Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 766/12257/16
провадження № 61-1305св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Карла Маркса 101», фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, ухвалену колегією суддів: Воронцовою Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарповою О. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Херсонської міської ради, в якому вказали на те, що вони є власниками квартир АДРЕСА_3 .
21 лютого 2006 року виконавчий комітет Херсонської міської ради ухвалив рішення № 96, яким зобов`язав Управління комунальної власності міської ради видати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Херсона в особі міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 99,3 кв. м. по АДРЕСА_3 . В подальшому ці приміщення передані в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ).
Посилаючись на те, що приміщення, про які йдеться в рішенні виконкому № 96, є допоміжними і призначені для забезпечення побутового обслуговування мешканців будинку, відтак, є спільною сумісною власністю всіх мешканців квартир у зазначеному вище будинку і не могли бути передані у комунальну власність, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 лютого 2006 року № 96 в частині пункту 1.18 про зобов`язання Управління комунальної власності міської ради видати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Херсона в особі міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 99,3 кв. м. по АДРЕСА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 лютого 2006 року № 96 в частині пункту 1.18 про зобов`язання Управління комунальної власності Херсонської міської ради видати свідоцтво про право власності територіальній громаді м. Херсона в особі Херсонської міської ради на нежилі приміщення, загальною площею 99,3 кв. м по АДРЕСА_3 . Розподілено судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні приміщення є допоміжними і забезпечують експлуатацію будинку та побутове обслуговування мешканців, у цих приміщеннях знаходиться технічне обладнання будинку без доступу до якого неможлива належна його експлуатація. Відтак, передача цих допоміжних приміщень проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема статті 382 ЦК України.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачі набули право власності на квартири у багатоквартирному будинку значно пізніше, ніж виконавчий комітет Херсонської міської ради ухвалив рішення № 96 про передачу нежитлових приміщень до комунальної власності, відтак їхні права цим рішенням не порушені. При цьому суд вказав, що власником допоміжних приміщень є товариство власників квартир, яке на момент ухвалення оскарженого рішення міської ради не було створено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради були передані у комунальну власність саме допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, що підтверджується двома висновками судової будівельно-технічної експертизи. Допоміжні приміщення є спільною сумісною власністю всіх мешканців багатоквартирного будинку незалежно від моменту набуття ними права власності на квартири, а відтак, права позивачів, порушені, на їх думку, оскаржуваним рішенням виконкому Херсонської міської ради, підлягають захисту в судовому порядку.
Доводи інших учасників справи
23 березня 2020 року Херсонська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послалась на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просила залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Відзив мотивовано тим, що спірні приміщення є нежитловими, а не допоміжними, відтак, не належать до спільної сумісної власності мешканців будинку та не використовуються ними для утримання цього будинку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2021 року справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Висоцької В. С. (головуючої), Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В.
Встановлені судами обставини справи
Рішенням Херсонської обласної ради народних депутатів від 20 березня 1992 року затверджено перелік комунального майна області, що передано до комунальної власності міста Херсону, до якого увійшов і будинок АДРЕСА_3 .
21 лютого 2006 року виконавчий комітет Херсонської міської ради ухвалив рішення № 96, яким у пункті 1.18 зобов`язав Управління комунальної власності міської ради видати свідоцтво про право власності територіальної громади м. Херсона в особі міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 99,3 кв. м. по АДРЕСА_3 .
24 лютого 2016 року право власності на вказані приміщення зареєстровано і Херсонською міською радою отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно.
Управління комунальної власності Херсонської міської ради передало зазначені приміщення в оренду ФОП ОСОБА_3 .
10 листопада 2015 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_4 , а 27 вересня 2016 року ОСОБА_2 за договором дарування набула право власності на Ѕ частину квартири НОМЕР_1 у цьому ж будинку.
29 травня 2016 року рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Карла Маркса 101» (далі - ОСББ «Карла Маркса 101»).
Актом приймання-передачі від 01 серпня 2016 року зазначений житловий будинок був переданий з обслуговування комунального підприємства «Центр» на обслуговування ОСББ «Карла Маркса 101».
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до положень ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Пред`являючи позов про скасування рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 лютого 2006 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послалися на порушення цим рішенням їхніх законних прав та інтересів на допоміжні приміщення у будинку АДРЕСА_3 .
Разом з тим, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли бути порушені ухваленням згаданого рішення органу місцевого самоврядування у 2006 року, оскільки право на допоміжні приміщення у них виникло лише після придбання квартир, а саме у 2015-2016 роках, тобто значно пізніше. Позивачі не вказали, в чому проявилося порушення їхніх прав до 2015 та 2016 року відповідно.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що обраний позивачами спосіб захисту не є ефективним та не матиме наслідком реальне відновлення їхніх прав на допоміжні приміщення, оскільки пунктом 1.18 рішення Харківської міської ради, який позивачі просять скасувати, зобов`язано Управління комунальної власності міської ради видати свідоцтво про право власності територіальної громади на нежитлові приміщення.
При цьому скасування рішення в цій частині не скасує право комунальної власності міста на спірні приміщення, а відтак, не матиме наслідком поновлення прав позивачів на спірні приміщення. Вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні допоміжними приміщеннями у будинку АДРЕСА_3 за умови доведення відсутності права власності на об`єкти у інших осіб позивачами не ставилось.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час розгляду апеляційної скарги на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2019 року відхиляються колегією суддів Касаційного цивільного суду з огляду на наступне.
ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд у порушення статті 244 ЦПК України не постановив ухвалу про поновлення розгляду справи після виходу з нарадчої кімнати. Разом з тим, як вбачається з протоколу судового засідання від 24 жовтня 2019 року, після виходу з нарадчої кімнати судді постановили протокольну ухвалу про поновлення судового розгляду для виклику експерта, тобто виконали вимоги наведеної вище норми процесуального права.
У залученні судом апеляційної інстанції додаткових доказів колегія суддів також не вбачає порушення норм процесуального права, оскільки таке право апеляційному суду надано статтею 367 ЦПК України, за межі якої апеляційний суд не вийшов.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки останні ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
О.С. Ткачук