№ 766/17675/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 766/17675/18

провадження № 61-98св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт-Фактор», приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна Ірина Миколаївна,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року в складі судді Дорошинської В. Е., та на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в складі колегії суддів Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У вересні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із заявою, в якій просили вжити заходи забезпечення позову до його пред`явлення, а саме:

- накласти арешт на житловий будинок загальною площею 139,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , і на приміщення магазину загальною площею 54,2 м2, розташоване за цією адресою, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;

- заборонити ОСОБА_3 відчужувати житловий будинок і приміщення магазину;

- заборонити ОСОБА_3 виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і членів їх родини з житлового будинку загальною площею 139,5 м2, а також здійснювати вселення та реєстрацію третіх осіб, вчиняти інші дії, пов`язані з користуванням, володінням і розпорядженням цим будинком, у тому числі укладати договорів оренди.

В обґрунтування своїх вимог заявники зазначали, що вважають за необхідне звернутися з позовом до ТОВ «ФК «Еліт-Фактор», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна І. М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, оскільки між ними та ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» існує спір щодо нього.

Указували, що з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 11 лютого 2005 року, укладеного з КБ ТОВ «Західінкомбанк», заявники на підставі договору від 11 лютого 2005 року передали в іпотеку банку зазначену нерухомість.

23 серпня 2017 року здійснено заміну первісного кредитора КБ ТОВ «Західінкомбанк» на ТОВ «ФК «Еліт-Фактор».

09 січня 2018 року приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна І. М. передала заявникам письмову вимогу ТОВ «ФК» Еліт-Фактор» про усунення порушень зобов`язань за укладеним кредитним договором, а 28 серпня 2018 року вони отримали від ОСОБА_3 , якому на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» продало спірне нерухоме майно (предмет іпотеки), вимогу про звільнення будинку.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уважали, що ОСОБА_3 незаконно набув право власності на вказане нерухоме майно, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» порушило умови договору іпотеки та в установлений пунктом 7.2.3 цього договору строк письмово не повідомило їх як іпотекодавців про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки з іншою особою, окрім того товариство порушило визначений статтею 1082 ЦК України порядок виконання боржником грошової вимоги факторові, що свідчить про порушення їх прав заявників як іпотекодавців та є підставою для подання відповідного позову.

Оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав, за захистом яких вони мають намір звернутися до суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року заяву задоволено:

- накладено арешт на житловий будинок загальною площею 139,5 м2 і на приміщення магазину загальною площею 54,2 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонено ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Еліт-Фактор» вчиняти будь-які дії, пов`язанні з відчуженням, виселенням, користуванням, володінням і розпорядженням житловим будинком загальною площею 139,5 м2, розташованим за вказаною адресою.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявникимають намір звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна недійсним та враховуючи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, дійшов висновку про задоволення заяви.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, в тому числі пов`язанні з користуванням, володінням чи розпорядженням житловим будинком - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Оскільки між сторонами виник спір, у тому числі й щодо визнання договору купівлі-продажунедійсним, предметом якого є нерухоме майно, та що в разі незастосування заборони вчинення будь-яких дій стосовно нерухомого майна існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на нерухоме майно, заборони вчиняти дії щодо виселення сім`ї ОСОБА_4 і дій щодо відчуження житлового будинку в апеляційному порядку не переглядалася.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 грудня 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року та на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в частині заборони йому вчиняти будь-які дії, пов`язані з користуванням, володінням чи розпорядженням спірним майном.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині заборони вчиняти дії, пов`язані з користуванням, володінням та розпорядженням спірним житловим будинком, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовити.

ОСОБА_3 указує, що заявники не навели суду обґрунтованих доводів щодо необхідності забезпечення позову саме шляхом заборони вчиняти йому вказані дії з житловим будинком.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються лише в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, пов`язанні з користуванням, володінням і розпорядженням житловим будинком, а в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказану касаційну скаргу, в якому вони просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають намір звернутися до суду за захистом прав первісних власників щодо нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , яке є їхнім постійним та єдиним місцем проживання.

11 лютого 2005 року заявники з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати кредитних коштів в розмірі 150 000 грн, наданих йому за укладеним з банком 11 лютого 2005 року кредитним договором передали в іпотеку КБ ТОВ «Західінкомбанк» житловий будинок загальною площею 135,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

23 серпня 2017 року у наведених зобов`язаннях здійснено заміну кредитора з КБ ТОВ «Західінкомбанк» на ТОВ «ФК «Еліт-Фактор», про що повідомлено заявників.

09 січня 2018 року приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу передала заявникам письмову вимогу ТОВ «ФК» Еліт-Фактор» про усунення порушень зобов`язань за укладеним кредитним договором.

20 серпня 2018 року ТОВ «ФК «Еліт Фактор» як правонаступник КБ ТОВ «Західінкомбанк» зареєструвало право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки та продало вказане нерухоме майно ОСОБА_3 , право власності якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку. 28 серпня 2018 року заявники отримали від ОСОБА_3 вимогу про звільнення будинку.

Установлено, що ОСОБА_3 з моменту набуття права власності на будинок по АДРЕСА_1 не володіє та не користується ним.

Заявники з сім`єю проживають в будинку, вважають такі дії іпотекодержателя незаконними і на час перегляду апеляційним судом оскаржуваної ухвали звернулися до суду з відповідними позовними вимогами щодо дійсності укладеного договору відчуження спірного нерухомого майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду

Суди встановили, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_3 є новим власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Заявники при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову посилалися на незаконність дій відповідачів, які уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна та вказували, що вони мають намір звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу будинкунедійсним і що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

При задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, пов`язані з розпорядженням житловим будинком, суди дійшли вірного висновку, що між сторонами дійсно виник спір з приводу недійсності договору купівлі-продажу вказаного будинку та існує можливість в подальшому здійснення відповідачами інших реєстраційних дій щодо вказаного будинку, а тому невжиття заходів забезпечення позову, зокрема шляхом заборони вчиняти дії з розпорядження житловим будинком, може утруднити виконання можливого судового рішення в майбутньому.

Проте, суди не обґрунтували висновок про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії з користування, володіння спірним майном, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, та не врахували, що такий вид забезпечення позову не співмірний з можливими позовними вимогами.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в частині заборони ОСОБА_3 здійснювати дії щодо користування та володіння спірним нерухомим майном, а вчастині заборони вчиняти дії, пов`язані з розпорядженням житловим будинком, - залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - в разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 352,4 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, та 352,4 грн судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги, в рівних частинах із кожного.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти дії з користування та володіння житловим будинком по АДРЕСА_1 загальною площею 135,9 м2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, пов`язані з користуванням і володінням житловим будинком по АДРЕСА_1 , загальною площею 135,9 м2, відмовити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в частині заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, пов`язані з розпорядженням житловим будинком по АДРЕСА_1 загальною площею 135,9 м2, залишити без змін.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2018 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 352,4 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук