ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2021 року
Київ
справа №804/1935/16
адміністративне провадження №К/9901/33125/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (суддя - Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2017 (головуючий суддя - Мельник В.В., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 804/1935/16.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, викладену у листі №1276/10/04-36-13-02-09 від 26.02.2016 «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України», та зобов`язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду у цій справі.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2017, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію, надану листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області за №1276/10/04-36-13-02-09 від 26.02.2016 «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з урахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України. Разом з тим, якщо фізична особа-підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі обліку доходів і витрат, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку. При цьому сума коштів, внесених на поточний рахунок за певний період, не повинна перевищувати суму доходу, відображену в Книзі за відповідний період.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з запитом на податкову консультацію від 15.02.2016 №3, в якому, посилаючись на положення статті 52 Податкового кодексу України просив «роз`яснити чи є об`єктом оподаткування мої власні кошти, у випадку внесення їх на його поточний банківський рахунок для поповнення обігових коштів та/або сплати податків, зборів, пов`язаних із здійснюваною мною підприємницькою діяльністю».
Листом від 26.02.2016 №1276/10/04-36-13-02-09 «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України» ГУ ДФС у Дніпропетровській області надало роз`яснення на вищевказаний запит ФОП ОСОБА_1 , в якому вказано, що позивач перебуває на обліку в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та застосовує спрощену систему оподаткування на третій групі. Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку врегульовано статтею 292 Податкового кодексу України. Так, пунктом 292.11 статті 292 Податкового кодексу України, яким визначено вичерпний перелік сум коштів, що не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначеного цією статтею, не передбачено, що власні кошти фізичної особи-підприємця не включаються до складу доходу платника єдиного податку, отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку з урахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України. Разом з тим, якщо фізична особа-підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі обліку доходів і витрат, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку. При цьому сума коштів, внесених на поточний рахунок за певний період, не повинна перевищувати суму доходу, відображену в Книзі за відповідний період. З огляду на вищезазначене, власні кошти, внесені на власний поточний банківський рахунок включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної податкової консультації суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі внесення платником податку грошових коштів, отриманих як дохід із джерелом походження з України або за межами України та раніше оподаткованих відповідно до чинного законодавства, на поточний рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, такі грошові кошти до складу доходу фізичної особи-підприємця не включаються, повторно не оподатковуються та не відображаються в Книзі обліку доходів і витрат.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до положень статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Згідно з пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Як визначено пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.
Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Як вбачається з матеріалів справи, у своєму запиті на отримання індивідуальної податкової консультації позивачем сформульовано питання: чи є об`єктом оподаткування його власні кошти, у випадку внесення їх на його поточний банківський рахунок для поповнення обігових коштів та/або сплати податків, зборів, пов`язаних із здійснюваною ним підприємницькою діяльністю.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що такий запит позивача не містить чітко сформульованого питання про застосування конкретної норми права, а також не містить викладення фактичних обставин, для врегулювання яких необхідне застосування такої конкретної норми права. Крім того, позивачем не було конкретизовано й період у якому виникли фактичні обставини щодо яких порушується останній питання про роз`яснення застосування норм податкового законодавства.
Таким чином, відсутність у запиті викладення фактичних обставин, відомостей про період правового регулювання, щодо якого запитується надання консультації, виключає можливість надання судом оцінки викладеному у податковій консультації з урахуванням чинних норм права у відповідному періоді.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної в частині задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 262 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2017 у справі № 804/1935/16 в частині задоволення позову про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, надану листом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за №1276/10/04-36-13-02-09 від 26.02.2016 «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2017 у справі № 804/1935/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду