Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/46461/19
провадження № 61-9762св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт»,
стягувач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви та рішень судів
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт» (далі - ТОВ «ФК «Інвестстандарт») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву обґрунтовувало тим, що 04 травня 2018 року відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 16/П/42/2007-840 та договором поруки до нього на підставі договору, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвестстандарт».
З урахуванням наведеного заявник просив замінити стягувача у виконавчих листах щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виданих у цивільній справі № 2-10548/10, а саме Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестстандарт».
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, заяву задоволено. Замінено стягувача у виконавчих листах щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виданих Шевченківським районним судом міста Києва у справі № 2-10548/10 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ВАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Інвестстандарт».
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до договору відступлення прав вимог від 04 травня 2018 року № 16/П42/2007-840 відбулось відступлення прав вимог за кредитним договором від 05 березня 2007 року № 16/П/42/2007-840, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а також договором поруки до нього, укладеним 05 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , а отже, відбулася заміна стягувача правонаступником.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів оплати заявником банку коштів за договором відступлення права вимоги, тому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви. Дійсність договорів відступлення права вимоги оскаржується заявником у судовому порядку. Суди не звернули увагу на неможливість заміни стягувача у виконавчих листах в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки ці сплати не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Припис статті 541 ЦК України унеможливлює перехід прав до нового кредитора в обсязі більшому ніж у первинного кредитора. Відступлення прав можливе лише щодо дійсної вимоги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, у тому числі ухвали суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року у справі № 2-10548/10 за позовом ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 172 462,48 дол. США, що в еквіваленті становило 1 374 353,51 грн.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року змінено, його резолютивну частину викладено в іншій редакції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 401,76 дол. США, що в еквівалентні становить 3 201,63 грн, та пеню у розмірі 9 096,58 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 154 533,85 дол. США, що в еквівалентні становить 1 231 480,25 грн, зі сплати відсотків у розмірі 15 656,72 дол. США, що в еквівалентні становить 124 768,40 грн, а також у розмірі 5 514,31 грн.
Вказане рішення набрало законної сили та видано ВАТ «КБ «Надра» виконавчі листи.
04 травня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвестстандарт» укладений договір № 16/П42/2007-840 купівлі-продажу (відступлення) за кредитним договором, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором від 05 березня 2007 року № 16/П/42/2007-840, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а також договором поруки до нього, укладеним 05 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 .
Вказаний договір про відступлення прав вимоги у судовому порядку недійсним не визнавався та є чинним.
Договір купівлі-продажу (відступлення) за кредитним договором від 04 травня 2018 року № 16/П42/2007-840, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестстандарт» відступило ОСОБА_3 право вимоги за кредитним договором від 05 березня 2007 року № 16/П/42/2007-840 та договором поруки до нього, було розірвано шляхом укладення 16 серпня 2019 року між ними відповідного договору про розірвання, який є чинним.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК).
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Інвестстандарт», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору від 05 березня 2007 року № 16/П/42/2007-840, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а також з договору поруки від 05 березня 2007 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 .
Встановивши, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі, суди обґрунтовано виходили з наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвестстандарт».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчих листах.
З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів оплати заявником банку коштів за договором відступлення права вимоги, є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов цього договору оплата коштів здійснена до підписання цього договору.
Доводи заявника про те, що дійсність договорів відступлення права вимоги оспорюється ним у судовому порядку, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені договори у судовому порядку недійсними не визнані та є чинними.
Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України встановлення нових обставини та переоцінка доказів не належить до повноважень суду касаційної інстанції
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко