Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 761/46053/18
провадження № 61-12315св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Агропросперіс Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в складі судді Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (далі - АТ «Агропросперіс Банк») та просив стягнути 6 471, 00 грн на відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) та сплачені ним судові витрати.
Свої вимоги обґрунтував тим, що протягом тривалого часу він розміщує депозитні кошти в банківських установах на своє ім`я та на імена інших осіб.
10 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року та 23 квітня 2018 року, а також 15 червня 2018 року, 18 червня 2018 року він звертався до відповідача з наміром укласти договір банківського вкладу на ім`я ОСОБА_2 на підставі довіреності від 05 грудня 2014 року, проте в укладенні договору йому було безпідставно відмовлено.
Вказував, що внаслідок таких дій відповідача йому завдано збитки у вигляді неотриманих відсотків за вкладом (упущеної вигоди) у розмірі 6 471, 00 грн, які, посилаючись на статті 11 16 22 623 1063 1166 1172 ЦК України, просив стягнути з відповідача.
Рішенням Шевченківського районного міста Києва від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що заявник не виконав вимоги ухвали суду щодо залишення його апеляційної скарги без руху, а саме не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції помилково не застосував положення частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір», не звернув уваги на те, що підставою для звернення до суду слугувало порушення відповідачем його прав як споживача фінансових послуг, оскільки банк незаконно відмовив в укладенні з ним договору банківського вкладу на користь третьої особи.
До того ж вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 761/24881/16-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
27 липня 2020 року справу № 761/46053/18 передано до Верховного Суду.
АТ «Агропросперіс Банк» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Шевченківського районного міста Києва від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Агропросперіс Банк» про відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) відмовлено.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вищевказане рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху в зв`язку з несплатою судового збору на надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в спірних правовідносинах позивач не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист справ споживачів», а тому не звільнений від сплати судового збору згідно з цим Законом.
У встановлений в ухвалі суду строк ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги не усунув, судовий збір не сплатив, у зв`язку з чим ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто йому.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Так, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Звернувшись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У пункті 22 частини першої Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Позовні вимоги в цій справі обґрунтовані тим, що відповідно до частини першої статті 1063 ЦК України позивач має законне право укласти договір банківського вкладу на користь третьої особи, а тому відмовою банку в укладенні з ним відповідного договору порушено його права вкладника й завдано йому збитків.
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1063 ЦК України фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред`явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.
Наведене свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу або фізична особа, яка має намір укласти такий договір для особистих потреб, є споживачем фінансових послуг.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу.
Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушеного права.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Виходячи з підстав пред`явленого позову, колегія суддів вважає, що в цій справі правовідносини сторін, окрім норм ЦК України, врегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів, оскільки вимоги позивача про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди заявлені ним у зв`язку з відмовою банку надати йому фінансову послугу.
За викладених обставин, висновок апеляційного суду про відсутність у позивача передбаченої частиною третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільги по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі та відповідно повернення з цих підстав його апеляційної скарги є помилковим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 рокускасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року скасувати, справу передати для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов