ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 802/907/18-а
адміністративне провадження № К/9901/60833/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №802/907/18-а за адміністративним позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Енергетичної митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2018 (суддя Чернюк А.Ю.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.),
ВСТАНОВИВ:
Командитне товариство "Бізнес Гарант" (Приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) звернулось до адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог.
Позивачем до Вінницького окружного адміністративного суду подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії вимог Енергетичної митниці Державної фіскальної служби від 02.04.2018 №7, 8, 9, 10, 11 про сплату належної суми митних платежів за гарантією.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2018, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, заяву Командитного товариства "Бізнес Гарант" (Приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) про забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Енергетична митниця Державної фіскальної служби звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження №К/9901/60833/18 за касаційною скаргою Енергетичної митниці у справі №802/907/18-а.
Ухвалю суду від 06.06.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 07.06.2022.
В обґрунтування касаційної скарги, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Енергетична митниця просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №802/907/18-а та прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви Командитного товариства "Бізнес Гарант" (Приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) про забезпечення позову відмовити. Відповідач вказує, що судом першої інстанції порушено принцип рівності сторін, оскільки Енергетична Митниця фактично була позбавлена належним чином користуватись гарантованими процесуальними правами, зокрема, надати заперечення проти заяви позивача про забезпечення позову. Крім того, на думку відповідача, позивачем подано заяву не в межах позову, - вимоги від 02.04.2018 №№7, 8, 9, 10, 11 на час винесення судового рішення не було предметом оскарження у цій адміністративній справі. Тому обґрунтування в заяві подані з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює забезпечувальні заходи щодо вищезазначених вимог. Також, відповідач вказує, що правомірність дій Митниці щодо прийняття оскаржуваних рішень повинно бути встановлено в ході розгляду справи по суті.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів Енергетичної митниці. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Фактично у касаційній скарзі наведені мотиви оскарження рішення суду у даній справі по суті позовних вимог. Відповідно, підстав оскарження судових актів, що стосуються забезпечення позову , скаржником не наведено. З урахуванням викладеного, у відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.04.2018 (а.с.41-46, т.3), про визнання протиправними та скасування вимог Енергетичної митниці ДФС України 08.02.2018 №№1, 2, 3, 4, 5, 6; від 02.04.2018 №№7, 8, 9, 10, 11 про сплату належної суми митних платежів за гарантією.
Від Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії:
вимоги Енергетичної митниці ДФС України №7 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №827076-U16-680165 від 04.10.2017 у розмірі 27121417,19 грн. (вих. №28-70-1/1114 від 02.04.2018);
вимоги Енергетичної митниці ДФС України №8 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №827078-U16-680167 від 04.10.2017 у розмірі 10508236,85 грн. (вих. №28-70-1/1116 від 02.04.2018);
вимоги Енергетичної митниці ДФС України №9 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №827803-U16-680170 від 10.10.2017 у розмірі 31056915,19 грн. (вих. №28-70-1/1118 від 02.04.2018);
вимоги Енергетичної митниці ДФС України №10 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №835797-U16-680218 від 13.12.2017 у розмірі 59442598,00 грн. (вих. №28-70-1/1120 від 02.04.2018);
вимоги Енергетичної митниці ДФС України №11 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №835892-U16-680165 від 14.12.2017 у розмірі 2193429,69 грн. (вих.№28-70-1/1122 від 02.04.2018).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. При цьому, належним видом забезпечення позову в даному випадку є зупинення дії вимог Енергетичної митниці .Такий вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Враховуючи встановлені судами обставини та нормативне регулювання, Верховний Суд не вбачає обґрунтованості доводів касаційної скарги про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, порушення яких, є підставою для скасування судових рішень.
У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що позивачем у відповідності до укладеного із Швейцарською компанією «Proton Energy Group S.A.» договору №U16-68 від 23.05.2016 про надання послуг з видачі фінансових гарантій було видано наступні гарантійні документи:
№827076-U16-680165 код 041017-Т903040-СVD від 04.10.2017 за вантажно-митною декларацією №UА903040/2017/003947 від 04.10.2017, термін транзиту 31.03.2018;
№827078-U16-680167 код 041017-Т903040- СVD від 04.10.2017 за вантажно-митною декларацією №UА903040/2017/003949 від 04.10.2017, термін транзиту 31.03.2018;
№827803-U16-680170 код 101017-Т903040-YYB від 10.10.2017 за вантажно-митною декларацією №UА903040/2017/004042 від 10.10.2017, термін транзиту 06.04.2018;
№825797-U16-680218 код 131217-Т903040-LOV від 13.12.2017 за вантажно-митною декларацією №UА903040/2017/005071 від 13.12.2017, термін транзиту 09.06.2018;
№835892-U16-680219 код 101017-Т903040-YYB від 14.12.2017 за вантажно-митною декларацією №UА903040/2017/005091 від 14.12.2017, термін транзиту 10.06.2018.
05.04.2018 позивачем отримано від відповідача вимоги про сплату належної суми митних платежів за виданими гарантіями, а саме:
вимога №7 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №827076-U16-680165 від 04.10.2017 у розмірі 27121417,19грн. (вих.№28-70-1/1114 від 02.04.2018) Акт про настання гарантійного випадку №7 від 02.04.2018;
вимога №8 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №827078-U16-680167 від 04.10.2017 у розмірі 10508236,85грн. (вих.№28-70-1/1116 від 02.04.2018) Акт про настання гарантійного випадку №8 від 02.04.2018;
вимога №9 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №827803-U16-680170 від 10.10.2017 у розмірі 31056915,19грн. (вих.№28-70-1/1118 від 02.04.2018) Акт про настання гарантійного випадку №9 від 02.04.2018;
вимога №10 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №835797-U16-680218 від 13.12.2017 у розмірі 59442598,00грн. (вих.№28-70-1/1120 від 02.04.2018) Акт про настання гарантійного випадку №10 від 02.04.2018;
вимога №11 від 02.04.2018 про сплату належної суми митних платежів за гарантією №835892-U16-680165 від 14.12.2017 у розмірі 2193429,69грн. (вих.№28-70-1/1122 від 02.04.2018) Акт про настання гарантійного випадку №10 від 02.04.2018.
З матеріалів справи встановлено, що загальна сума виставлених вимог, які оскаржуються, що підлягає сплаті позивачем складає 130' 322' 596,92грн.
За змістом частини третьої статті 102 Митного кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставлянням товарів до органу доходів і зборів призначення.
Відповідно до абзацу 3 частини одинадцятої статті 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму.
Гарант зобов`язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету (частина п`ята статті 311 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 311 Митного кодексу України у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 87 ПК України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.
Частиною другою статті 307 Митного кодексу України передбачено, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
Командитне товариство «Бізнес Гарант» (Гарант) уклало з Міністерством доходів і зборів України (Міндоходів) Угоду №7 від 27.01.2014 про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником.
Пунктом 4.6 зазначеної Угоди визначено, що у випадку несплати митного боргу гарантом на підставі отриманої вимоги орган доходів і зборів має право не тільки стягувати платежі у визначеному законодавством порядку, а й вносити до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від Гаранта гарантій до сплати ним заборгованості.
Судами розглянуто доводи позивача, що дану суму позивачем неможливо буде сплатити внаслідок відсутності такого розміру коштів на рахунках підприємства і у випадку звернення стягнення митницею дані дії призведуть до повного знищення господарської діяльності та зупинення підприємства. Крім того, у Митниці, враховуючи пункт 4.6 Угоди, буде право на внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від позивача гарантій по іншим операціям, що повністю паралізує роботу підприємства.
На підставі встановленого, з урахуванням норм права, що регулюють правовідносини, суди дійшли висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача в разі звернення стягнення в примусовому порядку та внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відповідної відмітки. Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суди врахували, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Відповідно до статті 154 КАС України, в порядку забезпечення позову, суд може ухвалою застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Належним видом забезпечення позову в даному випадку є зупинення дії вимог Енергетичної митниці про сплату належної суми митних платежів за виданими гарантіями. Такий вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Разом з тим, положеннями Закону України "Про доступ до судових рішень" встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018, у справі №802/907/18-а за адміністративним позовом КТ «Бізнес Гарант» до Енергетичної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Прикарпатзахідтранс» про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 08.02.2018 №№1, 2, 3, 4, 5, 6; від 02.04.2018 №№7, 8, 9, 10, 11 - позов задоволено.
Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 Енергетичній митниці Державної фіскальної служби у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 у справі №802/907/18-а відмовлено.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 345 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі №802/907/18-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду