ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №804/15114/15
адміністративне провадження №К/9901/19336/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді: Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 30 вересня 2015 року про анулювання йому свідоцтва платника єдиного податку та зобов`язання вчинити дії щодо поновлення його реєстрації як платника єдиного податку з дня її скасування - 01 жовтня 2015 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що контролюючий орган під час проведення перевірки, діючи з порушенням процедурних вимог, дійшов необґрунтованих висновків про недотримання позивачем законодавства, адже ним з найманими працівниками укладено письмові трудові договори, які зареєстровані в Державній службі зайнятості, оформлено трудові книжки на усіх працюючих, заробітна плата виплачується своєчасно, а податки сплачуються у повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в ході проведення фактичної перевірки виявлено використання позивачем праці семи неоформлених найманих осіб, тобто перевищення (з врахуванням дев`яти, трудові відносини з якими оформлені належним чином) встановленого пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ліміту на одночасне перебування у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем, який здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи, не більш як десяти осіб, що, в свою чергу, є підставою для анулювання такому підприємцю реєстрації платника єдиного податку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції від 30 вересня 2015 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; зобов`язано Інспекцію вчинити дії щодо поновлення реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з дня скасування такої реєстрації - з 01 жовтня 2015 року.
При цьому апеляційний суд зазначив про порушення відповідачем процедури проведення фактичної перевірки Підприємця, оскільки перевіряючими не вимагались від осіб, які перебували у кіосках, надання документів, що посвідчують їх особу, а в графі 1.6 «Перевірка проведена в присутності» стоять прочерки, що, в свою чергу, свідчить про позбавлення позивача або його представників можливості надання відповідних документів та пояснень; за наведеного суд прийшов до висновку, що прийняте на підставі перевірки рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 30 вересня 2015 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, а також обставини, встановлені актом перевірки, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємець здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 2 групи та має оформлені трудові відносини з 8 особами (основна робота) та 1 особою, що працює за сумісництвом.
27 липня 2015 року до Інспекції надійшла скарга громадянки ОСОБА_2 за фактом порушення Підприємцем при виплаті заробітної плати податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України на підставі наказу від 12 серпня 2015 року №828 про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку від 13 серпня 2015 року №953, №954, №955, №956, №957 у зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків чинного законодавства та з метою перевірки фактів, викладених у скарзі громадянки ОСОБА_2 , 13 серпня 2015 року посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку Підприємця з питання дотримання законодавства в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акти від 25 серпня 2015 року №2870/04-63-17-01/ 2936222618 , №2871/04-63-17-01/2936222618, №2872/04-63-17-01/2936222618, №2873/04-63-17-01/2936222618, №2874/04-63-17-01/2936222618, №2875/04-63-17-01/ 2936222618 .
На підставі актів та з урахуванням вимог підпункту 299.11 статті 299 ПК України Інспекцією щодо позивача прийнято рішення від 30 вересня 2015 року №100/1705-48 про анулювання реєстрації платником єдиного податку.
При цьому підставою для винесення оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку було виявлення податковим органом під час перевірки відсутності належних трудових угод з такими особами, як: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Не погодившись із прийнятим рішенням, Підприємець звернувся до суду з позовом у даній справі.
Згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України до фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність на спрощеній системі оподаткування та є платниками єдиного податку 2 групи, відносяться ті, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб.
Відповідно до підпункту 6 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу (підпункт 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України).
За змістом пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Разом з тим, в частині 2 статті 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 61.1, 61.2 статті 61 ПК України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 та підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Як передбачено пунктами 80.6 та 80.7 статті 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
За змістом наведених норм фактична перевірка є видом податкового контролю та здійснюється податковим органом, зокрема, у випадку отримання належної інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, без попереднього попередження платника податків про її проведення. При цьому з метою встановлення наявності трудових відносин працівника та роботодавця податкові органи використовують документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати.
Як встановив суд апеляційної інстанції, під час проведення перевірки контролюючим органом не вимагались від осіб, які перебували у кіосках, надання документів, що посвідчують їх особу, натомість в актах перевірки зазначено, що продавці від надання будь-яких пояснень відмовились, документів про працевлаштування не надали.
Наведене, як зазначив суд, унеможливило належне встановлення юридично-правового зв`язку позивача з зазначеними в актах перевірки особами, які, до того ж, не ідентифіковані на підставі відповідних особистих даних, та наявності між ними трудових відносин як таких.
Крім того в актах фактичної перевірки в графі 1.6 «Перевірка проведена в присутності» стоять прочерки, що, в свою чергу, свідчить про їх складення за відсутності суб`єкта господарювання (позивача) або його представників та свідчить про позбавлення їх можливості надати відповідні документи та пояснення.
Відтак контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, що, в свою чергу, має наслідком нівелювання прийнятого на її підставі рішення, оскільки воно не може вважатись таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, висновок суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Інспекції від 30 вересня 2015 року про анулювання Підприємцю свідоцтва платника єдиного податку та зобов`язання вчинити дії щодо поновлення його реєстрації як платника єдиного податку з дня її скасування (з 01 жовтня 2015 року) ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 327 341 343 349 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду