№ 802/1490/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 802/1490/16-а

адміністративне провадження № К/9901/42628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів - Юрченко В.П., Бившевої Л.І., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» (далі - ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС») на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (суддя Мультян М. Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 (головуючий суддя Матохнюк Д Б., судді Боровицький О. А., Сапальова Т. В.) у справі за позовом ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» до Волинської митниці ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними дії відповідача в частині відмови визнати позивача таким, що виконав податкові зобов`язання щодо сплати митних платежів за платіжним дорученням від 05.04. 2016 року № 1 на загальну суму 1 500 000,00 грн; зобов`язання відповідача внести до лицьової сторони картки особового рахунку позивача запис про сплату грошових коштів за платіжним дорученням від 05.04. 2016 року № 1 на суму 1 500 000,00 грн та внести до інформаційних систем органів державної фіскальної служби відомості про сплату позивачем указаних грошових коштів.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для поміщення товарів у митний режим імпорту він сплатив митні платежі шляхом надання банку платіжного доручення від 05.04. 2016 року № 1 про сплату на рахунок відповідача у ГУ ДКСУ у м. Києві 1 500 000,00 грн з призначенням платежу: «*350;37018810 оплата за митне оформлення та розмитнення комбайна Class Lexion 580 випуск 2008 Сеse 2388 випуску 2008 р. J.D 690 випуску 2008 року без ПДВ, отримувач платежу - Волинська митниця ДФС». Відповідно до цього платіжного доручення банк був зобов`язаний перерахувати з рахунку позивача на рахунок відповідача у Головному управлінні Державного казначейства України (далі - ГУ ДКСУ) у м. Києві грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн, станом на 05.04.2016 на банківському рахунку позивача № НОМЕР_1 розміщувались грошові кошти в сумі 1 539 559,63 грн. 04.05.2016 позивач направив митному органу запит № 04/05/16, в якому зазначив про необхідність визнання підприємства таким, що виконало зобов`язання щодо сплати митних платежів згідно з платіжним дорученням від 05.04. 2016 року № 1. Листом від 17.05.2016 № 4315/03-70-19-01 Волинська митниця ДФС повідомила, що на депозитний рахунок для юридичних осіб митного органу вказані кошти не надходили. 16.09.2016 позивач повторно направив заяву з проханням зарахувати платіж в розмірі 1 500 000,00 грн. в рахунок сплати митних платежів, оскільки вважав, що ним виконано зобов`язання зі сплати митних платежів з моменту подання до ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» платіжного доручення від 05.04. 2016 року № 1.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017, у задоволенні позову відмовив. Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платіжне доручення позивача на сплату авансового платежу залишилось невиконане банком, грошові кошти на рахунок митного органу не надійшли, відтак у митного органу не було підстав для внесення змін до лицьової картки платника та інформаційної системи митного органу, крім того, суди вказали, що позивач не надавав товар, зазначений ним у позові, до митного оформлення, відтак у митного органу не було підстав для визнання позивача таким, що виконав податкові зобов`язання, оскільки останні виникають після завершення митних формальностей.

ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Відповідач надав до суду заперечення, у яких просив касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Касаційна скарга ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» було підготовлено та надано банку платіжне доручення від 05.04. 2016 № 1 про сплату на рахунок відповідача у ГУ ДКСУ у м. Києві 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу: «*350;37018810 оплата за митне оформлення та розмитнення комбайна Class Lexion 580 випуск 2008 Сеse 2388 випуску 2008 р. J.D 690 випуску 2008 року без ПДВ, отримувач платежу - Волинська митниця ДФС».

Відповідно до цього платіжного доручення банк був зобов`язаний перерахувати з рахунку позивача на рахунок відповідача у ГУ ДКСУ у м. Києві грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн митних платежів.

04 травня 2016 року позивач направив запит № 04/05/16, в якому зазначив про необхідність визнання підприємства таким, що виконало зобов`язання щодо сплати митних платежів згідно з платіжним дорученням від 05.04. 2016 № 1, та зарахування такого платежу.

Листом від 17.05.2016 № 4315/03-70-19-01 відповідач повідомив, що на депозитний рахунок для юридичних осіб Волинської митниці ДФС кошти від позивача не надходили.

16 вересня 2016 року позивач повторно направив заяву з проханням зарахувати платіж в розмірі 1 500 000,00 грн в рахунок сплати митних платежів ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» відповідно до платіжного доручення від 05.04.2016 № 1.

За результатами перевірки переліку митних оформлень згідно з даними автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) «Інспектор», які здійснювались на Волинській митниці ДФС за участю позивача, та оборотів ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» як учасника ЗЕД з 01.01.2016 року по 23.09.2016 відповідач підтвердив, що митне оформлення ввезеного позивачем товару не проведено та особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання авансових платежів не надано.

Також відповідач указав, що підтвердження про надходження сум передоплати Волинська митниця ДФС (управління адміністрування митних платежів) отримує впродовж робочого дня в режимі онлайн з АСМО «Інспектор», звірка проводиться з виписками банку, наявними в управлінні фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Волинської митниці ДФС.

Згідно з даними АСМО «Інспектор» інформація про надходження коштів попередньої оплати згідно з платіжним дорученням від 05.04.2016 № 1 в сумі 1 500 000,00 грн відсутня. Згідно з виписками ГУ ДКСУ у м. Києві на депозитний рахунок митниці № 7347220520026 указана сума не зарахована, про що митний орган листами повідомляв ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС».

Відповідач для з`ясування причин незарахування платежу направив до ГУ ДКСУ у м. Києві запит від 23.09.2016 № 8841/03-70-05-02 року.

ГУ ДКСУ у м. Києві листом від 10.10.2016 № 12-08/1538-11773 повідомило, що грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 05.04.2016 № 1 від платника ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» на депозитний рахунок № 37347220520026 Волинської митниці ДФС за період з 05.04.2016 року по час надання відповіді на запит не надходили. Також зазначено, що на копії платіжного доручення відсутній штамп банку ПАТ КБ «Хрещатик» у реквізиті «проведено банком» щодо списання коштів з рахунку платника та повідомлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 прийняті рішення про віднесення банку ПАТ КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних та запровадження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Хрещатик».

Відповідно до статті 278 Митного кодексу України (далі - МК України) датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 289 МК України визначено, що обов`язок зі сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну України.

Положеннями статей 291 та 292 МК України передбачено, що обов`язок зі сплати митних платежів припиняється при виконанні обов`язку зі сплати митних платежів, а в свою чергу обов`язок зі сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів, при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення.

Згідно зі статтею 299 МК України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Частиною другою статті 37 ПК України визначено, що податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Згідно зі статтею 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно виснували, що закон пов`язує виконання податкового зобов`язання зі сплати митних платежів із ввезенням товару на митну територію України та митним оформленням такого товару, яке, у свою чергу, вважається завершеним з моменту здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів.

Відтак, суди, встановивши, що позивач не здійснював митне оформлення товару, про який зазначав у позовній заяві, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій митного органу щодо невизнання позивача таким, що виконав податкове зобов`язання, оскільки таке зобов`язання у позивача не виникло.

Щодо доводів скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 129 ПК України, зокрема, пунктів 129.6 та 129.7, Колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Виходячи з вищенаведених законодавчих приписів, авансові платежі (передоплата) - це грошові кошти, що мають статус попереднього грошового забезпечення сплати майбутніх митних платежів і вносяться платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Внесення авансових платежів (передоплати) на рахунки митного органу здійснюється за власним бажанням платником податків, тобто це є право особи, що здійснює сплату таких платежів.

Кошти, які не набули статусу авансових платежів, внаслідок відсутності фактичного їх надходження на рахунки митного органу, також не вважаються митними платежами в розумінні статті 299 МК України, тому на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи пунктів 129.6, 129.7 статті 129 ПК України, які розповсюджуються виключно на випадки зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, чого у випадку ініціювання грошового переказу як передоплати за статтею 299 МК України не відбувається.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/6024/16.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до лицьової сторони картки особового рахунку позивача запис про сплату грошових коштів та внести до інформаційних систем органів державної фіскальної служби відомості про сплату позивачем указаних грошових коштів, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 затверджений Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (чинний на момент ініціювання позивачем грошового переказу на рахунок митного органу, далі - Порядок № 765).

Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку № 765 інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Цим же пунктом визначено, що авансові платежі (передоплата - це грошові кошти, внесені платником за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - ГУ Міндоходів) у відповідному органі Державної казначейської служби України як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ Порядку № 765 залежно від призначення платежів відкриваються такі інтегровані картки платника, зокрема, за формою № 7 - для здійснення обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках ГУ Міндоходів як передоплата.

Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 765 передбачено, що для зведеного оперативного обліку надходжень платежів, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих сум територіальними органами Міндоходів в електронному вигляді ведуться реєстри надходжень та повернень платежів за відповідною формою.

Згідно з пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 765 форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Положеннями пунктів 1 та 3 Розділу IV Порядку № 765 визначено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 04.12.2013 № 760/1031. ГУ Міндоходів одержують від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві виписку з балансового рахунку 3734, відкритого на ім`я ГУ Міндоходів.

Відповідно до пункту 5 Розділу IV Порядку № 765 дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 затверджений Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 25/44), відповідно до пункту 1.2 якого передплата - це попереднє грошове забезпечення, а саме кошти платника, який за власним рішенням перераховує кошти на визначені відповідно до цього Порядку рахунки для забезпечення сплати митних та інших платежів.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 25/44 для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України (далі - ГУДК України) у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім`я митних органів. Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім`я митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2346-III) передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно зі статтею 22 Закону № 2346-III ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів, зокрема, за платіжним дорученням.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону № 2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до статті 32 Закону № 2346-III банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Виходячи з наведених законодавчих норм ініціювання грошового переказу як передоплати відповідно до статті 299 МК України і подальше розпорядження цією передоплатою зобов`язує позивача (платника) переконатися, що кошти надійшли на рахунки митного органу. Лише за наявності факту внесення та надходження грошових коштів на рахунки митного органу вони набувають статусу авансових. При цьому, після набуття статусу авансових платежів такі кошти не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це митному органу та не будуть виконані відповідні митні формальності.

За відсутності факту надходження (зарахування) коштів на рахунки митного органу, у останнього відсутній обов`язок з контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в картці платника та інформаційній системі щодо сплати авансових платежів. Відповідальність за незарахування коштів на рахунки, відкриті на ім`я митних органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, і які не є податками, що зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, несе або банк, що обслуговує платника, або банк, що обслуговує отримувача, в залежності від вини за неналежне проведення переказу, відповідно до законодавства, зокрема, відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та є предметом судового спору.

Таким чином, з огляду на відсутність у ГУ ДКСУ в м. Києві інформації щодо надходження від позивача коштів у сумі 1 500 000 грн та їх зарахування на

балансовий рахунок 3734 митного органу, в останнього відсутній обов`язок щодо внесення змін до картки платника та інформаційної системи щодо сплати позивачем авансового платежу, відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПП «АГРО-ТЕКС ПЛЮС» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.11.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Л.І. Бившева