№ 761/6099/15-ц

Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 761/6099/15-ц

провадження № 61-21550св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 11 серпня 2016 року первісного позивача ПАТ «Банк Форум» замінено правонаступником ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», оскільки останнє стало переможцем за результатами аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором та з ним було укладено договір про відступлення прав вимоги від 29 липня 2016 року № 159-Ф за кредитним договором та договори про відступлення прав вимоги за договорами поруки.

На обґрунтовування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі кредитного договору від 20 серпня 2008 року № 0435/08/01-CLNv, укладеного між АКБ «Форум» (правонаступником щодо прав та зобов`язань якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_1 , останньому банком було відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 9 950000,00 дол. США на строк до 20 серпня 2015 року із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

При цьому, додатковим договором від 28 грудня 2009 року до кредитного договору внесено зміни та встановлено, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 2 843 614, 60 дол. США.

Банком були належним чином виконані зобов`язання за вказаним договором та позичальнику видано кредитні кошти.

Додатковою угодою від 10 листопада 2010 року № 3 до кредитного договору від 20 серпня 2008 року № 0435/08/01-CLNv забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та можливої неустойки визначено, зокрема, договори поруки від 26 серпня 2008 року, укладені з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які у випадку невиконання умов кредитного договору позичальником відповідають разом з ним перед банком як солідарні боржники.

У зв`язку з тим, що позичальник не виконував належним чином умов договору та не повертав кошти з нарахованими відсотками, у встановлені договором строки, тим самим систематично порушуючи умови кредитного договору, банк 08 серпня 2014 року згідно з умовами договору звернувся до позичальника та поручителів з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

З огляду на невиконання позичальником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», якому 29 липня 2016 року ПАТ «Банк Форум» було відступлено право вимоги за договором іпотеки з ОСОБА_3 , на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» 20 січня 2017 року укладено договори купівлі-продажу предмету іпотеки з ТОВ «Каунт-Про». За вказаними договорами загальна сума продажу предмету іпотеки становила 23 574876,00 грн, а саме: за житловий будинок по АДРЕСА_1 11 501491,00 грн; за земельну ділянку по АДРЕСА_2 6 320463,00 грн; за земельну ділянку по АДРЕСА_2 5 752922,00 грн.

В результаті звернення стягнення на іпотечне майно ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» із загальної суми заборгованості частково задовольнило свої вимоги на суму 23 574876,00 грн, з яких: штраф 5000,00 грн; пеня 19 503261,49 грн; проценти 4 066614,51 грн. Залишок заборгованості, який залишився, складає 24 051950,47 грн та складається із: заборгованості по основній сумі кредиту 21 530640,63 грн (868 233,87 дол. США) та заборгованості по процентах 2 521309,84 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 29 липня 2016 року у розмірі: заборгованість по основній сумі кредиту 21 530640,63 грн, що за курсом Національного Банку України становить 868 233,87 дол. США, та заборгованість по нарахованих процентах у сумі 2 251309,84 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Підставою для відмови у позові суд зазначив факт позасудового врегулювання спору внаслідок реєстрації права власності на іпотечне майно за іншою особою.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції змінити їх в мотивувальній частині з урахуванням вимог касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що окремі обставини, встановлені в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Доводи інших учасників справи

27 грудня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в їх мотивувальній частині залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

20 грудня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0435/08/01-CLNv, за умовами, якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 9 950000,00 дол. США, кредитні кошти надані строком до 20 серпня 2015 року, за користування коштами встановлено плату у розмірі 13,5 % річних.

Пунктом 2.1 кредитного договору було встановлено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договори іпотеки: житлового будинку, загальною площею 918,90 кв.м, житловою 306,90 кв.м, земельної ділянки площею 0,0677 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та належать майновому поручителю ОСОБА_1 ; житлового будинку, загальною площею 848,60 кв.м, житловою 431,20 кв.м, земельної ділянки площею 0,0543га, земельної ділянки площею 0,0481га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать майновому поручителю ОСОБА_3

28 грудня 2009 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір до кредитного договору та викладено у новій редакції пункт 1.1. кредитного договору. Згідно з вказаним пунктом банк відриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 2 843614,60 дол. США.

10 листопада 2010 року сторонами укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно з якою викладено у новій редакції пункти 2.1 та 2.3 кредитного договору.

Так, пунктом 2.1 кредитного договору передбачалося, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є:

- договір іпотеки від 20 серпня 2008 року, предметом якого є домоволодіння, а саме: житловий будинок, загальною площею 848,60 кв.м, житловою 431,20 кв.м, земельні ділянки площею 0,0677 га, та 0,0481 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3 ;

- договір поруки від 26 серпня 2008 року, укладений з ОСОБА_1 ;

- договір поруки від 20 серпня 2008 року, укладений з ОСОБА_3 ;

- договір поруки від 20 серпня 2008 року, укладений з ТОВ «Будинок Тканин».

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору проценти за користування кредитним коштами сплачуються позичальником відповідно до пункту 2.6 цього договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені пунктом 2.6 цього договору, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком про стягнення на заставлене майно.

За пунктом 3.2.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов`язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов`язань.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 20 серпня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як поручитель поручався за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі кредитного договору № 0435/08/01-CLNv.

Аналогічний договір поруки 26 серпня 2008 року було укладено між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 ).

10 листопада 2010 року шляхом укладення додаткових угод до договору поруки від 20 серпня 2008 року, до договору поруки від 26 серпня 2008 року, до вказаних договорів поруки сторонами внесені зміни в пункті 1.1., яким визначалася сума кредитного зобов`язання за кредитним договором, за виконання якого боржником ОСОБА_1 поручителі поручались перед кредитором.

13 березня 2014 року між ОСОБА_1 та рядом юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які були кредиторами ПАТ «Банк Форум» за договорами банківського рахунку, укладено договори про відступлення права вимоги, за якими новий кредитор ( ОСОБА_1 ) одержав право вимагати від банку виконання зобов`язань за договорами банківського рахунку. Загальна сума зобов`язань ПАТ «Банк Форум», на яку ОСОБА_1 набув права вимоги за договорами банківського рахунку, становить 5 028354,80 грн.

На підставі вказаних вище договорів 13 березня 2014 року згаданими суб`єктами підприємницької діяльності на адресу ПАТ «Банк Форум» складені письмові повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні (про відступлення права вимоги), а ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Банк Форум» по кожному з договорів про відступлення прав вимоги складено письмові заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, в яких він вказав, що заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на кожну з сум та з моменту отримання ПАТ «Банк Форум» цієї заяви припиняються зобов`язання банку перед ним ОСОБА_1 за конкретним договором банківського вкладу на певну суму, а у нього припиняються зобов`язання перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором № 0435/08/01CLNv на таку ж суму.

12 серпня 2014 року банк, виходячи з положень пунктів 3.2.2., 3.3.8., 5.3 кредитного договору, направив рекомендованими листами боржнику та поручителям вимоги від 08 серпня 2014 року про дострокове виконання зобов`язань у зв`язку з тим, що станом на 04 серпня 2014 року зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту/сплати процентів за його користування/сплати комісії в строк, передбачений кредитним договором, боржником не були виконані. У вимогах вказано про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором протягом 7 робочих днів, а саме: повернути прострочену основну суму кредиту 219 691,27 дол. США; достроково повернути основну суму кредиту 648 542,60 дол. США; сплатити заборгованість за простроченими процентами 36 845,62 дол. США; сплатити заборгованість за строковими процентами 10 249,98 дол. США; пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами станом на 04 серпня 2014року 371362,97 грн.

Вказані вимоги залишені боржником та поручителями без виконання.

29 липня 2016 року між ПАТ «Банк Форум» з урахуванням результатів проведення аукціону, що оформлені протоколом № 210645 про проведення аукціону від 25 липня 2016 року з продажу прав вимоги за кредитним договором та ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», як переможцем, укладено договір про відступлення прав вимоги № 159-Ф, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору № 0435/08/01-CLNv від 20 серпня 2008 року та у зв`язку з ним, а новий кредитор прийняв зазначені вище права вимоги.

29 липня 2016 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» в тому числі укладено договори про відступлення прав за договорами поруки, згідно яких до ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» перейшли всі права кредитора за договорами поруки від 20 серпня 2008 року та від 26 серпня 2008 року.

Повідомленням від 01 серпня 2016 року за вихідним № 6168/1.4 ПАТ «Банк Форум» повідомив ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ТОВ «Будинок Тканин» про відступлення права вимоги за кредитним договором №0435/08/01-CLNv від 20 серпня 2008 року та договорами, укладеними на його забезпечення на користь ТОВ «ФК «РатіоІнвест».

20 січня 2017 року ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», яке набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки укладено три договори купівлі-продажу з ТОВ «Каунт-Про», посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О., зареєстровані в реєстрі за №№ 8, 11, 14.

Загальна сума продажу всіх об`єктів нерухомого майна, які були передані в іпотеку майновим поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з позичальником ОСОБА_1 , склала 23 574876,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року оскаржуються в касаційному порядку виключно в частині встановлених у мотивувальній частині окремих обставин, а тому в іншій частині вказані судові рішення у відповідності до приписів статті 400 ЦПК України касаційному перегляду не підлягають.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої-другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі цієї норми права, мають бути зустрічними, однорідними, строк їх виконання має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, у мотивувальній частині, зокрема, зазначив, щоприпинення частини зобов`язань за кредитним договором на підставі заяви ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 березня 2014 року не відбулося. Крім того, суд відхилив за безпідставністю доводи щодо необґрунтованого нарахування процентів і пені, що входили до відступленого права вимоги.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, заявник посилався на те, що окремі обставини, встановлені в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду, зокрема: щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, про відсутність необхідності визначення вартості предмета іпотеки, на який було звернуто стягнення, та про безпідставність доводів про необґрунтоване нарахування процентів і пені, є помилковими.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , останній платіж за кредитним договором він здійснив 13 березня 2014 року. В цей же день направив до банку заяву про зарахування. Проте, з боку ОСОБА_1 станом на 13 березня 2014 року не було прострочення сплати чергових платежів за кредитним договором, тобто строк виконання ним своїх зобов`язань на час подання заяви про зарахування не настав.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, 12 серпня 2014 року у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором банк направив рекомендованими листами боржнику та поручителям вимоги від 08 серпня 2014 року про дострокове виконання зобов`язань.

Враховуючи, що пункти 3.2.2, 3.3.8 та 5.3 кредитного договору надають банку права вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором, то істрок виконання цих зобов`язань слід вважати такими, що визначений моментом пред`явлення вимоги.

Право на дострокове стягнення кредитних коштів банк використав у серпні 2014 року, тобто строк виконання зобов`язання настав лише 20 серпня 2014 року.

Крім цього, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях обґрунтовано вказано на неможливість зарахування однорідних вимог, зокрема з тих підстав, що такі вимоги були виражені в різних валютах. Так, станом на 13 березня 2014 року сума грошових коштів за договорами банківських рахунків, право вимоги за якими було відступлено ОСОБА_1 , становила 5028354,80 грн, а сума зобов`язань ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором становила 868233,87 дол. США. При цьому умовами кредитного договору було передбачено його виконання саме у валюті кредиту доларах США.

Вказана позиція повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у пункті 92 висновку щодо застосування відповідних норм права у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що припинення частини зобов`язань за кредитним договором на підставі заяви ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13 березня 2014 року не відбулось.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування дійсної вартості іпотечного майна, на яке було звернуто стягнення в позасудовому порядку є безпідставними, оскільки суперечать обставинам справи. Зокрема, вартість предмета іпотеки визначена пунктом 1.4 договору іпотеки від 20 серпня 2008 року.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, спрямовані на встановлення нових обставин та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 рокув оскаржуваній частині без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев