Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 803/97/19
провадження № 61-2082 ав 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі судді Петешенкової М. Ю., за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз»
від 12 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз» від 12 листопада 2013 року у справі № 4435/2013 позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі
22 078,32 грн та третейський збір у розмірі 500 грн.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, заявою про поновлення строку для звернення до суду з такою заявою, посилаючись на те, що вона не брала участі у розгляді справи, оскільки її не було належним чином повідомлено про такий розгляд, а 05 листопада 2019 року у нотаріуса випадково дізналася про те, що на її будинок накладено арешт державною виконавчою службою.
Згідно з Витягу від 05 листопада 2019 року, який надав Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, дізналася про рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз» від 12 листопада 2013 року.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року
вищевказану заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянту.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 у наданий їй ухвалою суду про залишення заяви без руху строк не усунула недоліків заяви, а саме не надала належним чином завірену копію рішення третейського суду від 12 листопада 2013 року та оригінал чи належним чином завірену копію третейської угоди, тому заяву їй повернуто.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року скасувати й направити справу для продовження розгляд до апеляційного суду, як суду першої інстанції.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 30 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 26 грудня 2019 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року закінчено підготовчі дії у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз»
від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними
у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив всі обставини у справі та її доводи, а саме те, що вона з квітня 2009 року не мешкає за адресою реєстрації місця проживання, що підтверджується довідкою Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 13 листопада 2019 року, не укладала кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк» та угоди про передачу спору на розгляд третейському суду.
Зазначає, що вона не була залучена третейським судом до участі у справі, не отримувала від третейського суду рішення у третейській справі,
тому у неї немає можливості надати суду належним чином завірену копію рішення третейського суду від 12 листопада 2013 року та третейської угоди.
Саме тому вона подала до суду клопотання про витребування доказів від позивача, які б підтвердили чи спростували факт укладення сторонами 18 серпня 2008 року третейської угоди.
Крім того, вказує, що 21 листопада 2019 року отримала лист Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз», в якому повідомлялося, що примірник позову та доданих до нього документів третейський суд надіслати не може, оскільки це не передбачено Регламентом третейського суду, а ознайомитися зі справою вона не має можливості, оскільки проживає в зоні антитерористичної операції
і знаходиться у скрутному матеріальному становищі для укладення договору з представником.
Вважає, що апеляційним судом при поверненні заяви було порушено її право на доступ до правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
У частині першій статті 454 ЦПК України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 455 ЦПК України до заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу додаються: оригінал рішення третейського суду, оригінал належним чином засвідченого рішення міжнародного комерційного арбітражу або належним чином завірені їх копії. Копія рішення постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, який знаходиться на території України, може також посвідчуватися головою постійно діючого третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, а копія рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена; оригінал третейської або арбітражної угоди, або належним чином завірена її копія.
Згідно з частиною п`ятою статті 455 ЦПК України до заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 12 листопада 2013 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків,
а саме заявнику необхідно було надати оригінал рішення третейського суду чи належним чином завірену його копію та оригінал третейської угоди чи належним чином завірену її копію (а. с. 30-31).
24 грудня 2019 року на виконання вимог вищевказаного судового рішення ОСОБА_1 повідомила, що вона з квітня 2009 року не мешкає
за адресою реєстрації місця проживання, надавши довідку Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 13 листопада
2019 року, зазначила, що не укладала кредитний договір
ПАТ КБ «ПриватБанк» та угоди про передачу спору на розгляд третейському суду, 21 листопада 2019 року отримала лист Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз», в якому повідомлялося, що примірник позову та доданих до нього документів третейський суд надіслати не може, тому, що це не передбачено Регламентом третейського суду, ознайомитися зі справою не має можливості, оскільки проживає в зоні антитерористичної операції і знаходиться у скрутному матеріальному становищі для наймання представника. Вказує, що вона не отримувала від третейського суду рішення по третейській справі, тому у неї немає можливості надати належним чином завірену копію рішення третейського суду
від 12 листопада 2013 року та третейської угоди (а. с. 34-35).
При цьому ОСОБА_1 зазначила, що вона не була залучена третейським судом до участі у справі, а тому подала до суду клопотання про витребування доказів від позивача, які б підтвердили чи спростували факт укладення сторонами 18 серпня 2008 року третейської угоди (а. с. 8-9).
Апеляційний суд, вважаючи вищевказані доводи ОСОБА_1 не обґрунтованими, ухвалив судове рішення від 26 грудня 2019 року про повернення заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Зазначені вимоги закону ОСОБА_1 виконала.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень процесуального законодавства зформальних процесуальних підстав дійшов висновку про повернення заявнику заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки не звернув уваги на доводи
ОСОБА_1 про те, що у неї немає можливості надати належним чином завірену копію рішення третейського суду від 12 листопада 2013 року та третейської угоди, оскільки вона не була залучена третейським судом до участі у справі, а тому подала до суду клопотання про витребування доказів
від позивача, які б підтвердили чи спростували факт укладення сторонами 18 серпня 2008 року третейської угоди. Таке клопотання судом не вирішено в установленому ЦПК України порядку.
Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими
(стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до правосуддя.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 статті 6 Конвенції.
Отже, Верховний Суд звертає увагу на те, що суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з викладеного, апеляційним судом, як судом першої інстанції,
було передчасно повернуто заяву ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду, як суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24 351 367-369 374 379 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року скасувати танаправити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець