№ 761/47228/19

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 761/47228/19

провадження № 61-17472св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ приватизації Державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,

треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», громадська організація «Київська міська спілка безквартирних офіцерів»,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Київська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Київської міської ради та Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року у складі судді Фролової І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т.О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу приватизації Державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - КП «Спецжитлофонд»), Громадська організація «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» (далі - ГО «Київська міська спілка безквартирних офіцерів») про отримання права на оформлення в приватну власність житлового приміщення квартири. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 21 серпня 2019 року вона звернулася до Відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з встановленою відповідної форми заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири від 21 серпня 2019 року, в якій вона постійно проживає з 10 жовтня 2002 року, а з 14 серпня 2019 року - разом із малолітньою дитиною. До заяви про оформлення передачі в приватну власність квартири від 21 серпня 2019 року були додані відповідні документи згідно з наданим органом приватизації Шевченківського району міста Києва списком документів, що долучаються до заяви для проведення приватизації житлових приміщень в гуртожитках з додатками: довідка ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ 10026/0173 про невикористання житлових чеків від 01 серпня 2019 року № 187, довідка ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ 10026/0179 про невикористання житлових чеків від 02 серпня 2019 року № 162, консультативний висновок спеціаліста (медична документація - Форма № 028/о) про відсутність захворювання на туберкульоз ОСОБА_1 від 14 серпня 2019 року, копія договору оренди житлового приміщення від 01 листопада 2002 року №2014, укладеного згідно із статтями 810 811 - 813 ЦК України. 28 вересня 2019 року вона отримала від Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відповідь про надання адміністративної послуги від 17 вересня 2019 року № 614 на подану заяву про оформлення передачі в приватну власність квартири, а саме їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житло. Вважала, що вказане рішення про відмову в праві на приватизацію та оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло є необґрунтованим та незаконним. ОСОБА_1 просила визнати за нею право на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з правом оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з правом оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка вселена на законних підставах, законність її проживання в указаному житлі не оспорена, у неї є всі необхідні документи для приватизації спірного житлового приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу КП «Спецжитлофонд» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- особи, які подали апеляційні скарги, не надали доказів на підтвердження своїх тверджень, якими вони обґрунтовували свої апеляційні вимоги. Під час розгляду справи не було належним чином доведено посилань щодо віднесення спірної квартири до складу маневреного житлового фонду. Для віднесення житла до маневреного житлового фонду значення має як офіційний режим такого житла, так і мета, задля якої особі надано таке житло. У цій справі суду не було надано жодного належного доказу стосовно того, що спірний будинок було зареєстровано в якості будинку Маневреного житлового фонду, а саме доказів відповідної державної реєстрації, якою встановлюється режим будинку. Не можна відносити спірну квартиру до нерухомості маневреного житлового фонду і за метою надання її для проживання позивачці, як і за строком користування нею таким житлом, оскільки вона проживає в спірній квартирі на підставі договору оренди вже протягом дев`ятнадцяти років, що не відповідає правовому режиму надання та використання нерухомості вказаної категорії. Тому твердження апелянтів щодо віднесення спірної квартири до житла маневреного фонду та безпідставності розповсюдження на вказане житло положень законодавства, які регулюють проживання осіб у гуртожитках, не були належним чином підтвердженні;

- відповідно до наданої позивачкою відповіді відділу (органу) приватизації державного житлового фонду на адвокатський запит адвоката О. Травянка приватизація квартир у будинку АДРЕСА_2 проводилась згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. За таких умов судом першої інстанції обґрунтовано було застосовано положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» користування жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, є право користування, що виникає як на підставі договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР, так і на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810 811-813 ЦК України. Тому твердження апелянтів, що лише ордер є підставою для використання приміщення, тому лише цей документ має бути наданий при проведені приватизації житла, не відповідає вимогам законодавства;

- не можуть бути й прийняті посилання стосовно скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з незалученням до участі у справі Київської міської ради. Позивачем було надано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого спірний будинок не зареєстрований як власність територіальної громади міста Києва. Апелянти, заперечуючи це та стверджуючи, що саме Київська міська рада мала бути відповідачем у справі, жодного доказу на спростування доказів відповідача з цього приводу не надали. Крім того, апеляційним судом було прийнято до розгляду та розглянуто апеляційну скаргу Київської міської ради, тому позиція і доводи зазначеного органу були розглянуті та оцінені судом. При цьому, відповідно до положень частини третьої статті 352 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Апеляційним судом була надана Київській міській раді можливість надати будь-які заперечення з приводу позовних вимог та будь-які докази на їх підтвердження. За таких умов жодного порушення прав Київської міської ради фактично допущено не було.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги КП «Спецжитлофонд»

У жовтні 2021 року до Верховного Суду від КП «Спецжитлофонд» надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник КП «Спецжитлофонд» зазначає, що:

- суд першої інстанції ототожнив договір оренди житлового приміщення з договором найму житлового приміщення, однак не звернув увагу на відсутність спеціального ордеру для вселення в житлове приміщення, хоча вказав про його необхідність у своєму рішенні, а суд апеляційної інстанції цього не врахував, не дослідив обставини справи та не надав належної правової оцінки, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин і порушення норм процесуального права;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачка не має жодного власного житла, за місцем реєстрації (прописки) житлове приміщення відсутнє, тому що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_3 наявна, як зазначила позивачка, що це квартира її матері, крім того, відсутні докази, що вона не має можливості там проживати. Якщо позивачка вважає, що має право на позачергове отримання житлового приміщення, вона не позбавлена можливості у встановленому порядку звертатися за місцем своєї реєстрації щодо отримання житлового приміщення відповідно до черговості у квартирному обліку. Жодним чином, це не дає їй право на приватизацію квартири АДРЕСА_4 . В рішенні суду першої інстанції зазначено, що у будинку на АДРЕСА_1 є приватизовані квартири. Це квартири, які були виведені з маневреного фонду та надані для відселення жителів будинків на АДРЕСА_5 та на АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , що підлягали реконструкції (які шляхом приватизації набули право власності на кімнати в цих будинках) на підставі рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 року № 43/194 «Про укладання договорів міни квартир (житлових приміщень) з фізичними особам» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2013 року № 835 «Про відселення мешканців з будинків на АДРЕСА_5 та на АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , що підлягають реконструкції». Приватизація зазначених квартир здійснювалася в установленому порядку та згідно з вимогами чинного житлового законодавства, а родина ОСОБА_1 жодного відношення не має до вищевказаних розпоряджень та відселення мешканців будинків на АДРЕСА_5 та на АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , що підлягали реконструкції. Отже, посилання на приватизовані квартири у будинку на АДРЕСА_2 є недоречним, але судом цим обставинам не надано жодної оцінки.

Короткий зміст доводів касаційної скарги Київської міської ради

У листопаді 2021 року до Верховного Суду від Київської міської ради надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

У касаційній скарзі представник Київської міської ради вказує, що:

- суди не врахували, що позивачці не видавався ордер на вселення у спірну квартиру, а тому помилково задовольнили позов;

- статус будинку маневреного фонду АДРЕСА_2 визначено такими розпорядчими документами, діючими на цей час: розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 квітня 2001 року № 777 «Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 листопада 2001 року № 2419 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», розпорядження представника Президента України від 25 листопада 1992 року № 1465 «Про використання жилих будинків маневреного фонду»;

- жилий будинок маневреного фонду АДРЕСА_2 згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» включено в перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (позиція 2.16.4 таблиці 4 додатку 1 рішення). КП «Спецжитлофонд» здійснює свою господарську діяльність відповідно до Статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 квітня 2001 року № 777 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 22 серпня 2017 року № 1014). Пунктом 4.2. Статуту КП «Спецжитлофонд» передбачено, що майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним власником або уповноваженим органом на праві господарського відання.

Зміст відзивів

У грудні 2021 року від ОСОБА_1 надійшли відзиви, у яких вона просить касаційні скарги КП «Спецжтлофонд» і Київської міської ради залишити без задоволення, зазначаючи, що будинок на АДРЕСА_2 є гуртожитком державного житлового фонду і станом на 25 липня 2019 року у ньому було приватизовано 34 квартири житлових приміщень. На цей час у гуртожитку приватизовано 64 квартири. Суди попередніх інстанцій встановили, що вона вселена на законних підставах у спірне житло, законність її проживання в кімнаті не оспорено та, враховуючи, що у неї є всі необхідні документи для проведення приватизації житлового приміщення - квартири АДРЕСА_8 , позовні вимоги обґрунтовано задоволено. Висновки у постановах, на які міститься посилання в касаційних скаргах, є нерелевантними.

У січні 2022 року до Верховного Суду від ГО «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» надійшли відзиви, у яких її представник просить касаційні скарги КП «Спецжтлофонд» і Київської міської ради залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову. Суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин, встановили правомірність вселення позивачки у кімнату, з`ясували правовий режим цього приміщення, а тому підстав для скасування оскаржених судових рішень немає. Висновки у постановах, на які міститься посилання в касаційних скаргах, є нерелевантними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Київської міської ради та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Спецжитлофонд».

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року клопотання ГО «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» про поновлення строку для подачі відзиву на касаційну скаргу задоволено частково. Продовжено ГО «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» строк на подання відзиву на касаційну скаргу Київської міської ради.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року клопотання ГО громадської Київська міська спілка безквартирних офіцерів» про поновлення строку для подачі відзиву на касаційну скаргу задоволено частково. Продовжено ГО «Київська міська спілка безквартирних офіцерів» строк на подання відзиву на касаційну скаргу КП «Спецжитлофонд».

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 910/2091/19, від 29 січня 2020 року у справі № 346/5822/16-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 137/1052/17, від 24 червня 2020 року у справі № 326/1744/16, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2021 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 910/2091/19, від 29 січня 2020 року у справі № 346/5822/16-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 137/1052/17, від 24 червня 2020 року у справі № 326/1744/16, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 10 жовтня 2002 року ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_9 .

Родина ОСОБА_1 була вселена і проживає у спірній квартири на підставі договорів оренди. Позивачка власного житла не має.

21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири, в якій вона постійно проживає з 10 жовтня 2002 року, а з 14 серпня 2019 року разом з малолітньою дитиною. До заяви були додані документи відповідно до наданого органом приватизації Шевченківського району міста Києва списку документів, що долучаються до заяви для проведення приватизації житлових приміщень в гуртожитках з додатковим долученням довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ 10026/0173 про невикористання житлових чеків від 01 серпня 2019 року № 187 (копія Довідки додається - Додаток № 10), довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ 10026/0179 про невикористання житлових чеків від 02 серпня 2019 року № 162 (копія Довідки додається - Додаток № 11), консультативного висновку спеціаліста (медична документація - Форма № 028/о) про відсутність захворювання на туберкульоз ОСОБА_1 від 14 серпня 2019 року (копія Консультативного висновків спеціаліста додається - Додаток N2 12), копії договору оренди житлового приміщення від 01 листопада 2002 року №2014.

28 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала від Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відмову у задоволенні її заяви.

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення».

У справі, що переглядається:

Київська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року як особа, яка не брала участі в справі;

при апеляційному перегляді апеляційний суд зазначив, що спірний будинок не зареєстрований як власність територіальної громади міста Києва, тому порушення прав Київської міської ради допущено не було;

апеляційний суд не врахував, що жилий будинок маневреного фонду АДРЕСА_2 згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» включено в перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (позиція 2.16.4 таблиці 4 додатку 1 рішення);

за таких обставин, апеляційний суд не врахував, що рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , який включено в перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста, стосується прав та інтересів територіальної громади в особі Київської міської ради;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. У зв`язку із цим апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Київської міської ради. Тому касаційну скаргу Київської міської ради належить задовольнити частково та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то касаційну скаргу КП «Спецжитлофонд» належить також задовольнити частково.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22), колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Касаційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року скасувати.

Передати справу № 761/47228/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук