ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 802/1883/15-а
адміністративне провадження № К/9901/26283/18, К/9901/26289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя Бошкова Ю. М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя Біла Л. М., судді: Гонтарук В. М., Граб Л. С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Поділляагротранс`` до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення пені,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Поділляагротранс`` (позивач, ТОВ``Поділляагротранс``, товариство) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у якому просило стягнути з державного бюджету пеню у сумі 1' 376' 464,10 грн за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість (ПДВ), узгодженої в судовому порядку.
На обґрунтування позову товариство зазначало, що в разі якщо платник податку не отримує бюджетне відшкодування в установленому порядку та визначені строки, у нього виникає право на нарахування пені на суму бюджетної заборгованості з моменту виникнення такого права до погашення такої заборгованості. При цьому позивач посилався на норми пункту 200.23 статті 200 Податкового (ПК) України {Закон №2755-17}, положення Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби {Наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 N953, Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів N422 (z0751-16) від 07.04.2016}, та правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 03.06.2014 у адміністративній справі №21-131а14 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Позивач вказував, що суми ПДВ, заявлені товариством до повернення за травень - грудень 2010 року, січень - квітень 2011 року та підтверджені в судовому порядку у справах №2а/0270/708/11, №2а/0270/1967/11, №2а/0270/813/12, №2а/0270/5044/11, були відшкодовані із затримкою, у зв`язку з чим у нього виникло право вимоги щодо стягнення пені у сумі 1' 376' 464,10 грн, розрахованої відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України з січня 2011 року.
Заперечуючи проти позову відповідачі доводили, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості, яка є узгодженою. Зважаючи на те, що заявлені товариством до бюджетного відшкодування суми ПДВ були предметом судового оскарження, у цьому випадку нарахування пені за прострочення бюджетного відшкодування з ПДВ відповідно до норми статті 254 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України розпочинається з моменту набрання рішенням суду законної сили у справі щодо правомірності нарахованої платником податку суми бюджетного відшкодування. При цьому, на переконання відповідачів, якщо судове рішення у справі було оскаржено в касаційному порядку, і справу було вирішено на користь платника податку, то нарахування пені розпочинається саме з моменту проголошення судового рішення судом касаційної інстанції.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Вінницький окружний адміністративний суд поставною від 18.08.2015 в позові відмовив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 15.10.2015 постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив: стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ``Поділляагротранс`` пеню в розмірі 1' 376' 464,10 грн.
Вищий адміністративний Суд України ухвалою від 17.02.2016 (провадження №К/800/53824/15) скасував зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції в зазначеній ухвалі дійшов висновку про неповне встановлення судами обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи. Основними мотивами, у зв`язку з чим касаційний суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, було те, що суди попередніх інстанцій при розгляді даного спору не дослідили питання щодо початку перебігу строку заборгованості бюджету з відшкодування позивачу ПДВ та не встановили, з якого моменту виникла така заборгованість та, відповідно, у позивача виникло право на нарахування та стягнення пені на підставі пункту 200.23 статті 200 ПК України. Також суд касаційної інстанції у своєму рішенні звернув увагу, що у справах (№2а/0270/708/11, №2а/0270/1967/11), якими було вирішено питання щодо відшкодування ПДВ на користь платника податку, виконання судових рішень, що оскаржувалися в касаційному порядку, зупинялося Вищим адміністративним судом України, однак ці обставини залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
За наслідками нового розгляду справи Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 1' 376' 464,10 грн відмовив на тій підставі, що відсутній предмет спору, оскільки відповідно до меморіального ордеру від 21.12.2015 №539 органом Державного казначейства України судове рішення у адміністративній справі №802/1883/15-а виконано та з Державного бюджету України на користь ТОВ``Поділляагротранс`` відшкодовано пеню у сумі 1' 376' 464,10 грн.
У касаційній скарзі, що була подана до Вищого адміністративного суду України, орган державної казначейської служби просив скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в мотивувальній частині з підстав порушення судами норм процесуального права і постановити нове - про відмову в позові.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач доводив, що списання коштів (пені) на користь товариства відбулося на підставі судового рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі, що набрало законної сили відповідно до частини п`ятої статті 254 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), до його скасування судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд. Зважаючи на це підстави для стягненні пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відсутні. Однак ці обставини та мотиви, з яких були скасовані рішення судів попередніх інстанцій (постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015), не були враховані судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи.
У касаційній скарзі податковий орган наводить аналогічні доводи та вимоги до Вищого адміністративного суду України.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 25.10.2016 та від 02.02.2017 відкрив касаційні провадження у цій справі за касаційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (ГУ ДКС) та Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (ОДПІ) та ухвалою від 07.12.2017 касаційні скарги об`єднав в одне касаційне провадження.
У запереченнях на касаційні скарги відповідачів позивач просив залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вважає, що підтвердження суми бюджетного відшкодування саме в судовому порядку не обмежує його право вимоги щодо виплати пені за несвоєчасне погашення бюджетної заборгованості з моменту її виникнення - із дня, наступного за днем закінчення граничного строку подання контролюючим органом казначейству висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказані касаційні скарги було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи відповідачів, заперечення позивача на ці касаційні скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку про обґрунтованість касаційних скарг відповідачів, виходячи з такого.
Відповідно до підпункту 14.1.18 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), і строки проведення розрахунків урегульовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 ПК України).
Згідно з пунктами 200.12, 200.13 ПК України після закінчення перевірки контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк подати до органу державної казначейської служби висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на підставі якого протягом такого ж строку проводиться перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15 статті 200 ПК України).
Відповідно до норми пункту 200.23 статті 200 ПК України на суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначених статтею 200 ПК України строку, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми ПДВ, яка вважається заборгованістю бюджету, за несвоєчасне відшкодування якої у платника податку виникає право вимоги щодо нарахування та виплати пені.
Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність предмету спору у цій справі не ґрунтується на законі, оскільки спірним у справі є саме питання визначення моменту початку нарахування пені внаслідок невиконання контролюючим органом обов`язку щодо виплати бюджетної заборгованості з ПДВ протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України, та відповідно її розмір. Саме період нарахування пені та відповідно її розмір відповідачі ставлять під сумнів, однак їх доводам з цього приводу суди не дали належної правової оцінки.
Розв`язуючи спір, суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією факту щодо виплати на користь товариства пені у сумі 1' 376' 464,10 грн, здійсненої органом казначейської служби на виконання судового рішення суду апеляційної інстанції (постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015), яке згодом було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 саме з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини щодо моменту початку виникнення у позивача бюджетної заборгованості та відповідно права на нарахування та стягнення пені на підставі пункту 200.23 статті 200 ПК України у сумі 1' 376' 464,10 грн.
Відповідно до частини п`ятої статті 227 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Зазначені порушення норм процесуального права є істотними, і такими, які призвели до неправильного вирішення справи, а Верховний Суд, як суд права, виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Ураховуючи наведене, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2016 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Колегія суду звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 09.10.2018 у справі №817/1828/17, від 17.04.2018 у справі №816/1369/17, від 11.09.2018 у справі №812/103/15, від 11.04.2019 у справі №810/1228/17 та від 02.04.2019 у справі №810/1198/16 початком відліку строку нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ визначив дату узгодження суми бюджетного відшкодування.
Разом з тим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи в касаційному порядку справу №803/1149/18 у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що ця справа містить виключну правову проблему, з огляду на різні правові підходи в адміністративній, господарській і цивільній юрисдикціях щодо початку строку обчислення нарахування пені та строку звернення до адміністративного суду. З метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики Верховний Суд ухвалою від 27.07.2022 справу №803/1149/18 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи наведене обґрунтування Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28.09. 2022 прийняла до розгляду зазначену справу та призначила її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження на 10.11.2022.
Керуючись статтями 345 349 353 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко