ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 766/4549/17
адміністративне провадження № К/9901/6121/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №766/4549/17
за позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Бойко А.В., Осіпов Ю.В.),
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (далі також - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі також - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документів для призначення пенсії за вислугу років;
- зобов`язати Комісію з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі направити документи, перелік яких визначений «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для призначення пенсії за вислугу років;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати довічну пенсію за вислугу років з наступного дня після звільнення з Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги й при призначенні пенсії згідно п. «а» ст.12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі також - Закон №2262-ХІІ) має бути враховано вислугу років у пільговому обчисленні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 29.12.2016 №278/ОС-16 позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління ДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у званні полковника внутрішньої служби на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів.
Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 05 місяців 04 дні, у пільговому обчисленні 28 років 07 місяців 10 днів.
01.02.2017 позивач звернувся до Комісії з ліквідації Управління ДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі із заявою про підготування та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призначення йому пенсії за вислугу років у пільговому обчисленні.
Листом від 02.02.2017 №23/4-44 відповідач повідомив позивача про те, що станом на дату звільнення з органів ДКВС України його вислуга років у календарному обчисленні становить 22 роки 05 місяців 04 дні, що є недостатньою підставою набуття права на пенсію за вислугою років відповідно до норм Закону №2262-ХІІ.
02.02.2017 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 14.02.2017 №17/л-99-1 позивачу роз`яснено, що право на пенсію в силу вимог статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб» мають військовослужбовці, якщо вони звільнені з військової служби з 01.10.2016 по 30.09.2017 і на день звільнення мають 23 календарних роки і більше.
Крім того роз`яснено, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, заяви про призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію відповідно до зазначеного Закону, подаються цими особами до ГУ ПФУ через уповноважені структурні підрозділи, міністерства чи відомства, з якого особа була звільнена зі служби.
Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов`язано Комісію з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , перелік яких визначений «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що період служби підлягає зарахуванню на пільгових умовах, оскільки право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги і пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсії згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, а не при призначенні розміру такої пенсії.
Крім того, суд виходив з того, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про наявність чи відсутність у особи права на пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та приймати рішення про призначення чи відмову у призначенні цим особам даної пенсії, а на Комісію з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі лише покладені функції із забезпечення підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів та надання особам, що звернулися за призначенням пенсії допомоги в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів, з огляду на що його відмова у направленні документів позивача є протиправною.
Стосовно ж вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, то суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки правовідносини, пов`язані із призначенням пенсії, між вказаними сторонами фактично ще не виникли.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на день його звільнення вислуга років у календарному обчисленні складала 22 роки 05 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за високу років.
При цьому апеляційний суд прийшов до висновку, що для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначному Законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 суперечать приписам пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а тому застосуванню підлягає саме Закон №2262-ХІІ, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України він має вищу юридичну силу.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстнції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано норми спеціального законодавства - ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, з яких вбачається, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні пенсії на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, а не при визначенні розміру такої пенсії.
Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просять залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2016р. по 30.09.2017р. і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Згідно пунктів «б», «в» статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
За змістом статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».
Як вбачається з матеріалів справи, вислуга років позивача, з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить 28 років 07 місяців 10 днів.
Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача-1 щодо відмови позивачу у оформленні всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язання останнього вчинити відповідні дії.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Щодо посилання відповідача-1 на наявність підстав для закриття провадження у справі, Суд звертає увагу на наступне.
Статтею 339 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені виключні підстави для закриття провадження у справі, а саме суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;
4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;
5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Доводи, наведенні відповідачем-1 у клопотанні про закриття провадження у справі, зокрема посилання на ч.5 ст.328 КАС України, яка визначає перелік судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, не підпадають під жодну підставу для закриття касаційного провадження у справі, визначену статтею 339 Кодексу адміністративного судочинства України, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 345 352 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 08 серпня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик