ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2020 року
Київ
справа №804/1409/15
адміністративне провадження №К/9901/9306/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юхименка О.В., суддів: Мельника В.В., Нагорної Л.М. від 02 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №0027071701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», в розмірі 225675,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на помилковість висновків Інспекції про порушення позивачем положень підпунктів 9.6.2, 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №889-IV), зазначаючи про неотримання ним у 2010 році доходу від операцій з інвестиційними активами, що виключає підстави для нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб від операцій з такими активами.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про законність оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки інвестиційний прибуток позивача від операцій з купівлі-продажу цінних паперів у 2010 році мав позитивний результат, а тому відповідачем обґрунтовано нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 липня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Апеляційний суд по суті виходив з того, що за наслідком операцій із простим векселем серії АА №1558924 (емітент ТОВ «Крендлз») позивач не отримав інвестиційного прибутку, тому об`єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб відсутній.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків апеляційного суду та прийняття ним рішення за неправильного застосування підпунктів 9.6.2, 9.6.6 пункту 9.6 статті 9, пункту 19.1 статті 19 Закону №889-IV, посилаючись на обставини, встановлені у ході перевірки ОСОБА_1 . Вважає, що інвестиційний прибуток позивача від операцій із простим векселем, емітентом якого є ТОВ «Крендлз», складає 1504500,00 грн., адже відсутні докази здійснення позивачем сплати грошового зобов`язання за придбаний цінний папір (вексель) у вказаній сумі, тобто понесених у зв`язку з придбанням такого активу фактичних витрат. Однак позивач не включив такий прибуток до складу оподатковуваного доходу й не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 у період 2010 року, за результатами якої складено акт №5554/04-63-17-01/2389310839 від 07 серпня 2014 року, у якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпунктів 9.6.2, 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону №889-ІV, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами у розмірі 225675,00 грн.
Перевіркою встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2010 року №1860 Б ОСОБА_1 (покупець) прийняв у власність від продавця - ТОВ«ТРЕЙДСОРТ» (код ЄДРПОУ 36840094) простий вексель серії АА №1558924 у кількості 1 одиниця номінальною вартістю 1620000,00 грн. (емітент ТОВ «Крендлз», код ЄДРПОУ 34496913), загальна сума договору, що підлягає сплаті покупцем на користь продавця, складає 1620000,00 грн.
У свою чергу за придбаний простий вексель серії АА №1558924 ОСОБА_1 19 листопада 2010 року перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ТРЕЙДСОРТ» грошові кошти у сумі 115500,00 грн., а також видав останньому простий вексель серії АА №1556670 від 19 листопада 2010 року на суму 1504500,00 грн.
19 листопада 2010 року на рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «Крендлз» в розмірі 1620000,00 грн. внаслідок погашення векселя серії АА №1558924.
За таких обставин відповідач у ході перевірки дійшов висновку про отримання позивачем у 2010 році доходу у вигляді інвестиційного прибутку від проведення операцій з цінними паперами в розмірі 1504500,00 грн., з якого не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Спеціальним законом, який на момент виникнення спірних відносин визначав платників податку з доходів фізичних осіб, об`єкти, базу та ставки оподаткування тощо, був Закон №889-IV (його положення втратили чинність 01 січня 2011 року).
За визначенням пункту 1.2 статті 1 Закону №889-IV дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Підпунктом «в» пункту 1.3 цієї статті визначено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Згідно з підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначаються нормами пункту 9.6 статті 9 Закону №889-IV, підпунктом 9.6.1 якого встановлено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
За змістом підпункту «а» підпункту 9.6.7 цього пункту під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.
Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону №889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Зміст наведених правових норм, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави вважати, що оподатковуваний інвестиційний прибуток може виникнути у фізичної особи лише за операціями з продажу інвестиційного активу (пакету цінних паперів чи корпоративних прав, банківських металів), а також за операціями, що прирівняні до продажу інвестиційного активу згідно з підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону №889-IV.
За визначенням статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем (стаття 4 Закону України від 05 квітня 2001 року №2374-III «Про обіг векселів в Україні»).
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що кошти у розмірі 1620000,00 грн. надійшли 19 листопада 2010 року на рахунок позивача від ТОВ «Крендлз» внаслідок пред`явлення до оплати та погашення цим товариством виданого ним же простого векселя серії АА №1558924.
З огляду на відсутність продажу інвестиційного активу, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про отримання позивачем в 2010 році інвестиційного прибутку у розумінні положень пункту 9.6 статті 9 Закону №889-IV й, як наслідок, наявності об`єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду