ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №802/1283/17-а
адміністративне провадження №К/9901/33873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №802/1283/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Дончика В.В.)
і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів Граб Л.С., Гонтарука В.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - «ГУНП у Вінницькій області»), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 13 липня 2017 року №1058 в частині звільнення позивача з посади слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у Вінницькій області;
- поновити ОСОБА_1 на вказаній посаді і стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує на те, що службове розслідування щодо нього було проведено у досить короткий термін і без урахування того, що на час його проведення позивача не було притягнуто в установленому законом порядку до адміністративної відповідальності, тобто його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, за фактом якого розпочато службове розслідування, доведена не була. Відтак позивач вважає, що відповідач не забезпечив повне, всебічне і об`єктивне дослідження обставин події, що стала підставою для призначення службового розслідування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, позов задовольнив:
- визнав протиправним і скасував наказ ГУНП у Вінницькій області від 13 липня 2017 року №1058 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у Вінницькій області і поновив позивача на вказаній посаді;
- стягнув з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 16 027,20 грн.
- вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправним і скасував наказ відповідача від 13 липня 2017 року №126 о/с в частині звільнення позивача із займаної посади.
Судові рішення мотивовані тим, що службове розслідування проведено в короткий термін, без з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку та без урахування судового рішення, яким встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП»).
Так, дослідивши надані відповідачем відеоматеріали, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ці матеріали не підтверджують того, що позивач керував автомобілем, а лише свідчать про його знаходження в автомобілі, чим спростовуються висновки службового розслідування про факт керування позивачем 8 липня 2017 року автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не взяв до уваги відсутність дисциплінарних стягнень у ОСОБА_1 за час служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції України, а також те, що станом на момент події 8 липня 2017 року, позивач перебував у відпустці, поза службою та не при виконанні службових обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує на те, що:
- звільнення за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення поліцейського і не пов`язане з кінцевим рішенням у справі про адміністративне правопорушення;
- суди не надали належної оцінки доказам винуватості ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах службового розслідування, зокрема поясненням очевидців події та відеозаписам з нагрудних камер поліцейських. Натомість зазначили лише про непідтвердження факту керування транспортним засобом позивачем на підставі відповідного судового рішення у справі про адміністративне правопорушення;
- порушення службової дисципліни позивачем підтверджуються матеріалами службового розслідування, яке проведено відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230;
- перебування позивача у відпустці не звільняє його від обов`язку дотримання службової дисципліни, що узгоджується з положеннями статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України;
- ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції, а не з конкретної посади, тому суди протиправно поновили його на раніше займаній посаді.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу погоджується з висновками, зробленими судами першої та апеляційної інстанцій. Крім того, вказує на безпідставність доводів ГУНП у Вінницькій області про те, що подія, за фактом якої розпочато службове розслідування, набула негативного резонансу, а тому потребувала швидкого реагування і радикальних заходів. Також зауважує, що з аналізу частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України випливає висновок про те, що працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише після прийняття рішення компетентним органом за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, встановлення його вини та призначення відповідного покарання.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 7 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у Вінницькій області.
Наказом ГУНП у Вінницькій області від 10 липня 2017 року №1166 стосовно позивача призначено службове розслідування за фактом порушення ним службової дисципліни (а.с. 34).
У ході службового розслідування встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку на підставі таких обставин.
8 липня 2017 року приблизно о 05:20 год командиром роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Вінниці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України майором поліції ОСОБА_6 спільно з інспектором роти №4 цього ж батальйону лейтенантом поліції ОСОБА_2 у складі екіпажу «Бастіон-0151» здійснювалося піше патрулювання дворової території по проспекту Космонавтів. Під час патрулювання у дворі будинку №69 поліцейські помітили автомобіль марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по території двору та здійснив наїзд на бордюр. Після зупинки вказаного автомобіля поліцейські підійшли до водія, яким виявився слідчий відділу розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 , і поцікавились чи не бачив він підозрілих осіб, так як на території міста почастішали крадіжки з автомобілів в нічний час.
В ході спілкування патрульними було виявлено, що позивач перебуває за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та невиразна мова. У зв`язку з цим на місце події було викликано екіпаж патрульної поліції «Бастіон-1020», а ОСОБА_1 у відповідності до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 9 листопада 2015 року №1452, було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння. На таку пропозицію поліцейських позивач погодився, після чого його доставили до комунального закладу «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія».
За результатами медичного огляду у ОСОБА_1 виявлено алкогольне сп`яніння, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 8 липня 2017 року (за результатами алкотесту №6820 вміст алкоголю в організмі складав 1,20 %о) (а.с. 39).
У зв`язку з цим щодо позивача згідно вимог статті 254 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395, було складено прокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП серії БР №202630 (а.с. 36).
Будучи опитаним у ході службового розслідування щодо цих обставин, ОСОБА_1 повідомив, що 8 липня 2017 року підійшов до свого автомобіля, «Шкода Октавія » д.н.з. НОМЕР_1 та, відчинивши його, сів на водійське сидіння для того, щоб взяти ключі від квартири та зарядний пристрій до телефону. В цей час до нього підійшли патрульні та попросили документи на автомобіль, запитали чи вживав він алкогольні напої. На запитання поліцейських ОСОБА_1 відповів, що вживав алкогольні напої, однак транспортним засобом не керував, а лише сидів на водійському сидінні.
Під час опитування поліцейського ОСОБА_2 встановлено, що 8 липня 2017 року, приблизно о 05:20 год. він спільно з майором поліції ОСОБА_6 під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху та охорони публічного порядку в складі екіпажу «Бастіон-0151» у дворовій території біля будинку №69 по проспекту Космонавтів помітив транспортний засіб «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався на невеликій швидкості та здійснював наїзди на бордюри. Після зупинки вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підійшли до нього і встановили, що водієм є лейтенант поліції ОСОБА_1 . У ході перевірки документів та спілкування з водієм у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Позивачу було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці, від чого він відмовився, однак погодився пройти такий огляд у медичному закладі. Під час проведення медичного огляду в комунальному закладі «Вінницький обласний наркологічний диспансер «Соціотерапія» у ОСОБА_1 було зафіксовано вміст алкоголю в крові 1,20 %о. У зв`язку з цим щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Опитаний майор поліції ОСОБА_6 в ході службового розслідування надав аналогічні пояснення.
До матеріалів службового розслідування також долучено відеозапис з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано обставини документування факту керування позивачем автомобілем в стані сп`яніння. Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначено, що в ході розмови з поліцейськими ОСОБА_1 повідомив, що проїхав на автомобілі близько 100 метрів до банкомату. Після пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння позивач почав заперечувати факт керування транспортним засобом. Також позивач у розмові з патрульними поводив себе нетактовно та зверхньо. Під час того, як патрульні доставляли ОСОБА_1 до медичного закладу він неодноразово пропонував вирішити ситуацію, яка склалася, на місці, цим самим натякаючи на можливість надання поліцейським неправомірної вигоди. В медичному закладі ОСОБА_1 був збудженим та хотів здати тест на вміст в його організмі наркотичних речовин, відмовляючись від огляду на стан алкогольного сп`яніння. В подальшому позивач погодився пройти огляд на стан сп`яніння і продовжував заперечувати факт керування транспортним засобом.
Як зазначено у висновку, цей факт набув розголосу в соціальних мережах серед громадських активістів, чим негативно вплинув на імідж і авторитет Національної поліції України. До того ж в ході службового розслідування встановлено, що керівництвом слідчого управління лейтенант поліції ОСОБА_1 характеризується з негативного боку.
Відтак комісія дійшла висновку, що порушення службової дисципліни зі сторони ОСОБА_1 підтверджується матеріалами службового розслідування, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (серії БР №202630), передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 8 липня 2017 року №1703, поясненнями поліцейських ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Наказом відповідача від 13 липня 2017 року №1058 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого відділу розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення службової та транспортної дисципліни" позивача, керуючись статтями 2, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, Присяги поліцейського, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV, що призвело до вчинку, який несумісний з подальшим проходженням служби в поліції, а саме, керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, (а.с. 31).
На виконання наказу №1058 від 13 липня 2017 року видано наказ ГУНП у Вінницькій області №126 о/с від 13 липня 2017 року, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 51).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 18 цього Закону визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Положеннями частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Пунктом 6 частини першої статті 77 цього Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - «Дисциплінарний статут») службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Положеннями статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та, зокрема, зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі - «Інструкція №230»), підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Підпунктом 2.2.5. пункту 2.2. Інструкції №230 передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою рядового і начальницького складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 8.1. вказаної Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Положеннями пункту 8.3. Інструкції №230 передбачено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються, зокрема, встановлені при проведенні службового розслідування відомості про час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень); наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; наявність вини особи (осіб) рядового і начальницького складу, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ГУНП у Вінницькій області у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, випливає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відтак поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Аналогічні правові висновки щодо суті Присяги поліцейського викладені у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №804/1831/16 та від 24 лютого 2020 року у справі №804/2711/17.
З викладеного випливає, що порушення Присяги поліцейського означає не лише несумлінне чи недобросовісне виконання ним своїх обов`язків, а й вчинення такого проступку, який тягне за собою вкрай негативні (тяжкі) наслідки та підриває довіру до нього як до носія влади.
Отже, у разі звільнення особи за порушення Присяги в ході службового розслідування мають бути встановлені всі обставини, які свідчать про наявність в її діях саме цього проступку.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, службове розслідування щодо позивача було розпочате за фактом порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, яке виявилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Обставини, які встановлювала комісія в ході службового розслідування, стосувалися виключно вказаної події.
За висновком службового розслідування порушення службової дисципліни зі сторони позивача підтверджується такими матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 8 липня 2017 року №1703, поясненнями поліцейських ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Оцінивши вказані матеріали, а також пояснення позивача, комісія дійшла висновку, що інформація, яка стала підставою для проведення службового розслідування, підтвердилася.
Однак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи пояснення ОСОБА_1 та в результаті перегляду наданих відповідачем відеоматеріалів встановили, що факт керування позивачем 8 липня 2017 року автомобілем у стані алкогольного сп`яніння відповідними відеозаписами не підтверджується. Так, суди дійшли висновку, що позивач знаходився у своєму автомобілі в стані сп`яніння, однак не керував ним.
Викладеним спростовуються висновки службового розслідування про те, що позивач 8 липня 2017 року керував автомобілем у стані сп`яніння. Оскільки саме цими обставинами відповідач обґрунтовує порушення ОСОБА_1 . Присяги поліцейського, то Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість застосування до позивача крайнього заходу впливу в такому випадку.
Натомість суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Також слід звернути увагу на те, що всупереч вимог пункту 8.3. Інструкції №230, в описовій частині висновку службового розслідування не обґрунтовано в достатній мірі тяжкість наслідків можливого проступку з огляду на застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, не надано оцінку обставинам щодо відсутності дисциплінарних стягнень у позивача.
У світлі викладеного колегія суддів погоджується і з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що службове розслідування було проведено у досить короткий термін (призначено - 10 липня 2017 року, притягнуто до відповідальності - 13 липня 2017 року), тоді як законодавством визначено, що службове розслідування проводиться в межах місячного строку.
Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що порушення позивачем службової дисципліни підтверджуються матеріалами службового розслідування, оскільки за встановлених судами обставин вважає застосоване до позивача стягнення у виді звільнення надмірним та передчасним.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту прав позивача, поновивши його на раніше займаній посаді, а тому в цій частині доводи касаційної скарги також відхиляє.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що звільнення за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення поліцейського і не пов`язане з кінцевим рішенням у справі про адміністративне правопорушення.
Так, з аналізу положень частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту випливає, що притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до цього виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №804/1831/16.
Водночас суд, перевіряючи правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, має право враховувати преюдиційні обставини, зокрема встановлені в судовому рішенні про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях особи складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (з урахуванням водночас наявних у справі доказів та застосуванням необхідних матеріально-правових норм).
Подібного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 21 вересня 2018 року у справі №824/227/17-а.
Також колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що перебування позивача у відпустці не звільняє його від обов`язку дотримання службової дисципліни, що узгоджується з положеннями статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Разом з тим, висновки судів у частині того, що поліцейський не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності без встановлення його вини у справі про адміністративне правопорушення, а також у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку поза службою, не вплинули на правильне вирішення судами цієї справи, а тому Верховний Суд не встановив підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду