№ 802/854/17-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 802/854/17-а

адміністративне провадження № К/9901/30394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/854/17-а

за позовом Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький національний аграрний університет про визнання протиправними та скасування наказів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року

(ухвалену у складі головуючого судді Крапівницької Н.Л.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року

(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Залімського І. Г., суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.У травні 2017 року Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький національний аграрний університет, у якому просила визнати протиправними та скасувати накази.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваних наказів від 12 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в порушення вимог Земельного кодексу України, Положення про територіальні органи Держгеокадастру вийшло за межі наданих законом повноважень, порушило вимоги закону щодо підстав та порядку надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою, чим допустило порушення прав та інтересів територіальної громади села Агрономічне та представницького органу місцевого самоврядування - Агрономічної сільської ради.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.22 червня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд вирішив:

В задоволенні позовних вимог Агрономічної сільської ради Вінницького району відмовити.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення відповідача є правомірними та не порушують земельні права Агрономічної сільської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 вересня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 11 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 802/854/17-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі позивача стверджує, що з урахуванням пункту 6 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та зважаючи на ту обставину, що відомості про земельні ділянки, на які претендує ВНАУ, не внесенні до Державного реєстру земель, відповідач не має права розпоряджатися землями в межах населеного пункту села Агрономічне.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 802/854/17-а.

9. 28 лютого 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко Т.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу позивача.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно державного акта на право постійного користування землею І-ВН № 001263, виданого відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05 квітня 1996 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за №2, Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 1229,6 га на території Агрономічної сільської ради.

Наказом Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції від 03 березня 2003 року №25а-к відповідно до наказу УААН від 29.11.2002 року проведено реорганізацію з виділенням дослідного господарства, а саме Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції та дослідного господарства Вінницької державної дослідної станції.

Враховуючи Постанову Президії НААН від 18 серпня 2010 року "Про внесення змін до постанов Президії УААН" та наказ №69 від 7 вересня 2010 року "Про найменування установ, підприємств та організацій НААН України", наказом №01-01/32 від 17 грудня 2010 року Державне підприємство "Дослідне господарство Вінницької державної сільського господарської дослідної станції Української академії аграрних наук" назву підприємства було змінено на Державне підприємство "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України".

Статутом Державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України", затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 09 грудня 2010 року, передбачено, що господарство створене в результаті реорганізації Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції Української академії аграрних наук України від 29 листопада 2002 року №95 і є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов`язань реорганізованої Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук України.

Постановою Кабінету Міністрів України №61 від 25 січня 2012 року Державне підприємство "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно акту від 22 лютого 2012 року приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок закріплених за державним підприємством "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України", разом з усім майном передано також копії актів державних актів на право користування землею серії І-ВН № 001263, що виданий відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів від 05 квітня 1996 року, та І-ВН № 001261, що виданий відповідно до рішення 6 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів від 26 квітня 1996 року.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №94 від 28 лютого 2012 року Державне підприємство "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" перейменовано на Державне підприємство "Агрономічне".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08 серпня 2012 року №492 "Про реорганізацію Державного підприємства "Агрономічне" державне підприємство "Агрономічне" було реорганізовано шляхом приєднання до Вінницького національного аграрного університету в якості відокремленого структурного підрозділу без права юридичної особи. Визначено, що Вінницький національний аграрний університет є правонаступником майнових прав та обов`язків Державного підприємства "Агрономічне".

Згідно з наказом Вінницького національного аграрного університету від 01 листопада 2012 року №295 створено Науково-дослідне господарство "Агрономічне" Вінницького національного аграрного університету,

Згідно акта приймання-передачі Державного підприємства "Агрономічне" до Вінницького національного аграрного університету, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України від 13 листопада 2012 року, здійснено приймання передачу цілісного майнового комплексу та земельних ділянок, що закріплені за державним підприємством "Агрономічне" згідно документів, які додаються до акту та є його невід`ємною частиною, станом на 12 листопада 2012 року. Третій особі університету передано земельні ділянки на території Агрономічної та Ведмежо-Вушківської сільських рад Вінницького району загальною площею 1483,00 га.

17 січня 2014 року Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області видано десять наказів "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою":

- наказ №ВН/0520680200:01:010/00002200 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 40.4000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:010/00002201 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 6,0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:007/00002204 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 77,0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:007/00002205 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 35,0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей ( код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:006/00002206 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24,6000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:006/00002208 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 67,4000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:004/00002215 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 30.0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:004/00002216 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 70,0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення-01.09)

- наказ №ВН/0520680200:01:004/00002217 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 91,9000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей ( код цільового призначення-01.09);

- наказ №ВН/0520680200:01:006/00002218 про надання Вінницькому національному аграрному університету дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 77,2000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей ( код цільового призначення-01.09);

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято накази:

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4660/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:010/00002200";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4657/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:010/00002201";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4671/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:007/00002204";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4672/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:007/00002205";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4662/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:006/00002206";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4666/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:006/00002208";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4667/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:004/00002215";

- наказ від 12 квітня 2017 року №2-4669/15-17-ст "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2014 року №ВН/0520680200:01:004/00002217".

Згідно наведених наказів Вінницькому національному аграрному університету надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Агрономічної сільської ради Вінницького району, для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (код цільового призначення - 01.10).

Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваних наказів від 12 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в порушення вимог Земельного кодексу України, Положення про територіальні органи Держгеокадастру вийшло за межі наданих законом повноважень, порушило вимоги закону щодо підстав та порядку надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою, чим допустило порушення прав та інтересів територіальної громади села Агрономічне та представницького органу місцевого самоврядування - Агрономічної сільської ради. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч.2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з частиною першою та пунктом «а» частини другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Із наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Як свідчать матеріали, у справі, що розглядається, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області низки наказів від 12 квітня 2017 року, якими Вінницькому національному аграрному університету надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 372,30 га в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваних наказів від 12 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в порушення вимог Земельного кодексу України, Положення про територіальні органи Держгеокадастру вийшло за межі наданих законом повноважень, порушило вимоги закону щодо підстав та порядку надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою, чим допустило порушення прав та інтересів територіальної громади села Агрономічне та представницького органу місцевого самоврядування - Агрономічної сільської ради.

Позивач зазначає, що згідно Генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області земельні ділянки, на які відповідачем видано дозволи третій особі на виготовлення проектів землеустрою, віднесено до земель житлової та громадської забудови.

Частинами 1-3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України констатував, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин. <…>. Відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності. <…>. За Конституцією і законами України публічно-правові спори в Україні розглядають і вирішують суди загальної юрисдикції в порядку кримінального та адміністративного судочинства <…>. Як далі зазначив Суд, вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За такого правового регулювання, розпорядження земельними ділянками в галузі земельних правовідносин делеговано державою як органам місцевого самоврядування, так і органами виконавчої влади, при цьому загальною рисою розмежування повноважень цих органів (компетенції) щодо розпорядження земельними ділянками є їх правовий статус (титул), тобто належність до комунальної чи державної форми власності.

Спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою органу місцевого самоврядування з діями органу виконавчої влади, які полягають у винесенні низки наказів про надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області третій особі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели рішення чи управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 560/1218/15-а).

Питання користування земельними ділянками, на які видано оскаржені позивачем накази відповідача, було предметом дослідження під час розгляду справи № 902/517/17 за позовом Вінницького національного аграрного університету до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення відповідача від 02 грудня 2016 року № 195 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області», якими визнано комунальною власністю територіальної громади с. Агрономічного землі, включені в межі цього населеного пункту рішенням Вінницької районної ради Вінницької області від 29 січня 2016 року № 1 (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність), а також визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263, виданий Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції на підставі рішення Сільради від 05 квітня 1996 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2.

Так у ході розгяду цієї справи встановлено, що Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію створено на підставі постанови Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу і Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 14 лютого 1956 року.

Українська академія аграрних наук наказом від 01 грудня 1994 року № 160 підтвердила права юридичної особи - Станції, підпорядкувавши їй дослідні господарства згідно з додатком, - «Поділля», «Олександрівське», а також «Нива», яке входить до складу Станції.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 3.5 та 4.9 Статуту Станції (відмітка про державну реєстрацію згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 24 жовтня 1995 року № 43) вона підпорядкована Українській академії аграрних наук (далі - УААН). До складу Станції входять: дослідне господарство як структурний підрозділ (без права юридичної особи), а також підпорядковані їй самостійні дослідні господарства як юридичні особи: «Поділля» (Мурованокуриловецького району Вінницької області) та «Олександрівське» (Тростянецького району Вінницької області). Економічною основою діяльності дослідної станції є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене УААН за дослідною станцією, а також землі УААН, надані дослідній станції згідно з державним актом на право користування землею. Землі, надані дослідній станції для виконання її статутних цілей і завдань, є загальнодержавною власністю. Вони не передаються в іншу форму власності, на них не створюються сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, вилучення земель без згоди президії УААН не допускається. Дослідна станція здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

За змістом пункту 8.2 зазначеного Статуту дослідне господарство, що входить до складу станції як структурний підрозділ, не є юридичною особою, знаходиться на одному балансі з установою та діє на підставі Положення про нього, затвердженого директором установи.

На підставі рішення Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05 квітня 1996 року Станції видано державний акт серії І-ВН № 001263 на право постійного користування землею площею 1229,6 га, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 2.

Ці обставини в силу положень ч. 4 ст. 78 КАСУ є преюдиційними при розгляді справи.

В той же час судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Наказом Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції від 03 березня 2003 року №25а-к відповідно до наказу УААН від 29 листопада 2002 року проведено реорганізацію з виділенням дослідного господарства, а саме Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції та дослідного господарства Вінницької державної дослідної станції.

Враховуючи Постанову Президії НААН від 18 серпня 2010 року Про внесення змін до постанов Президії УААН та наказ №69 від 7 вересня 2010 року Про найменування установ, підприємств та організацій НААН України наказом №01-01/32 від 17 грудня 2010 року Державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільського господарської дослідної станції Української академії аграрних наук назву підприємства було змінено на Державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України.

Статутом Державного підприємства Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 09 грудня 2010 року передбачено, що господарство створене в результаті реорганізації Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції Української академії аграрних наук України від 29 листопада 2002 року №95 і є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов`язань реорганізованої Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук України.

Постановою Кабінету Міністрів України №61 від 25 січня 2012 року Державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок закріплених за державним підприємством Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, від 22 лютого 2012 року прийнятого на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 лютого 2012 року №56 Про прийняття цілісного майнового комплексу Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України від , виданого на виконання постанови Кабінету міністрів України від 25 січня 2012 року; 61 Питання передачі та реорганізації деяких державних підприємств і установ. З переліку додатків до акту від 22 лютого 2012 року вбачається, що разом з усім майном передано також копії актів державних актів на право користування землею серії І-ВН № 001263, що видано відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів від 05 квітня 1996 року, та І-ВН № 001261, що виданий відповідно до рішення 6 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів від 26 квітня 1996 року.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №94 від 28 лютого 2012 року Державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України перейменовано на Державне підприємство Агрономічне.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08 серпня 2012 року №492 Про реорганізацію Державного підприємство Агрономічне державне підприємство Агрономічне було реорганізовано шляхом приєднання до Вінницького національного аграрного університету в якості відокремленого структурного підрозділу без права юридичної особи. Визначено, що Вінницький національний аграрний університет є правонаступником майнових прав та обов`язків Державного підприємства Агрономічне.

Згідно з наказом Вінницького національного аграрного університету від 01 листопада 2012 року № 295 створено Науково-дослідне господарство Агрономічне Вінницького національного аграрного університету.

Згідно акта приймання-передачі Державного підприємства Агрономічне до Вінницького національного аграрного університету, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, від 13 листопада 2012 року, здійснено приймання передачу цілісного майнового комплексу та земельних ділянок, що закріплені за державним підприємством Агнормічне згідно документів, які додаються до акту та є його невід`ємною частиною, станом на 12 листопада 2012 року. Третій особі університету передано земельні ділянки на території Агрономічної та Ведмежо-Вушківської сільських рад Вінницького району загальною площею 1483,00 га.

З огляду на вказані обставини, що підтверджуються відповідними доказами, представник третьої особи Вінницького національного аграрного університету вважає, що університет має законне право користуватись земельними ділянками площею 474,6783 га на території Агрономічної сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею І-ВН № 001263, виданого відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 5 квітня 1996 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за №2.

Таким чином судами попередніх інстанцій було достовірно з`ясовано, що земельні ділянки, які були об`єктами оскаржених наказів відповідача, знаходяться у постійному користуванні третьої особи, а отже вирішення цієї справи безпосередньо зачіпає її речові права та інтереси.

Колегія суддів КАС ВС також враховує, що Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку під час розгляду справи № 902/517/17 за позовом Вінницького національного аграрного університету до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення відповідача від 02 грудня 2016 року № 195 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області».

Так у постанові від 26 червня 2018 року у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень стосується цивільного права щодо постійного користування землею, а тому такий спір є приватноправовим.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.an>

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю).

Отже, за суб`єктним складом та предметом позову цей спір є приватноправовим і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки за суб`єктивним складом та предметом, має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.

15. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

16. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

17. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

18. Оскільки, Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

4. Роз`яснити Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.

5. Роз`яснити Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій