№ 766/22653/17

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 766/22653/17

провадження № 61-10св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Херсонський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 рокуу складі колегії суддів: Склярської І. В., Полікарпової О. М., Пузанової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Позовна заява мотивована тим, що в період з вересня 2006 року по січень

2012 року вона з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_3 . Оскільки шлюб не було оформлено, при реєстрації народження дитини запис про батька здійснено з її слів.

Під час вагітності відповідач, як батько дитини, здавав необхідні аналізи, забирав її з дочкою з пологового будинку та піклувався про дитину.

Проте сімейні стосунки сторін в подальшому не склалися, з січня 2012 року сторони проживають окремо. Дочка проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте з березня 2013 року відповідач не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про її духовний розвиток, інколи телефонує, зустрічається з дочкою дуже рідко, не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини.

Відповідач має стабільний дохід, обіймає посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області.

Тому наявні підстави для застосування статті 185 СК України щодо стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки дочка додатково займається вивченням англійської та німецької мов, до яких має хист і здібності. Дитина успішно здала іспит з німецької мови, вартість у здачі якого сплачена у сумі 400 грн. Для поглибленого вивчення англійської мови та оздоровлення дочка перебувала в дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» в період з 02 липня 2018 року по 15 липня 2018 року, вартість перебування в якому складає 9 870 грн, фактично сплачено 10 270 грн, а також у період з 30 червня 2019 року по

13 липня 2019 року, вартість перебування склала 12 600 грн, фактично сплачено 13 100 грн.

Позивач просила:

- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- стягнути аліменти з ОСОБА_2 за минулий час - за три роки до дати подання позову в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше

30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 17 травня

2017 року в розмірі ј від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 11 435 грн;

- cудові витрати у справі стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня

2021 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в загальній сумі 1 520,00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свідомо ухилявся від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за справою про визнання батьківства, експертиза у цій справі не проведена не з вини позивача, відповідно до норми статті 109 ЦПК України суд визнає факт для з`ясування якого експертиза була призначена, тобто факт батьківства ОСОБА_2 відносно дитини - ОСОБА_3 . Разом з цим допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили факт визнання батьківства ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , зазначили, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу тривалий час, в тому числі, на той час, коли позивач завагітніла. Також неповнолітня ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, вказала, що вважає

ОСОБА_2 своїм батьком, вони підтримували спілкування до певного часу, вона спілкувалася з дідом та бабою (батьками відповідача).

Враховувавши обставини, викладені у частині першій статті 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, враховуючи наявність на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини, суд дійшов до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , має становити 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її мати ОСОБА_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Позов про стягнення аліментів пред`явлено ОСОБА_1 26 грудня 2017 року, відтак, враховуючи статтю 191 СК України, аліменти суд присуджує саме з цього дня.

ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_2 , однак не змогла їх отримати у зв`язку із його ухиленням від сплати аліментів. Тому вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час (за три роки до дати подання позову) задоволенню не підлягають.

З наданої позивачем копії путівки серії АП №00279 в Дитячий оздоровчий центр «Червоні вітрила» на період заїзду з 02 липня 2018 року по 15 липня 2018 року ОСОБА_3 , вартістю 9 870,00 грн, неможливо встановити чи була здійснена оплата за перебування дитини в Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила», а тому половина цієї суми не підлягає стягненню з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, оскільки не є підтвердженою та відповідач не визнає позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат. Також половина вартості витрат, понесених позивачем на перебування доньки ОСОБА_3 в Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» в період з 30 черня 2019 року по 13 липня 2019 року, які склали 12 600,00 грн, також не підлягає стягненню з відповідача в якості додаткових витрат на дитину, оскільки не є підтвердженою та відповідач оспорював зазначені обставини. Понесення позивачем витрат в сумі 400,00 грн не є додатковими витратами на дитину відповідно до положень статті 185 СК України.

Понесені позивачем витрати на явку її та її доньки до експертної установи для відібрання біологічних зразків, які є документально підтвердженими, в сумі 880,00 грн, а також судові витрати, понесені на сплату позивачем судового збору в сумі 640,00 грн, а всього 1 520,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають, оскільки не доведено понесення позивачем цих витрат, як витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року прийнята відмова ОСОБА_2 від апеляційної скарги в частині оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року щодо вимог про визнання батьківства. Апеляційне провадження в цій частині закрито.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня

2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року змінено в частині визначення строку стягнення аліментів, визначивши його з 20 серпня 2021 року. В іншій оскарженій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що визначаючи розмір аліментів, які має сплачувати відповідач на утримання своєї неповнолітньої дитини у частці, суд першої інстанції правильно врахував визначені законом обставини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, зважив на сімейний стан платника аліментів, застосував принцип загальної та рівної відповідальності обох батьків як за виховання так і за утримання дитини, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про розмір аліментів, який підлягає стягненню на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 - 1/6 частина доходів від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Конкретно визначена частка доходу платника аліментів законодавцем встановлена лише у наказному провадженні при видачі судового наказу за заявою вимоги про стягнення аліментів, у тому числі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини ( стаття 161 ЦПК України). У позовному провадженні, позивач має довести, що саме заявлений розмір аліментів: однієї чверті, є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини, та спростувати, що визначений судом до стягнення розмір аліментів: однієї шостої частини доходу, з урахуванням рівності обов`язку матері щодо забезпечення дитини, не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та порушує право дитини на належний рівень життя. Разом з тим, спростування визначеного судом першої інстанції розміру аліментів на дитину, позивачем не доведено. Позивач та відповідач є особами працездатного віку, спеціалістами у сфері права (адвокат та прокурор), мають у власності та у користуванні житло та транспортні засоби, а отже з урахуванням рівності прав та обов`язків матері, батька щодо дитини, встановленою статтею 141 СК України, визначений судом першої інстанції розмір аліментів не може вважатися таким, що не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини чи порушує право дитини на належний рівень життя.

Суд першої інстанції висновки щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, пов`язаних з перебуванням дитини під час літніх канікул у Дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» у 2018 та 2019 роках з метою поглиблення вивчення англійської мови та оздоровлення та витрат на здачу іспиту, зробив із застосуванням статті 185 СК України, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є неприйнятними.

У статті 9 ЦК України зазначено, що положення цього Кодексу застосовуються також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Виходячи з частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до пункту 4 частини 2, частини 3 наведеної норми закону, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Таким чином, з урахуванням статей 9 11 ЦК України обов`язки ОСОБА_7 щодо утримання дитини, які ґрунтуються на положеннях статті 180 СК України, виникли з часу встановлення такого юридичного факту, як визначення його батьком дитини за рішення суду. Отже, строк виконання обов`язку щодо сплати аліментів, як форми утримання дитини, розпочинається з часу набрання чинності рішення суду про встановлення батьківства. Таким чином, для ОСОБА_2 , з часу набрання рішення суду щодо визнання його батьком, настають правові наслідки виконання чи не невиконання ним прав та обов`язків батька дитини. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 СК України). Разом з тим, враховуючи, що аліменти підлягають стягненню з батька дитини, яким відповідач визнаний за рішенням суду першої інстанції від 20 серпня 2021 року, то аліменти на утримання дитини, з нього, як батька, підлягають стягненню з 20 серпня

2021 року. В іншій частині рішення прийнято у відповідності до вимог закону.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 правильно вважав, що стягненню підлягають витрати, які підтверджені позивачкою документально.

Аргументи учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:

змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, збільшивши розмір стягнення аліментів до ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття;

змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з проведенням експертизи та сплату судового збору, збільшивши їх до загальної суми 3 656,51 грн з яких: 2 730 грн - витрати на проїзд, 286,51 грн - витрати з оплати печатних та поштових послуг і 640 грн -витрати на судовий збір;

ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дитину у розмірі Ѕ частини понесених витрат, що складає 11 435 грн;

скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення строку стягнення аліментів, залишивши в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не надано правову оцінку її доводам та наданим нею доказам щодо розміру доходів відповідача, наприклад, дані про дохід відповідача за 2021 рік, він отримував щомісячно дохід в розмірі 53 760 грн (268 800/5 місяців), відомості про доходи дружини відповідача, яка також має можливість утримувати їх спільну дитину. Суди не надали оцінку доказам і доводам, наданими нею в обгрунтування стягнення аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з урахуванням статті 182 СК України, чим порушили частину четверту статті 265 ЦПК України та частину першу статті 382 ЦПК України відповідно. На вимогу суду апеляційної інстанції нею було надано декларацію про її доходи за 2020 рік, які склали біля 20 000 грн, проте суд взагалі не надав оцінки цьому доказу, який свідчить що її доходи значно менші, ніж у відповідача. Фактично рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру аліментів поставили їх доньку у нерівне матеріальне забезпечення її батьком, порівняно із забезпеченням сина відповідача. Батьки не мають право компенсувати зменшення сплати розміру аліментів однієї дитини за рахунок збільшення утримання другої порівняно з іншою. Неодноразово Верховний суд у своїх рішеннях у справах № 753/8364/17 від

31 січня 2018 року, № 640/10064/16-ц від 09 серпня 2018 року, № 664/252/19-ц від 05 лютого 2020 року зазначав, що народження ще однієї дитини не повинно бути безумовною підставою і автоматично призводити до зменшення розміру аліментів з 1/4 частки доходу на 1/6 частку, адже відповідач проживає разом із сином й аліменти на нього не сплачує. При ухвалені оскаржуваних рішень судами не було врахованого, що дитина, попри усі негаразди і розлучення батьків, має право на належний рівень життя.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення строку стягнення аліментів помилково, оскільки відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Законодавством України не передбачений вичерпний перелік додаткових витрат на утримання дитини. Підставою стягнення додаткових витрати є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними так і позитивними фактами. Таким чином витрати на здобуття освіти, навчання, оздоровлення дитини є додатковими витратами, які направленні на розвиток дитини та її здібностей, здобуття освіти, покращення здоров`я тощо. Витрати на сплату участі доньки в іспиті з англійської мови у розмірі 400 гр. та сплата перебування доньки в літньому дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» з вивченням англійської мови в період з 02 липня 2018 року по 15 липня 2018 року у розмірі

9 870 грн та з 30 червня 2019року по 13 липня 2019 року у розмірі 12 600 грн є додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 СК України і можуть бути стягнуті з відповідача, так як це є оздоровленням та розвитком здібностей дочки з вивчення іноземних мов. Вказані витрати підтверджені належними доказами: квитанцією №5/15/2018-6 віл 05 грудня 2018 року про сплату участі в іспиті та путівками, в яких зазначена вартість і які є підтвердженням сплати коштів саме нею за перебування дочки в літньому дитячому оздоровчому центрі «Червоні вітрила» з вивченням англійської мови в указаний період у розмірі

12 600 грн. Путівки видаються лише після сплати коштів, адже в них зазначено в якому розмірі, ким та коли були сплачені кошти. Половина витрат підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1/2 частину понесених витрат, що складає

11 435 грн, адже матеріальне становище відповідача дозволяє їх компенсувати.

Нею були надані всі копії квитанцій чеків, які були отримані при сплаті за проїзд з м. Херсона до м. Одеси та з м. Одеси в м. Херсон, а також квитанція на пальне, адже з дочкою на автомобілі вони їздили в м. Миколаїв для відібрання біологічних зразків. Вказані витрати нею були документально підтвердженні в розмірі 2 730 грн, однак судом були задоволені витрати на проїзд в сумі 880 грн, а в решті суми безпідставно відмовлено. Підтвердженням витрат на дорогу до експертних установ саме в дати, зазначені на квитках на автобус з Херсона в Одесу та з Одеси в Херсон 18 грудня 2018 року, 15 січня 2019 року, 15 січня

2020 року, 19 лютого 2020 року є повідомлення Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз про те, що вона з дочкою прибули до експертної установи для одночасного відбору біологічних зразків, а відповідач не прибув. Підтвердженням перебування в м. Одесі є квитки для проїзду в міському електротранспорті. Щодо прибуття 18 березня 2021 року в м. Миколаїв до Миколаївської науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, то вона скористалась транспортним засобом для забезпечення безпеки здоров`я як дитини, так і свого, адже був великий ризик захворіти на коронавірусну хворобу. Автомобіль заправила цього ж дня на ПАТ «Укрнафта» на сумі 599,90 грн в с. Пасад-Покровське, яке знаходиться на шляху з м. Херсон в м. Миколаїв, що підтверджується фіскальним чеком. Також стягненню підлягають витрати на поштові відправлення, які були нею понесені за 4 роки розгляду справи в сумі 286,51 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині незадоволених позовних вимог про стягнення аліментів, відмови у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на дитину та розподілу судових витрат, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У лютому 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права. Указує, що стягнуті з нього аліменти у розмірі 1/6 від заробітку (доходу) щомісячно становлять на час винесення рішення -

7 341,85 грн що складає близько 300 % прожиткового мінімуму на дитину, встановленого державою, та у 6 разів перевищує мінімальний розмір аліментів, які покладаються на одного з батьків. Станом на 2022 рік, у зв`язку із збільшенням окладів працівників прокуратури, сума аліментів у розмірі 1/6 від його заробітку (доходу) щомісячно, розрахованих відповідно до рішення судів, стала складати 9 017,80 грн, що у 7 разів перевищує мінімальний розмір аліментів, які покладаються на одного з батьків. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей у рівних частинах. Для того, щоб з`ясувати які це частини, необхідно проаналізувати доходи обох батьків. Водночас, позивач свої доходи не підтвердила, надала апеляційному суду лише податковий звіт за один квартал 2020 року із доходом близько 20 000 грн за квартал. Позивач бажає за рахунок стягнення з нього надмірної суми аліментів покращити своє особисте майнове становище. Відповідно до статті 182 СК України судами досліджено та надано правильну оцінку обставинам, які враховуються при визначенні аліментів, що дитина ОСОБА_3 не має будь-яких хронічних захворювань, що вимагають витрат на її лікування, перебуванням у нього на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружини, яка здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, але у зв`язку зі скрутним становищем у країні попит на товари, які вона реалізувала, був дуже низьким, та у вересні 2020 року була вимушена припинити підприємницьку діяльність і на цей час не працює, непрацездатних батьків-пенсіонерів.

Стосовно рівності матеріального забезпечення дітей, то у судовому засіданні Херсонського апеляційного суду досліджувалось і це питання та було встановлено, що сума яка витрачається на утримання його сина -

ОСОБА_8 значно менша, ніж сума розрахованих аліментів, але, з метою належного утримання дочки, ним прийнято рішення не оскаржувати рішення суду апеляційної інстанції, з яким він погодився.

Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, є відмінними. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, переоцінка доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 26 грудня 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому вимога про стягнення аліментів з дати подання позову не була заявлена. Лише 04 квітня 2018 року вона з порушенням вимог ЦПК України подала до Херсонського міського суду «Заяву про уточнення позовних вимог», у якій додатково зазначила про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на ОСОБА_3 з дати подання позову. Стягнути аліменти можна лише після визнання особи батьком, тобто фактично з дати рішення суду. Херсонський апеляційний суд дослідив це питання і дійшов правильного висновку.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 січня

2018 року у справі № 753/8364/17, від 09 серпня 2018 року у справі № 640/10064/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19, від 21 лютого 2018 року у справі № 308/1659/16-ц, від 28 лютого 2020 року у справі

№ 348/2561/18, від 27 січня 2021 року у справі № 697/655/17, від 26 липня

2021 року у справі № 567/1256/19, від 28 серпня 2019 року у справі

№ 754/3558/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_2 визнаний батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року.

Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, відповідач не надає регулярної матеріальної допомоги на утримання доньки у розмірі, визначеному законодавством. Угоди про добровільну сплату аліментів на неповнолітню ОСОБА_3 між сторонами у справі не досягнуто.

ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, здоровий, працює в Херсонській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу з 09 лютого

2005 року та його заробіток за період з січня 2021 року по травень 2021 року склав 268 800,00 грн, а всього одержано - 212 352,00 грн.

Відповідач має малолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідачем надано пенсійні посвідчення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , його батьків, які є пенсіонерами за віком. Проте відповідачем не надано доказів того, що вони перебувають на його утриманні.

ОСОБА_11 , яка є дружиною відповідача, здійсненено грошові перекази

16 листопада 2017 року, 30 листопада 2017 року та 15 грудня 2017 року на користь позивача ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 у сумі по 2 500 грн.

Позивач та відповідач є особами працездатного віку, спеціалістами у сфері права (адвокат та прокурор), мають у власності та у користуванні житло та транспортні засоби.

Відновідно до копії путівки, серія НОМЕР_1 , дата заїзду ОСОБА_3 в Дитячий оздоровчий центр «Червоні вітрила» - 02 липня 2018 року, дата виїзду - 15 липня 2018 року, вартість путівки складає 9 870,00 грн (т.1, а.с.88).

Відповідо до квитанції №5/15/2018-16, від імені ОСОБА_3 сплачено 400 грн за іспит з німецької мови.

Позиція Верховного Суду

Щодо вимоги про стягнення аліментів на дитину

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (статі 180 181 СК України).

Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач та відповідач є особами працездатного віку, спеціалістами у сфері права (адвокат та прокурор), мають у власності та у користуванні житло та транспортні засоби, та з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дитини і обставин, які підлягають з`ясуванню при визначенні розміру аліментів, зокрема матеріального становища та сімейного стану платника аліментів, перебування на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини, зробили висновок про визначення розміру аліментів на дитину у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи касаційної скарги щодо розміру аліментів не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Оскаржені судові не суперечать в цій частині висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 640/10064/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19, в яких вирішувалося питання про зміну розміру аліментів на утримання дитини та за встановлених попередніми судами обставин, які свідчили про відсутність достатніх підстав для зменшення розміру аліментів на підставі статті 192 СК України, Верховний Суд залишив судові рішення без змін.

Оскаржені судові не суперечать і висновкам щодо застосування норми права у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 31 січня 2018 року у справі № 753/8364/17, які зроблені з урахуванням встановлених обставин справи у зазначеній справі.

Разом з тим, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 СК України).

Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

Апеляційний суд зазначеного не врахував, у зв?язку з чим помилково застосував положення ЦК України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тому безпідставно змінив рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Щодо вимоги про стягнення додаткових витрат

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що позивачем не підтверджено сплати коштів за перебування дитини в оздоровчому таборі, а сплата участі в іспиті на визначення рівня іноземної мови не є додатковими витратами на дитину у відповідності до статті 185 СК України, тому правильно відмовили у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина друга статті 140 ЦПК України).

Отже, склад і розмір судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Встановивши, що позивачем документально підтверджені та доведені витрати позивача на явку її та її доньки до експертної установи для відібрання біологічних зразків в сумі 880,00 грн, суд зробив обґрунтований висновок про їх стягнення із відповідача саме в такому розмірі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21), дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині визначення строку стягнення аліментів скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 рокув частині визначення строку стягнення аліментів скасувати, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року в цій частині - залишити в силі.

В іншій оскарженій частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук