ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №803/3632/15
адміністративне провадження №К/9901/28680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року (судді: Довгополов О.М. (головуючий), Богаченко С.І., Ільчишин Н.В.) у справі № 803/3632/15 за позовом Житлово-комунального підприємства № 3 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Житлово-комунальне підприємство № 3 (далі - позивач ЖКП № 3) звернулось до суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними дій Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, що полягають у нарахуванні пені на розстрочені суми податкового боргу згідно із рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25 вересня 2013 року № 62 та договором від 25 вересня 2013 року № 13 про розстрочення податкового боргу в розмірі 2 305 986,75 грн та зобов`язання контролюючого органу скасувати нараховану пеню на розстрочені суми податкового боргу згідно із договором від 25 вересня 2013 року № 13 про розстрочення податкового боргу в розмірі 91 574,44 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЖКП № 3 і Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було укладено договір про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року № 13, яким розстрочено сплату грошових зобов`язань на загальну суму 2 305 986,75 грн на період з 25 вересня 2013 року по 26 вересня 2016 року. Позивач зазначає, що з листа відповідача від 22 вересня 2015 року № 15165/10/03-18-23 року стало відомо, що контролюючим органом за період з 25 вересня 2013 року по 25 серпня 2015 року була нарахована, а підприємством сплачена пеня на розстрочені податкові зобов`язання у розмірі 169 997,39 грн, у зв`язку з чим позивач 28 вересня 2015 року звернувся до контролюючого органу з листом про повернення незаконно нарахованої пені або зарахування її в рахунок майбутніх платежів, однак листом від 9 жовтня 2015 року за № 18110/10/03-18-20-02-24 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було відмовлено в задоволенні такої вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області щодо нарахування Житлово-комунальному підприємству № 3 пені на розстрочені суми податкового боргу згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 25 вересня 2013 року № 62 та договору від 25 вересня 2013 року № 13 про розстрочення податкового боргу в розмірі 2 305 986,75 грн. Зобов`язано Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області скасувати пеню, нараховану Житлово-комунальному підприємству № 3 в розмірі 91 574,44 грн.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з дати прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення податкового боргу і до закінчення строку дії договору про розстрочення пеня на розстрочену суму боргу не нараховується. Оскільки, розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в договорі про розстрочення прямо визначені нові строки сплати відповідного боргу, то штрафні санкції могли бути нараховані лише за порушення платником податків таких нових строків. Судами встановлено, що початком періоду нарахування відповідачем пені по договору про розстрочення податкового боргу є 25.09.2013, тобто контролюючий орган застосував строк для нарахування пені без врахування того, що строки сплати платником податків податкового боргу є перенесеними в порядку статті 100 Податкового кодексу України. А відповідно до п. 4.6 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків лише з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України. Судами встановлено, що договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 не розривався, відтак нарахування відповідачем пені на суми розстроченого позивачу податкового боргу за період дії такого договору є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ЖКП № 3 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.09.2013 Міністерство доходів і зборів України на підставі статті 19-1 розділу І та статті 100 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України прийняло рішення № 62 про розстрочення ЖКП № 3 податкового боргу. На підставі цього рішення ЖКП № 3 уклало з Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 № 13, яким розстрочено сплату грошових зобов`язань на загальну суму 2 305 986,75 грн на період з 25.09.2013 до 26.09.2016 під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.
За період з вересня 2013 року до вересня 2015 року загальна сума розстроченої та сплаченої ЖКП № 3 пені відповідно до умов договору про розстрочення податкового боргу становить 83 793,60 грн, що підтверджується листом відповідача від 22.09.2015 № 15165/10/03-18-23, даними зворотної сторони облікової картки платника податків, розрахунком пені. ЖКП № 3 звернулось до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області з листом від 28.09.2015 № 725/2-2, в якому просило скасувати нараховану пеню. Однак, листом від 09.10.2015 № 18110/10/03-18-20-02-24 відповідач відмовив у скасуванні спірної суми пені, мотивуючи відмову відсутністю правових підстав для цього.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що до складу розстроченого податкового боргу в сумі 2 305 986,75 грн входить також і пеня в розмірі 131 155,26 грн, обчислена за період з моменту прострочення сплати позивачем податкових зобов`язань (податкового боргу) відповідних періодів до дня укладення договору про розстрочення податкового боргу, тобто до 25.09.2013. З наданого відповідачем розрахунку нарахованої та сплаченої ЖКП № 3 пені, судами також встановлено, що нарахування спірної пені здійснювалось контролюючим органом саме на договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 за № 13.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами окремих положень статті 129 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.162 пункт 14.1 статті 14.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
10.2. Пункти 100.1, 100.6 статті 100.
Розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
10.3. Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129.
Пеня нараховується:
129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
11. Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385):
11.1. Пункт 1.9.
Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов`язання.
Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.
11.2. Пункт 3.9.
На розстрочені (відстрочені) грошові зобов`язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності дій Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області в частині нарахування Житлово-комунальному підприємству № 3 пені на розстрочені суми податкового боргу згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 25 вересня 2013 року № 62 та договору від 25 вересня 2013 року № 13 про розстрочення податкового боргу в розмірі 2 305 986,75 грн.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ЖКП № 3 було укладено з Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 № 13, яким позивачу розстрочено сплату грошових зобов`язань на загальну суму 2 305 986,75 грн на період з 25.09.2013 до 26.09.2016 під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу розстроченого податкового боргу в сумі 2 305 986,75 грн входить також і пеня в розмірі 131 155,26 грн, обчислена за період з моменту прострочення сплати позивачем податкових зобов`язань (податкового боргу) відповідних періодів до дня укладення договору про розстрочення податкового боргу (тобто до 25.09.2013), тоді як з наданого контролюючим органом розрахунку нарахованої та сплаченої ЖКП № 3 пені, судами встановлено, що нарахування спірної пені здійснювалось контролюючим органом саме на договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 за № 13. Крім того, згідно положень пункту 4.3 вказаного договору сторони погодили, що від дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобов`язання, що залишились не сплаченими, контролюючий орган зобов`язується нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України. Контролюючим органом не було надано до судів першої та апеляційної інстанції жодних належних та достатніх доказів того, що вказаний договір про розстрочення податкового боргу був розірваний чи позивачем не виконуються покладені на нього обов`язки зі сплати відповідних сум за умовами такого договору.
15. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року слід залишити без задоволення.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року у справі № 803/3632/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду