№ 804/10957/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 804/10957/15

адміністративне провадження № К/9901/15163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року (суддя Боженко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600237/1 від 25 лютого 2015 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00231 від 25 лютого 2015 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за другорядним (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неврахування судами наведених ним в позовній заяві доводів й обґрунтувань незаконності здійсненого митним органом коригування митної вартості імпортованого товару, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 14 лютого 2014 року між Товариством (як покупцем) та Компанією «Dalmond Trade House Limited» (як продавцем) укладено контракт №DTH-025-14/14-0314-12, на умовах якого та згідно з додатком до контракту №12 від 11 липня 2014 року (специфікацією) продавцем на митну територію України на умовах DAР станція Правда Придніпровської залізниці (Інкотермс 2010) для покупця ввезено товар: вироби вогнетривкі периклазовуглецеві марки DT-14T, за ціною: 1 600,00 доларів США за 1 тону в кількості 12 тон.

За умовами укладеного контракту вартість пакування і маркування були включені до вартості товару, товар постачався на умовах, передбачених у відповідних додатках (специфікаціях) до контракту, що є його невід`ємними частинами.

За даними специфікації (додаток №12 від 11 липня 2014 року) до контракту на вогнетривкі вироби для футеровки конвертеру зазначені такі умови поставки: DAP - станція Правда, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2010) - при поставці залізничним транспортом; DAP - ПАТ "Дніпровський меткомбінат", м.Дніпродзержинськ, Україна (Інкотермс 2010) - при поставці автомобільним транспортом.

Пунктом 6.9 додатку №12 від 11 липня 2014 року до контракту продавець та покупець визначили, що усі витрати, пов`язані з розвантаженням або перевантаженням товару в місці призначення, відносяться на рахунок покупця.

19 лютого 2015 року для здійснення митного оформлення імпортованого товару позивач надав до митного органу вантажну митну декларацію №110010000/2015/001252 на товари, а саме: товар №1 "вироби вогнетривкі переклазовуглецеві марки DT-14Т з вмістом MgO - 78,63 %, С - 15,25%" та товар №2 "вироби з вогнетривкої кераміки з вмістом глинозему більше 45%: шиберна плита марки DANAL 80IMP".

При цьому митна вартість, зокрема, на товар №1 була заявлена декларантом за основним методом - ціною договору (контракту) в розмірі 1,6 доларів США за кілограм.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані наступні документи: контракт купівлі-продажу №DTH-025-14/14-0314-12 від 14 лютого 2014 року, додаток №12 від 11 липня 2014 року, додаткові угоди до контракту №1, №7, комерційну пропозицію, дистриб`юторський контракт, інвойс №DTH-025-14/14-0314-12-800801 від 19 грудня 2014 року, сертифікат якості, пакувальний лист продавця №058/0112/DMKD 14 від 11 грудня 2014 року.

При візуальному контролі документів, наданих до митної декларації, працівниками митного органу виявлено певні ознаки ризиковості операції, а саме: на товаросупровідних документах наявна печатка, зроблена за допомогою кольорового копіювання; товари надходили у морський порт призначення на митній території України за ордерними коносаментами (без зазначення відомостей про фактичних одержувачів товарів); за інформацією офіційного сайту http://magnezit.ru були підстави вважати, що відносини між компанією Liaoning Dalmond Refractories (YINGKOU, CHINA) (виробник) і компанією-продавцем Dalmond Trade House Limited, Кіпр мали вплив на формування ціни імпортованих товарів; крім того на противагу умовам пунктів 12.2, 12.3 зовнішньоекономічного контракту й вимог пунктів 4, 5 статті 53 МК України позивачем не надано документів щодо проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, а також підтвердження транспортних витрат.

Враховуючи викладене, відповідачем витребувано у Товариства додаткові документи в підтвердження задекларованої ним митної вартості товару, втім останній листом від 20 лютого 2015 року №062Д/418 повідомив про неможливість виконати таку вимогу митного органу.

25 лютого 2015 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №110010000/2015/600237/1, згідно з яким митну вартість товару №1 визначено за другорядним методом (із використанням раніше визнаної митної вартості на рівні 2,42894 доларів США/кг, за якою ввезений подібний товар, митне оформлення якого здійснено за МД від 17 грудня 2014 року №112030000/2014/22416), а також сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00231.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач скористався правом, наданим частиною 3 статті 52 МК України, та оформив 25 лютого 2015 року нову ВМД №110010000/2015/001453, сплативши необхідні митні платежі та надавши митну гарантію.

Згодом позивач звернувся до відповідача з листом від 21 квітня 2015 року №062Д/971 та надав додаткові документи, а саме: висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-730 від 11 березня 2015 року щодо підтвердження заявленої за основним методом митної вартості, й просив розглянути питання відкликання рішення про коригування митної вартості.

Втім митний орган, розглянувши подані документи, прийшов до висновку про правильне коригування митної вартості імпортованого товару згідно з рішенням від 25 лютого 2015 року №110010000/2015/600237/1 (лист митниці від 05 травня 2015 року №1082/10/04-50-25-02).

Не погодившись з рішенням Митниці щодо коригування митної вартості товарів та карткою відмови, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Втім, як вже зазначалось в цій постанові, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої.

Рішення ж Митниці про коригування митної вартості прийнято з огляду на виявлені під час митного оформлення розбіжності у документах та відсутність документального підтвердження всіх складових митної вартості імпортованого товару (транспортних витрат), здійснення авансової оплати за товар, а також із зазначенням того, що відносини між виробником товарів і контрагентом позивача (продавцем) мали вплив на формування його ціни.

Погодившись із доводом Митниці щодо недоведеності витрат на транспортування, суд першої інстанції не дослідив умови поставки товару як такі, у тому числі в контексті значення терміну DAP за Інкотермс 2010 та положень пункту 6 частини 2 статті 53 МК України щодо обов`язку декларанта подавати митному органу транспортні (перевізні) документи у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, тобто у підсумку не з`ясував чи вплинула/могла вплинути транспортна складова на митну вартість імпортованого товару, зокрема в сторону її заниження.

Твердження ж Митниці про те, що відносини між компанією Liaoning Dalmond Refractories (YINGKOU, CHINA) (виробником товару) і компанією-продавцем Dalmond Trade House Limited (Кіпр) мали вплив на формування його ціни взагалі залишились поза увагою Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

При цьому, розглядаючи справу й погоджуючись із посиланнями Митниці про неподання декларантом доказів в підтвердження здійснення авансової оплати за імпортований товар, суд разом з тим не перевірив чи узгоджується така обставина із умовами зовнішньоекономічного контракту, на виконання якого здійснювалась поставка спірного товару, зокрема, його пунктом 12.3. відповідно до якого авансовий платіж здійснюється покупцем протягом 20-ти банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, пунктом 11.1, за змістом якого оригінал рахунку на поставлений товар передається покупцеві разом з товаром, та пунктом 12.2, згідно із яким товар, який постачається, може бути оплачений покупцем протягом 10 календарних днів з дати постачання (на чому також наголошував й позивач).

Таким чином, зазначаючи про законність рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, що є в матеріалах справи, і не з`ясував усіх обставин, які б в цілому давали достатні підстави стверджувати про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару; мотиви, якими керувався суд, ґрунтуються виключно на аргументах і доводах відповідача, однак не містять обґрунтованого пояснення причин неврахування доводів позивача стосовно як обставин поставки оцінюваного товару, так і складових його митної вартості.

Апеляційний суд цього недоліку суду першої інстанції також не усунув; до того ж в своєму рішенні вказав, що Митницею встановлено вартість імпортованого позивачем товару на підставі другорядного - резервного методу, в той же час в оскаржуваному рішенні (зокрема, його графах 31 та 33) йдеться про те, що таку вартість відповідачем визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а отже спірним правовідносинам в контексті такої обставини також оцінки не надав.

Частинами 4, 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.

Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків судів попередніх інстанцій. Зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко