати, затверджені і оформлені. Встановлено, що у штатному розписі

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», введеному в дію з 02 квітня 2018 року, відсутня посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 149-166, т. 1).

Згідно з рішенням правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», протоколом від 21 січня 2018 року № 32, наказом

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня

2017 року № 469, листом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 05 січня 2018 року № 02-18/15-1, посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», яку займав ОСОБА_1 , підлягає скороченню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Наказом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

від 28 березня 2018 року № 261-к ОСОБА_1 з 30 березня 2018 року було звільнено з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників.

У справі № 753/7661/18 постановою Київського апеляційного суду

від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 29 березня 2018 року № 261-к визнано незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 30 березня 2018 року (а. с. 94-102,

т. 1).

У вказаній справі підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 стало те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів пропонування позивачу інших вакантних посад, аніж відмови у переведенні на ту, яку він вказав, - посаду генерального продюсера телебачення, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що роботодавцем було дотримано обов`язок щодо працевлаштування позивача.

Наказом ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

від 05 серпня 2019 року № 1879-к ОСОБА_1 поновлено на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з

30 березня 2018 року (а. с. 81-83, т. 1).

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено з колективним договором ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та з положеннями про пропускний режим у центральній дирекції

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 201, 202, т. 1).

06 серпня 2019 року відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення, про що свідчить підпис позивача в персональному попередженні, та запропоновано ознайомитися з вакантними посадами для переведення.

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з посадовими обов`язками посад, що були попередньо ним відібрані для переведення після скорочення його посади (10 посад) (а. с. 84, 85, т. 1).

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на посаду продюсера (креативного) творчого об`єднання розслідування творчо-виробничого об`єднання «UA: Перший» дирекції телебачення

(а. с. 86, т. 1).

Згідно з протоколом зустрічі від 02 жовтня 2019 року, яка відбулася

між ОСОБА_1 , членом правління ПАТ «Національна

суспільна телерадіокомпанія України» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заступником голови первинної профспілкової

організації ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 було проінформовано про неможливість його переведення на посаду продюсера (креативного) творчого об`єднання розслідування творчо-виробничого об`єднання «UA: Перший» дирекції телебачення та ряд інших посад у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 диплома про вищу освіту та запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і обрати посаду для переведення (а. с. 207-211, т. 1).

Позивача було проінформовано, що він, враховуючи його освіту, може претендувати на посаду не вище посади «фахівець».

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 ознайомився із вакантними посадами у відокремлених структурних підрозділах ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» станом на 02 жовтня 2019 року, про що свідчить його підпис із зазначенням факту отримання ним переліку посад.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з посадовою інструкцією виконавчого продюсера творчого об`єднання «UA: Перший», з якою він ознайомився 08 жовтня 2019 року. Також із вказаною посадовою інструкцією позивач ознайомлювався 27 серпня

2019 року, про що зазначено на персональному письмовому попередженні від 06 серпня 2019 року (а. с. 87, 234, т. 1).

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про переведення його на посаду виконавчого продюсера творчого виробничого об`єднання «UA: Перший», однак його було відмовлено у вказаному переведенні у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам.

04 жовтня 2019 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» звернулося до первинної профспілкової організації

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а. с. 235-237, т. 1).

09 жовтня 2019 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» звернулося до первинної профспілкової організації

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з листом, яким повідомило, що ОСОБА_1 подав заяву про переведення, а також повідомило, що його перевести на обрану посаду неможливо (а. с. 238, т. 1).

Витягом із протоколу засідання профкому первинної профспілкової організації ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

від 10 жовтня 2019 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (а. с. 239,

т. 1).

Відповідно до наказу голови правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Зурабі Аласанія від 10 жовтня 2019 року

№ 2316-к на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 з займаної ним посади (а. с. 79, 80, 240, 241, т. 1).

Наказ видано у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) та у зв`язку із ознайомленням ОСОБА_1 з усіма вакантними посадами, які були чи з`явилися у

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в період проведення процедури вивільнення, обранням ним посад, які він не може займати у зв`язку з невідповідністю наявної у нього кваліфікації до посад, які він виявив бажання займати та бути переведеним, відмовою запропонованих йому інших, відповідних до наявної у нього спеціальності та кваліфікації, вакантних посад у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», які не відповідають спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку він зміг би виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров`я, у порядку, передбаченому частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 ЦК України, статтях 62 66 79 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Верховний Суд, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, неодноразово наголошував на тому, що вирішуючи питання дотримання норм трудового законодавства у спірних правовідносин, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 753/7661/18,

від 12 серпня 2021 року у справі № 487/989/20, від 24 березня 2021 року у справі № 757/46273/17-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 235/4593/19.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У справі, що переглядається, предметом спору є наказ ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 10 жовтня 2019 року № 2316-к про звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відбулися у роботодавця ще у 2018 році, а після поновлення позивача на посаді у 2019 році будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відбувалося, а тому, на думку апеляційного суду, звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протоколом засідання правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» № 32 від 21 грудня 2017 року було затверджено нову структуру та штатний розпис ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Відповідно до пункту 1.2 наказу № 469 від 21 грудня 2017 року

а саме: скороченням штату та чисельності працівників.

Наказом від 29 грудня 2017 року голови правління введено в дію структуру та штатний розпис із 02 квітня 2018 року.

Структура та штатний розпис ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» затверджені та введені в дію з 02 квітня

2018 року як відповідні організаційно-розпорядчі документи, що відображають структуру компанії, чисельність відділів, співробітників,

а також розмір їхньої заробітної плати.

Як зазначалося вище, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. За загальним правилом суд не може з`ясовувати доцільність введення (виведення) роботодавцем певних посад та визначення ним штатної структури, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці, оскільки юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, установи не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття укладання трудового договору (моменту, з якого в особи виникли трудові правовідносини з роботодавцем) та поняття поновлення на роботі на підставі рішення суду.

Якщо суд визнав незаконним звільнення особи, вважається, що працівник не припиняв своєї роботи. Це означає, що укладати новий трудовий договір із таким працівником не потрібно, а всі попередні умови раніше укладеного договору зберігаються в повному обсязі.

У справі № 753/7661/18 вже вирішувалося питання про поновлення на роботі ОСОБА_1 та постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, ОСОБА_1 було поновлено на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 30 березня

2018 року.

Стягнуто з ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 615 722,55 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі

3 000,00 грн та 35 200,00 грн витрат на надання правничої допомоги.

У вказаній справі встановлено наявність відповідних змін у штатному розписі товариства і з урахуванням дискреційних повноважень суду

не вирішувалося питання про доцільність виведення роботодавцем посади, займаної позивачем, та визначення ним штатної структури. Разом із тим, судом встановлено порушення роботодавцем при звільненні положень статті 49-2 КЗпП України, оскільки не запропоновано звільненому працівнику всіх вакантних посад, наявних на підприємстві.

Роботодавцем на виконання постанови Київського апеляційного суду

від 05 червня 2019 року видано наказ від 05 серпня 2019 року № 1879-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 30 березня 2018 року.

Колегія суддів наголошує, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду, що є належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Проте у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не було необхідності вводити посаду виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на момент поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме: 30 березня 2018 року, оскільки така посада була у штатному розписі. Водночас, у подальшому зазначена посада, яку обіймав ОСОБА_1 , підлягала скороченню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, тому в новому штатному розписі, введеному в дію з 02 квітня 2018 року, була відсутня.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 у аналогічних правовідносинах і підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.

Оскільки в цьому випадку зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату та чисельності працівників встановлено у рішенні № 753/7661/18, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами спору,

процедуру внесення відповідних змін до штатного розпису не було оскаржено та скасовано, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність будь-яких змін в організації виробництва і праці є помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі

№ 243/2748/16-ц зроблено висновок про те, що питання запровадження до штатного розпису будь-якої посади, укладання договорів про повну матеріальну відповідальність та передача працівнику під звіт матеріальних цінностей належать до внутрішньогосподарської діяльності організації чи установи, входить у компетенцію такої організації й згідно з чинного законодавства не можуть вирішуватися судом. Таким чином, покладання на роботодавця обов`язку повторно проходити процедуру внесення змін та затвердження нового штатного розпису зі скороченням відповідної посади законодавством не передбачено.

Апеляційний суд на зазначене не звернув належної правової уваги,

у результаті чого дійшов помилкового висновку про те, що після поновлення позивача на посаді у відповідача були відсутні зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників.

У свою чергу, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини, що мають значення для справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, що потягло за собою скорочення штату, відповідно до протоколу засідання правління

ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня

2017 року № 32 та наказу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 21 грудня 2017 року № 469 «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату чисельності працівників).

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення, про що свідчить підпис позивача в персональному попередженні, та запропоновано ознайомитися з вакантними посадами для переведення.

Також у справі, що переглядається, встановлено, що 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з посадовими обов`язки посад, що були попередньо ним відібрані для переведення після скорочення його посади. 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про переведення його на посаду продюсера (креативного) творчого об`єднання розслідування творчо-виробничого об`єднання «UA: Перший» дирекції телебачення.

Згідно з протоколом зустрічі від 02 жовтня 2019 року, яка відбулася

між ОСОБА_1 , членом правління ПАТ «Національна

суспільна телерадіокомпанія України» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заступником голови первинної профспілкової

«UA: Перший» дирекції телебачення та ряд інших посад у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 диплома про вищу освіту та запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і обрати посаду для переведення.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на посаду виконавчого продюсера творчого виробничого об`єднання

«UA: Перший», однак йому було відмовлено у вказаному переведенні у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам.

Обґрунтовуючи незаконність свого звільнення, позивач посилався на те, що роботодавець у порушення вимог статей 40 42 КЗпП України звільнив його з займаної посади, не враховуючи ту обставину, що він мав великий досвід роботи та високий рівень кваліфікації.

Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, для обраних позивачем посад для переведення, а саме: продюсера (креативного) творчого об`єднання розслідування творчо-виробничого об`єднання «UA: Перший» та виконавчого продюсера творчого об`єднання «UA: Перший», однією з кваліфікаційних вимог є наявність вищої освіти за спеціальністю «Журналістика», «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво». У той час як згідно з дипломом серії НОМЕР_1 , виданим ОСОБА_1 , позивач здобув освіту за спеціальністю «Радиоапаратостроение» та здобув кваліфікацію радіотехніка, що, у свою чергу, не є відповідною освітою для зайняття ОСОБА_1 обраних вакантних посад у розумінні кваліфікаційних вимог до останніх.

Установивши зазначені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що при звільненні позивача у відповідача не було підстав для застосування вимог статті 42 КЗпП України щодо переваги в залишенні на роботі, оскільки відповідно до вимог статті 42 КЗпП України першочергово має бути встановлено кваліфікацію працівника та її відповідність кваліфікаційним вимогам до обраних посад і тільки в разі їх відповідності може бути застосована частина друга статті 42 КЗпП України.

Таким чином, установивши факт дотримання ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, встановивши факт дотримання роботодавцем вимог статті 49-2 КЗпП України (стосовно обов`язку відповідача запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві), статті 42 КЗпП України (стосовно наявності у позивача переважного права на залишення на роботі), суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом

та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав особи в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог таухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , які відповідають принципу справедливості.

Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення, та доказів, наданих сторонами, і помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактичних обставин у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо вирішення питання про поновлення виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, відсутні правові підстави для поновлення виконання постанови.

Керуючись статтями 400 409 413 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Сердюк