05.07.2025

№ 766/8718/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Київ

справа № 766/8718/23

провадження № 61-1795 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Юрченко Наталя Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Юрченко Наталі Сергіївни, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2024 року у складі судді Скрипніка Л. А. та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Базіль Л. В., Пузанової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2

про стягнення коштів та штрафних санкцій за попереднім договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 лютого 2022 року між ним

та ОСОБА_2 було укладеного нотаріально посвідчений попередній договір. За цим попереднім договором останній зобов`язався продати йому, а він зобов`язався купити та прийняти у ОСОБА_2 будинок із господарськими будівлями АДРЕСА_1 , протягом 6 місяців із моменту укладання даного договору, тобто до 09 серпня 2023 року, та укласти договір купівлі-продажу протягом цього строку на умовах, передбачених договором.

Вони погодили, що на підтвердження відповідного зобов`язання

й на забезпечення його виконання він сплачує ОСОБА_2 грошові

кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, що на день підписання попереднього договору складало 195 733,00 грн. Указана сума в повному обсязі отримана ОСОБА_2 до моменту підписання попереднього договору.

Крім того, у пункті 16 попереднього договору сторони визначили, що у разі

не укладення договору купівлі-продажу з вини ОСОБА_2 протягом строку, встановленого договором, останній зобов`язаний протягом трьох календарних днів із дня настання зазначеного строку виплатити йому штраф у розмірі 100 % від суми забезпечення виконання зобов`язання, що була отримана за цим договором.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією російськими військами міста Херсон у період із 01 березня 2022 року

по 11 листопада 2022 року основний договір купівлі-продажу не був укладений

у строк, визначений попереднім договором.

Після звільнення частини Херсонської області та міста Херсона від російських військ він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою укласти договір купівлі-продажу.

08 вересня 2023 року ОСОБА_2 була вручена заява-запрошення

на 19 вересня 2023 року до нотаріальної контори для укладання договору купівлі-продажу, яку він проігнорував.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2

на його користь грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, які передані

за укладеним між ними попереднім договором від 09 лютого 2022 року, та грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США в якості штрафу, передбаченого вказаним попереднім договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки від 29 квітня

2025 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, передані за попереднім договором укладеним 09 лютого 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Герасименко А. В.,

у сумі 7 000,00 доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно

до розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 504,34 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав умови укладеного з позивачем попереднього договору з огляду на наявність обставин, передбачених частиною першою статті 617 ЦК України (непереборна сила), зокрема, через військову агресію російської федерації проти України, тимчасову окупацію міста Херсона.

Оскільки основний договір не був укладений між сторонами у строки, визначені попереднім договором, грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, сплачені позивачем відповідачу, повинні бути повернуті позивачу.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафу, суд першої інстанції виходив із того, що основний договір не було укладено у погоджений сторонами строк із підстав, що не залежали від волі сторін, а іншої дати укладення основного договору сторони не погоджували.

Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Юрченко Н. С., залишено

без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2024 року залишено без змін.

Відновлено дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області

від 04 вересня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, так як основний договір між сторонами не був укладений у визначений попереднім договором строк,

до 09 серпня 2022 року, внаслідок відсутності об`єктивної можливості через тимчасову окупацію Херсонської міської територіальної громади Херсонської області (далі - Херсонська МТГ) з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року.

У запропоновані позивачем дату та час укладення основного договору відповідач не з`явився.

Отримані ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7 000,00доларів США, які є авансом, а не завдатком, підлягають поверненню позивачеві, незалежно від наявності

чи відсутності вини покупця (стаття 570 ЦК України).

Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував відповідні правові позиції Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У лютому 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Юрченко Н. С., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі від 18 лютого 2025 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання або дії судових рішень відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Юрченко Н. С., мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки по суті спору, не врахували всі обставини справи, відповідну судову практику Верховного Суду.

Суди виходили з того, що основний договір між сторонами не був укладений

у визначений попереднім договором строк із підстав, які не залежали від волі сторін, зокрема через військову агресію російської федерації проти України та тимчасову окупацію Херсонської МТГ, тобто через форс-мажорні обставини.

Проте, лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, який враховано судами, не можна вважати сертифікатом, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин. Сторона договору повинна довести, що відповідні обставини були для неї форс-мажорними,

у зв`язку з чим вона не змогла виконати зобов`язання.

У спірних правовідносинах саме позивач порушив умови укладеного між сторонами попереднього договору, а не відповідач. З вини ОСОБА_1 сторони не уклали основний договір. Відповідач після деокупації Херсонської МТГ неодноразово звертався до нотаріуса щодо консультацій з приводу укладення основного договору, відповідна інформація була передана позивачу, проте останній не мав намірів укласти оснований договір.

При цьому 09 лютого 2022 року, у день укладення основного договору, відповідач передав позивачу ключі від будинку. Житловий будинок знаходиться у користуванні позивача. З 09 лютого 2022 року по 09 жовтня 2024 року позивач безпідставно користувався будинком.

Суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили клопотання відповідача

про виклик свідків, не надали належну правову оцінку наявним у справі доказам.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку,

в якому сторонами визначено та погоджено всі істотні умови, на яких буде укладено основний договір купівлі-продажу житлового будинку.

Згідно з пунктом 1 попереднього договору сторони домовилися у строк до 09 серпня 2022 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими

та побутовими спорудами і будівлями АДРЕСА_1 ,

на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 7 попереднього договору визначено, що продаж будинку буде вчинено

за 15 000,00 доларів США, що на день підписання договору складало 419 428,50грн, за встановленим Національним банку України обмінним курсом: 1,00 долар США - 27,9619 грн, тобто на 09 лютого 2022 року, з урахуванням суми забезпечення зобов`язання у розмірі 7 000,00доларів США, переданого за даним договором

до підписання. Суму продажу за житловий будинок, яку залишилося сплатити, 8 000,00 доларів США, покупець зобов`язаний сплатити у повному обсязі в момент підписання договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 8 попереднього договору на підтвердження щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку і на забезпечення виконання цього зобов`язання покупцем сплачується продавцеві сума забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 7 000,00 доларів США, що на день підписання договору складає 195 733,30 грн, за встановленим Національним банку України обмінним курсом 1,00 долар США - 27,9619 грн.

Зазначена сума отримана продавцем від покупця до моменту підписання даного договору в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3 попереднього договору купівлі-продажу одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Пунктом 12 попереднього договору визначено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Відповідно до пункту 13 попереднього договору зобов`язання, встановлене даним договором, припиняється, якщо договір купівлі-продажу не буде укладений протягом строку, встановленого пунктом 1 даного договору, або якщо жодна

зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.

Пунктом 16 попереднього договору сторони погодили, що у разі, якщо договір купівлі-продажу не буде кладений протягом строку, встановленого пунктом 1 даного договору, з вини продавця, то він зобов`язаний протягом трьох календарних днів

із дня настання зазначеного строку повернути позивачу суму забезпечення виконання зобов`язання, отриману за даним договором, та сплатити штраф

у розмірі 100 % від суми забезпечення виконання зобов`язання, що була отримана ним за цим договором.

24 лютого 2024 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався.

З 01 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року Херсонська міська територіальна громада Херсонської області була тимчасово окупована російською федерацією (наказ Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»).

14 вересня 2023 року ОСОБА_1 направив письмове повідомлення

ОСОБА_2 , в якому просив з`явитися 19 вересня 2023 року о 10 год 00 хв

до нотаріальної контори, яка розташована за адресою

АДРЕСА_2 , для укладання договору купівлі-продажу житлового будинку.

Факт отримання вказаного повідомлення ОСОБА_2 визнав під час судового розгляду справи.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Онищук У. О. від 19 вересня 2023 року № 254/01-16

07 вересня 2023 року до неї звернувся ОСОБА_1 з проханням записати

на 19 вересня 2023 року на 10 год 00 хв його та ОСОБА_2 з приводу укладення між ними та посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку

АДРЕСА_1 . 19 вересня 2023 року на 10 год 00 хв

прийшов лише ОСОБА_4 .

01 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення йому протягом трьох днів із моменту отримання даної вимоги суму забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 7 000,00доларів США, отриману за попереднім договором від 09 лютого 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Юрченко Н. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення районного суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує

при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з останнього на його користь грошові кошти у розмірі 7 000,00 доларів США, які передані

ним ОСОБА_2 за укладеним між ними попереднім договором від 09 лютого 2022 року, та штраф у розмірі 7 000,00 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити

на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частиною першою статті 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до частини третьої цієї статті зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку

(у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін

не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, відповідно до статті 635 ЦК України суть попереднього договору полягає

в тому, що його сторони зобов`язуються в майбутньому укласти основний договір.

При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов`язуються

в певний строк укласти основний договір, тобто за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, оскільки укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмета продажу, а покупець не набуває права власності на це майно.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає

або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),

а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається

у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами встановлено, що 09 лютого 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку,

Сторони погодили строк укладення основного договору -до 09 серпня

2022 року, визначили вартість будинку, порядок здійснення розрахунків, а також суму забезпечення зобов`язання - 7 000,00 доларів США.

Зокрема, у пункті 8 попереднього договору визначено, що на підтвердження укладення договору купівлі-продажу житлового будинку і на забезпечення виконання цього зобов`язання покупцем сплачується продавцеві сума забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 7 000,00 доларів США.

Зазначена сума отримана продавцем від покупця до моменту підписання даного договору в повному обсязі.

у розмірі 100 % від суми забезпечення виконання зобов`язання, що була отримана ним за цим договором.

Судами попередніх інстанцій надано правову оцінку положенням укладеного

між сторонами попереднього договору.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно,

що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше

не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з нормами частини першої статті 546, частини другої статті 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає

із договору, укладеного сторонами.

Положення частини другої статті 570 ЦК України встановлюють презумпцію авансу, оскільки, на відміну від завдатку, аванс є лише способом платежу, оскільки він не виконує забезпечувальної функції за нормами частини першої статті 546 ЦК України, а виконує функцію попередньої оплати.

Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається

до загальної ціни товару).

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2025 року

у справі № 713/3486/23, провадження № 61-16373св24.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження

№ 12-42гс20) Велика Палата Верховного Суду також зазначила про те, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору,

а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно

від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81

ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, надав оцінку поданим сторонами доказам і зробив вірні висновки про часткове задоволення позову ОСОБА_1 ,

так як між сторонами не було укладено основний договір купівлі-продажу будинку, що було погоджено ними умовами нотаріально посвідченого попереднього договору, а тому отримані ОСОБА_2 від позивача грошові кошти

в сумі 7 000,00 доларів США, які є авансом, підлягають поверненню останньому, незалежно від наявності чи відсутності вини покупця.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня

2019 року у справі № 521/12202/15-ц (провадження № 61-32248св18).

У цій справі Верховний Суд, вирішуючи спір, вказав про те, що оскільки

між сторонами не було укладено договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що у запропоновані позивачем дату та час укладення основного договору відповідач не з`явився, доказів

на підтвердження своїх доводів про надання ним своїх пропозицій щодо укладення основного договору не надав, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди помилково послалися на лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, який

є загальним офіційним документом, так як судами ухвалено судові рішення

на підставі належної правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності

(стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд погоджується з доводами заявника касаційної скарги про те, що лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, якими визнано

форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України,

є загальними офіційними документами та не містять ідентифікуючих ознак конкретного договору/зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Разом із тим, зазначене стосується цивільно-правової відповідальності, якою

є штраф, проте суди штраф з відповідача не стягували, суди стягнули лише аванс.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України

від 12 квітня 2017 року у справі № 913/869/14, у постанові Верховного Суду

від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено вірні висновки по суті вирішення спору.

Зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У зв`язку з цим, безпідставними

є посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи

не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам

в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів

і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить

до компетенції суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення

без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (стаття 401

ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність

та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові

рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 402 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Юрченко Наталі Сергіївни, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 вересня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2025 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць