20.11.2024

№ 804/1231/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №804/1231/17

адміністративне провадження №К/9901/34708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017, постановлену у складі головуючого судді Верба І.О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, постановлену у складі колегії суддів: Баранник Н.П. (головуючий), Дурасової Ю.В., Щербака А.А.

І. Обставини справи

1. У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» (далі - ПАТ КБ «Приват Банк») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборного ВДВС м. Дніпро), в якому просило суд:

1.1. - визнати незаконною бездіяльність Соборного ВДВС м.Дніпро в межах зведеного виконавчого провадження №11355726 у частині невиконання вимог пункту 11 частини першої, частини третьої статті 37 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»;

1.2. - зобов`язати відповідача виконати вимоги пункту 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у межах зведеного виконавчого провадження №11355726, тобто прийняти постанову (постанови) про повернення виконавчого документу (документів) стягувачу (стягувачам);

1.3. - зобов`язати відповідача виконати вимоги частини третьої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у межах зведеного виконавчого провадження №11355726, тобто прийняти постанову (постанови) про зняття арешту з майна боржника.

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, що стосуються допущеної бездіяльності щодо неприйняття відповідно до пункту 11 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII державним виконавцем постанови (постанов) про повернення стягувачу (стягувачам) виконавчого документу (виконавчих документів); тобто прийняти рішення про повернення виконавчих документів стягувачам; та в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про зняття арешту з майна боржника у провадженнях, які входять до складу зведеного, а саме №№: - 53353334, 53344828, 53344813, 53344537, 53344499, 53223028, 53222665, 53222620, 53222569, 53222528, 53222379, 53222325, 53222292, 53222124, 53222067, 53219534, 53219429, 53219374, 53218998, 53218927, 53218751, 53218641, 53218576, 53218540, 53133752, 53133573, 53133312, 53133206, 53132700, 53132341, 53132210, 53129691, 53129602, 53129543, 53129451, 53085998, 53085675, 53085531, 53084772, 53084587, 53084002, 53050809, 53050658, 53035200, 53035169, 53006462, 52985488, 52985374, 52985303, 52973308, 52972965, 52972461, 52972111, 52944396, 52944270, 52944195, 52944109, 52930807, 52930729, 52930636, 52930556, 52930032, 52910983, 52910926, 52910812, 52910536, 52910448, 52891499, 52891348, 52868680, 52864571, 52864328, 52863381, 52843000, 52842826, 52842412, 52842282, 52842163, 52841835, 52800196, 52800031, 52799865, 52799724, 52788800, 52788680, 52788304, 52614316, 52613237, 52480105, 52479303, 52395009, 52394342, 52137540, 52136383, 52039116, 52038997, 51917936, 51917852, 51912412, 51889062, 51857648, 51854659, 51854582, 51854492, 51854402, 51854317, 51854143, 51853998, 51853882, 51848306, 51848143, 51848044, 51847971, 51847843, 51847672, 51847546, 51808720, 51808635, 51808558, 51808433, 51808006, 51787615, 51787374, 51787228, 51787108, 51786166, 51734026, 51725957, 51718021, 51717889, 51717749, 51717622, 51681883, 51679954, 51541345, 51541264, 51541078, 51541000, 51540909, 51540446, 51539921, 51539537, 51472568, 51460128, 51432294, 51432061, 51431418, 51430515, 51429003, 51428884, 51428748, 51428582, 51391180, 51391054, 51390950, 51390832, 51390740, 51330203, 51330085, 51329840, 51329717, 51329622, 51329554, 51329467, 51326383, 51326282, 51326150, 51326058, 51288076, 51288013, 51287960, 51287917, 51249463, 51249227, 51246546, 51243205, 51243003, 51242879, 51214646, 51138742, 51122169, 51122011, 51093693, 51075389, 51075281, 51074924, 51074660, 51073908, 51063897, 51022079, 51021965, 51021877, 51020572, 51020264, 51019183, 51018874, 51018668, 51018440, 51018204, 50997135, 50996483, 50996115, 50983204, 50983123, 50982025, 50981885, 50981803, 50981620, 50981504, 50956693, 50956474, 50956272, 50956113, 50941594, 50909725, 50909350, 50909077, 50907483, 50907360, 50907194, 50887416, 50886929, 50886772, 50886573, 50886371, 50867687, 50867308, 50833062, 50832938, 50832805, 50832378, 50803802, 50803583, 50803416, 50803206, 50802975, 50802753, 50770757, 50770674, 50770563, 50770164, 50770054, 50769845, 50721078, 50720716, 50720417, 50719884, 50669634, 50660978, 50655445, 50655318, 50654625, 50654401, 50653675, 50653149, 50652605, 50652448, 50652297, 50652101, 50603855, 50600764, 50600469, 50599533, 50599360, 50599149, 50598468, 50572425, 50572253, 50572150, 50572063, 50572008, 50571955, 50571887, 50493967, 50493874, 50470693, 50470222, 50469924, 50469528, 50469103, 50446213, 50399468, 50381581, 50381386, 50381161, 50381019, 50380895, 50380684, 50343538, 50343240, 50343101, 50328402, 50292074, 50291969, 50275272, 50275181, 50275049, 50274956, 50274880, 50274797, 50215895, 50215433, 50203276, 50203009, 50202420, 50202185, 50202028, 50201900, 50201324, 50201062, 50164344, 50164063, 50136655, 50136541, 50136475, 50135767, 50135278, 50079500, 50079297, 50037529, 50036320, 50035508, 50034830, 50034575, 50034352, 50014621, 49958332, 49958183, 49942328, 49905502, 49904895, 49895255, 49880724, 49874941, 49874509, 49831678, 49831237, 49830967, 49830666, 49830455, 49827791, 49754433, 49754344, 49754160, 49732342, 49732127, 49724506, 49724446, 49710629, 49701247, 49701109, 49701007, 49700886, 49650042, 49649885, 49630366, 49630164, 49629851, 49629612, 49611969, 49595015, 49594831, 49563920, 49563781, 49536360, 49536190, 49535861, 49535452, 49534929, 49534740, 49534486, 49485764, 49485657, 49485579, 49485485, 49450680, 49421390, 49372669, 49371651, 49371423, 49371121, 49370846, 49370630, 49330518, 49304218, 49304045, 49303691, 49194690, 49169716, 49169635, 49167817, 49115621, 49115569, 49115294, 49115219, 49088304, 49087148, 49040691, 49004499, 49003854, 49002090, 48913584, 48911562, 48865500, 48835577, 48823629, 48687208, 48641143, 48594363, 48594180, 48594027, 48500184, 48406956, 48343014, 48328921, 48309463, 48309403, 48309353, 48308733, 48308453, 48285964, 48285822, 48198471, 48188408, 48155749, 48144387, 48126339, 48122179, 48094730, 48092629, 48092108, 48091917, 47981071, 47957993, 47907054, 47873802, 47838135, 47793297, 47751366, 47663717, 47663405, 47615159, 47615046, 47614927, 47614809, 47614721, 47614564, 47614399, 47614279, 47614175, 47613843, 47613660, 47613544, 47613460, 47613279, 47613188, 47613104, 47612975, 47612842, 47542736, 47542438, 47023459, 47016605, 46835479, 46722706, 46500741, 44004373, 37995444 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

3. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги в частині зазначених виконавчих проваджень не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

IІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, а справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

5. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

6. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

8. Відповідно до статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

9. Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

10. Відповідно до статті 33 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (чинного на час вчинення виконавчих дій; далі - Закон № 606-ХІV), передбачалося, що в разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

11. Відповідно до частини першої статті 121-2 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову) скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

12. У частинах першій та другій статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачалося, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

13. Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України передбачалося, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

14. У частині першій статті 339 та частині першій статті 340 чинної редакції ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

15. Аналогічно врегульовано вказане питання у частині першій статті 447 та частині першій статті 448 чинного ЦПК України, зокрема зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

16. Відповідно до частин першої-другої статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

17. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

18. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

19. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

20. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

21. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в чинній редакції) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

23. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

IV. Оцінка Верховного Суду

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

28. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

29. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

30. Відповідно до частин першої-другої статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

31. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

32. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

33. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

34. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

35. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

36. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

37. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

38. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

39. Відповідно до частини першої статті 121-2 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову) скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

40. У частинах першій та другій статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачалося, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

41. А частина друга статті 384 ЦПК України у вказаній редакції передбачала, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

42. У частині першій статті 339 та частині першій статті 340 чинної редакції ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

43. Аналогічно врегульовано вказане питання у частині першій статті 447 та частині першій статті 448 чинного ЦПК України, зокрема зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

44. Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447 448 ЦПК України та статей 339 340 ГПК України, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.

45. Разом з тим, ні в ЦПК України, ні в ГПК України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

46. Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон № 1404-VIII та Закон № 606-ХІV, який був чинним на час прийняття оскаржуваної у цій справі постанови державного виконавця.

47. За правилами цих законів, як у редакції, що була чинною на час вчинення виконавчих дій, так і на час виникнення спірних відносин, передбачалися особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

48. Так, відповідно до вимог статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

49. Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

50. Статтею 33 Закону № 606-ХІV передбачалося, що в разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

51. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах ДВС, об`єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

52. Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

53. Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

54. Водночас статтею 181 (чинною на час виникнення спірних відносин) та статтею 287 (чинною нині) КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

55. Згідно з правилом, закріпленим у цих статтях, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша зазначених статей).

56. Разом з тим, частиною шостою статті 181 КАС України (чинною на час виникнення спірних відносин) та частиною п`ятою статті 287 КАС України (чинною нині) передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

57. Тобто, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

58. Оскільки законодавством, чинним як на час вчинення виконавчих дій так і на час виникнення спірних відносин, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС України та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

59. Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018, 13.02.2019, 24.04.2019 (справи №№ 660/612/16-ц, 808/2265/16, 805/3267/16-а відповідно).

60. Отже, суди попередніх інстанцій, помилково виходили з того, що оскільки державний виконавець мав би вивести виконавчі провадження із зведеного провадження на виконання судових рішень в цивільній або господарській юрисдикції то оскарження дій державного виконавця у цьому випадку слід розглядати у відповідній юрисдикції. По цій справі йдеться про оскарження дій державного виконавця під час існування зведеного провадження а тому, закриваючи провадження у справі суди помилково застосували пункт 1 частини першої статті 157 КАС України.

61. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

62. Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

63. Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень про закриття провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги позивача, а саме скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

65. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» задовольнити.

2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у справі № 804/1231/17 скасувати.

3. Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко