ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №802/341/17-а
адміністративне провадження №К/9901/43772/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 802/341/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Могилів-Подільської міської ради, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Могилів Подільської районної державної адміністрації Ставнічук Олени Григорівни,
третя особа навчально-виховний комплекс №3 "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м. Могилева-Подільського Вінницької області
про скасування рішень та запису,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (у складі колегії суддів Дмитришеної Р.М., Альчука М.П., Воробйової І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Совгири Д. І., Курка О.П., Білоуса О.В.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Могилів-Подільської міської ради (далі - відповідач 1, міськрада), Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Могилів Подільської районної державної адміністрації Ставнічук Олени Григорівни (далі - відповідач 2, реєстратор, Ставнічук О.Г ), за участю третьої особи - навчально-виховного комплексу № 3 "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м. Могилева-Подільського Вінницької області (далі також - третя особа, НВК № 3), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення № 210 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради від 19 липня 2016 року в частині створення з 25 липня 2016 року Навчально-виховного комплексу № 3 "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м.Могилева-Подільського Вінницької області та рішення № 211 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради від 19 липня 2016 року в частині ліквідації з 26 вересня 2016 року Навчально - виховного комплексу: середня загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 3 гімназія м. Могилева - Подільського та дошкільного навчального закладу №2 "Золотий ключик".
В обґрунтування позову зазначено, що рішення відповідача є протиправними з огляду на те, що вони суперечать положенням чинного законодавства, зокрема статті 110 ЦК України. Будь-яка підстава, що вказана в цій статті, для ліквідації дошкільного навчального закладу була відсутня. Ліквідація - це припинення юридичної особи без правонаступництва, з повним припиненням прав та обов`язків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що міська рада при прийнятті оскаржуваних рішень № 210 та № 211 щодо ліквідації та створення навчальних закладів комунальної власності територіальної громади м. Могилева-Подільського діяла в межах наданих їй повноважень та в інтересах територіальної громади.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 06 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 802/341/17-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 802/341/17-а, рекомендовано учасникам справи повідомити касаційний суд про додаткові обставини справи з урахуванням змін, що відбулися у спірних правовідносинах, подати до суду додаткові пояснення у межах доводів касаційної скарги та відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що керуючись статтею 87 ЦК України, статтями 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 9 Закону України "Про загальну середню освіту", статтями 12, 16 Закону України "Про дошкільну освіту", Законом України "Про освіту", пунктом 5 Положення про навчально - виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 306, Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778, Могилів - Подільська міська рада 19 липня 2016 року на 9 сесії 7 скликання прийняла рішення № 210 про створення навчально-виховних комплексів.
Відповідно до матеріалів справи, 25 травня 1981 року дошкільний навчальний заклад № 2 "Золотий ключик" (ясла - садок) було створено рішенням Могилів - Подільської міської ради за № 12, який був комунальною організацією.
Даним рішенням № 210 міська рада вирішила створити з 25 липня 2016 року, зокрема Навчально-виховний комплекс №3 "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м. Могилева - Подільського Вінницької області.
Також, у відповідності до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" статті 9 Закону України "Про загальну середню освіту", статей 12, 16 Закону України "Про дошкільну освіту" Могилів - Подільська міська рада Вінницької області на 9 сесії 7 скликання 19 липня 2016 року прийняла рішення № 211 про ліквідацію навчальних закладів.
Вказаним рішенням № 211, міська рада вирішила ліквідувати з 26 вересня 2016 року Навчально - виховний комплекс середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 - гімназія м. Могилева Подільського, код. ЄДРПОУ 37580054, та ліквідувати з 26 вересня 2016 року дошкільний навчальний заклад №2 "Золотий ключик", код ЄДРПОУ 26243160.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не прийняли до уваги та не надали правової оцінки тому, що жодних підстав, передбачених статтею 110 ЦК України, для здійснення ліквідації ДНЗ "Золотий ключик" не було. Крім того, позивач не погоджується з висновком суду щодо відсутності порушення оскаржуваними рішеннями її прав.
30 листопада 2017 року та 08 серпня 2019 року від Могилів-Подільської міської ради надійшло заперечення на касаційну скаргу з якого вбачається, що судження позивача про невідповідність дій міської ради до статті 110 ЦК України є хибними, оскільки суди зробили висновок, проаналізувавши норми права та спірні правовідносини, що орган місцевого самоврядування уповноважений на пленарних засіданнях ради приймати рішення, зокрема про ліквідацію комунальних установ - навчальних закладів.
09 серпня 2019 року від НВК № 3 надійшло заперечення, де зазначено, що жодних прав позивача, в результаті ліквідації та створення нових навчальних закладів порушено не було. Крім того, наголошує, що усі працівники ліквідованих навчальних закладів були працевлаштовані, докази про що містяться в матеріалах справи.
09 серпня 2019 року від Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Могилів Подільської районної державної адміністрації Ставнічук Олени Григорівни надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому реєстратор вказує, що суди попередніх інстанцій прийняли правильне по суті рішення, відтак касаційну скаргу просить залишити без задоволення.
15 серпня 2019 року від позивача надійшли пояснення до касаційної скарги, в яких зазначається, що вона повністю підтримує доводи касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі правовідносини стосуються встановлення правомірності прийняття рішення № 210 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради від 19 липня 2016 року в частині створення з 25 липня 2016 року Навчально-виховного комплексу № 3 "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад " м. Могилева-Подільського Вінницької області та рішення № 211 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради від 19 липня 2016 року в частині ліквідації з 26 вересня 2016 року Навчально - виховного комплексу: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 гімназія м. Могилева - Подільського та дошкільного навчального закладу №2 "Золотий ключик".
З висловлених позивачем у ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що фактично, на думку позивача, відбулося злиття двох установ з метою призначення нового керівництва. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуваними рішеннями порушено її права та інтереси, оскільки внаслідок ліквідації вона не може поновитись на роботі.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
У справі, що розглядається, оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до яких 26 вересня 2016 року здійснено ліквідацію Навчально - виховного комплексу: середня загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 3 гімназія м. Могилева - Подільського та дошкільного навчального закладу №2 "Золотий ключик" та створено з 25 липня 2016 року Навчально-виховний комплекс № 3 "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м. Могилева-Подільського Вінницької області, тобто, шляхом вчинення оскаржуваних дій міська рада фактично здійснила управління майном, що є в комунальній власності територіальної громади.
Таким чином, у цьому випадку Могилів - Подільська міська рада, як орган місцевого самоврядування, реалізувала своє право на розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин.
Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об`єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку.
За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у справі, яка розглядається, Могилів - Подільська міська рада виступає як суб`єкт господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Таким чином, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, спірні правовідносини у справі пов`язані з розпорядженням міською радою майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, зокрема ліквідацією та створенням навчально-виховних закладів, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про скасування рішення № 210 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради від 19 липня 2016 року в частині створення з 25 липня 2016 року Навчально-виховного комплексу № 3 "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м. Могилева-Подільського Вінницької області та рішення № 211 9 сесії 7 скликання Могилів-Подільської міської ради від 19 липня 2016 року в частині ліквідації з 26 вересня 2016 року Навчально - виховного комплексу: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 гімназія м. Могилева - Подільського та дошкільного навчального закладу №2 "Золотий ключик" не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 9 вересня 2008 року у справі № 21-613во08, від 02 грудня 2008 року у справі № 21-1170во08, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме спорів пов`язаних правом органу місцевого самоврядування розпоряджатися комунальним майном.
Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 461/14599/13-а та від 05 червня 2018 року у справі № 466/6696/16-а та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 816/984/16.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).
Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6 124 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, п. 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену в справі "Омельченко проти України" (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, № 23805/94 п. 36, "Церква села Сосулівка проти України" № 37878/02 п. 50; Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки правовідносини у цій справі можуть вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільської міської ради, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Могилів Подільської районної державної адміністрації Ставнічук Олени Григорівни, третя особа навчально-виховний комплекс №3 "Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" м. Могилева-Подільського Вінницької області про скасування рішень та запису закрити.
Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства, відтак ОСОБА_1 має право звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
І.В. Саприкіна