ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №802/1604/16-а
адміністративне провадження №К/9901/11678/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
при секретарі - Мовчан А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.)
у справі № 802/1604/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач, УДМС у Вінницькій області), в якому просив:
визнати протиправними дії щодо вимоги сплатити кошти у розмірі 87,15 грн. за послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304, 32 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій;
зобов`язати вчинити дії щодо повернення сплачених коштів у розмірі 87,15 грн. за послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304,32 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що міграційна служба діяла в порядку, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством. А відтак, як наслідок, суд не вбачає і підстав для зобов`язання відповідача вчиняти дії щодо повернення цих коштів позивачу, оскільки наявні правові підстави для сплати суб`єктами звернення коштів у розмірі 87,15 грн. за послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304, 32 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, адже такі платежі встановлені нормативно-правовими актами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо вимоги сплатити кошти у розмірі 87,15 грн. за послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304, 32 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій.
Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повернути сплачені кошти у розмірі 87,15 грн. за послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304,32 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій.
Стягнуто з Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1212,64 грн., сплаченого судового збору.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-441а13 від 17 грудня 2013 року, дійшов висновку про безпідставність та протиправність дій Відповідача щодо вимоги сплатити Позивачем платежі за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
26 грудня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вказує на те, що оформлення та видача паспорта здійснюється у встановленому законодавством порядку територіальним органом або підрозділом ДМС України виключно за наявності відповідного письмового волевиявлення особи. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта (у тому числі щодо справляння встановленої законодавством плати), є обов`язковим та не може вважатися порушенням прав особи, оскільки є умовою отримання такого паспорту. Відповідач покликається на те, що оформлення та видача даного виду паспорту є адміністративною послугою, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги». Також скаржник посилається на те, що, згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 5203, до набрання чинності законом, що визначає перелік адміністративних послуг та розміри плати за їх надання (адміністративні збори), плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір) при зверненні за отриманням платних адміністративних послуг сплачується у порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством, тобто постановою КМУ № 795 від 04.06.2007 та № 1098 від 26.10.2011. Крім того, скаржником зазначається те, що вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 304, 32 грн. підтверджується укладеним між ДМС України та ДП «Поліграфічний комбінат Україна» за № 102/ЦП-16/46 від 09.08.2016.
03 лютого 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення позивача на подану касаційну скаргу, в якому вказуючи на її необґрунтованість просить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
29.08.2016 ОСОБА_1 звернувся із запитом на інформацію до Управління ДМС України у Вінницькій області, у якому просив надати інформацію про те, які документи та платежі необхідні для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. За наслідком розгляду вказаного звернення отримав відповідь за №10-22/14-зі/12 від 30.08.2016, в якій перелічено ряд документів, необхідних для виготовлення паспорта, серед яких, три квитанції про сплату: державного мита (170 грн.), вартості послуги (87,15 грн.) та вартості бланку паспорта (304,32 грн.).
З метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивач провів оплату зазначених вище платежів, однак вважає, що дії міграційної служби щодо вимоги сплатити кошти у розмірі 87,15 грн. за послуги з оформлення та видачі паспорта та 304,32 грн. за бланк паспорта є протиправними, в зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
09.08.16 між Державною міграційною службою України та Державним підприємством «Поліграфічний комбінат Україна» по виготовленню цінних паперів» укладено договір № 102/ЦП-16/46, предметом якого є виконання та поставка останнім бланків документів (персоналізовані): «паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм», «паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія». В свою чергу перший, за умовами цього договору, зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених Договором. Згідно пунктом 1.2 Договору, кількість, ціна та загальна вартість продукції визначається у Специфікації на поставку бланків документів.
Як визначено Специфікацією, що є додатком № 1 до Договору, вартість паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм складає 253,60 грн. без ПДВ. Отже загальна вартість продукції (бланка паспорта) з ПДВ складає 304,32 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року №3857-XII (надалі - Закон №3857-XII).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Згідно з п.п. 16, 17 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (надалі - Порядок №152), за оформлення паспорта для виїзду за кордон (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обмін справляється плата (за кордоном - консульський збір) у порядку та у розмірах, встановлених законодавством; документи, що підтверджують здійснення встановлених законодавством платежів (консульського збору), додаються до заяви-анкети.
Відповідно до п.п. 27, 29 Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. №795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1098), розмір плати, зокрема за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон становить 87,15 грн.; за внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон - 60,17 грн.
Згідно пункту 4 Порядку № 1098, у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов`язаних з придбанням відповідної продукції, у тому числі вартості персоналізації. Обсяг таких витрат визначається МВС.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Суд зазначає, що приписами статті 4 Закону №3857-ХІІ передбачено, що безпосередньо процедура оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 Порядку, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 встановлено, що за оформлення паспорта для виїзду за кордон, його обмін справляється плата у порядку та у розмірах, встановлених законодавством.
Зважаючи на те, що Переліком платних послуг які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. №795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1098) передбачені справлення даних виплат, то Суд сприймає критично обґрунтування суду апеляційної інстанції щодо відсутності у чинному законодавстві будь - якої іншої плати за виготовлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, окрім державного мита.
Стосовно застосування судом апеляційної інстанції, при задоволенні позовних вимог, правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 21-416а13 від 03.12.2013, то Суд зауважує наступне.
Так, у даній постанові, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом №3857-ХІІ та Правилами спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.
Суд зазначає, що даний правовий висновок Верховним Судом України сформульований на час дії Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231.
Так, дійсно, пунктом 10 даних Правил визначено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Відтак, Верховний Суд України у вищенаведеній постанові зазначив, що міграційна служба не вправі вимагати інших платежів, які не передбачені Законом №3857-ХІІ та Правилами спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини
Суд зауважує, що дані Правила втратили чинність 01.04.2015.
Водночас, спеціальним правовим актом, станом на час виникнення спірних правовідносин, був Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152, приписами якого передбачено справляння не виключно державного мита, і плати у порядку та у розмірах, встановлених законодавством.
Крім того, Суд зауважує, що питання перевірки законності та чинності пункту 4 Порядку № 1098, а також п. 27 Переліку № 795 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1098), яким визначені розміри платежів, що стосуються даних спірних правовідносин, було предметом касаційного перегляду Верховним Судом, висновок щодо правомірності яких викладено у постанові від 31.01.2018 у справі № 826/12412/13-а.
Відтак, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 344, п.4 ч.1.ст.349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області задовольнити повністю.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року скасувати.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року - залишити в силі.
Повний текст постанови складено 05.03.2020
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н. В. Шевцова