№ 804/2165/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 804/2165/17

адміністративне провадження № К/9901/38825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/2165/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 (суддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі також Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі також Митниця, відповідач), у якому просить: скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2016/00199 від 28.09.2016; визнати недійсним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2016/600155/1 від 28.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказує, що позивач не погоджується з оскаржуваними карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості товару, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Митницею прийнято необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів, надані документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, крім того, протиправно витребувані додаткові документи.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не було підтверджено належними документами складові митної вартості товарів, а отже, у Митниці були законні підстави для витребування додаткових документів, у наданих додаткових документах містилися розбіжності. На думку відповідача, митним органом були надані змістовні обґрунтування правомірності застосування другорядного (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методу визначення митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №804/2165/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №804/2165/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено касаційний розгляд справи попередньому судовому засіданні на 27.10.2020.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зокрема, митний орган вважає, що суди неправильно застосували норми, викладені в частині другій статті 19 27 Конституції України, статтях 31 33 52 53 54 58 64 337 Митного кодексу України, Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення не враховано доводи митного органу про те, що необхідність надання договору з третіми особами, обумовлена тим, що компанія-продавець «Misano Middle East FZ. L.L.C» (ОАЕ) є керуючою компанією третіх осіб - виробників з виробничими потужностями, розташованими у Китаї та об`єднаних під торгівельною маркою MISANO (Misano Group). При цьому, компанія «Misano Middle East FZ. L.L.C» зареєстрована в офшорній зоні, що дає підстави вважати, що у наданих для підтвердження ціни виробника документах містяться не ринкові (конкурентні) ціни, а так звані. Трансферні ціни, що встановлюються між пов`язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії. Крім того, надані позивачем документи не містять відомостей, що однозначно свідчать про включення до ціни товару транспортної складової. Відповідач вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Товариство зазначає, що доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими та безпідставними, зауважує, що оцінка методики ціноутворення продавця, як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні статті 58 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що витрати на доставку товару до пункту призначення включені у вартість товару, при цьому, положення частини другої статті 53 Митного кодексу України у такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів, разом з тим, митному органу позивачем також були і транспортні документи. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.12.2015 між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (Покупець) та компанією «Misano Middle East FZ. L.L.C» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №15-1931-12, за умовами якого Продавець зобов`язався продати а Покупець купити та оплатити товар найменування, номенклатура, кількість, ціна та строки поставки якого визначені в специфікаціях, на умовах поставки DAP ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

Згідно Специфікації від 04.07.2016 до Контракту Продавець зобов`язується поставити покупцю графітовані електроди UHP-500*2100 у комплекті ніпелів 269 T4І в кількості 17,513т за ціною 2405,00дол.США/т. та графітовані електроди UHP-450*1800 у комплекті ніпелів 4 TРІL у кількості 20,00т за ціною 2320,00дол.США/т. Загальна вартість цієї партії товару склала 88487,50дол.США. Поставка товару здійснюється Продавцем автомобільним транспортом на умовах поставки товару DAP (Інкотермс 2010), вартість пакування і маркування включені до вартості продукції.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Дніпропетровської митниці подано митну декларацію по формі МД-2 №110010000/2016/006676 від 28.09.2016 відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 88487,50дол.США. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з декларацією подано копії всіх необхідних документів для митного оформлення товару а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 24.12.2015 №15-1931-12; специфікацію до зовнішньоекономічного договору від 04.07.2016 №4; рахунок(інвойс) від 31.07.2016 №52/2016; комерційну пропозицію від 30.06.2016 №445; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 27.09.2016 №777; коносамент (Bill of Lading) від 18.08.2016 №ZIMUNTG1000868; рахунок контрактоутримувача від 31.07.2016 №52/2016; пакувальний лист від 31.07.2016 №52/2016/А; лист ПАТ «ДМКД» від 28.09.2016, довідка трансп. №062Д/1359; відомості про виробника - лист контрактоутримувача "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C" від 18.04.2016 №165/2016; сертифікат якості, виданий контрактоутримувачем "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C" від 26.07.2016 №52/2016/C.

Дніпропетровською митницею було надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 28.09.2017 №062Д/1360 позивач повідомив, що надати додаткові документи не має можливості.

Дніпропетровською митницею 28.09.2016 прийнято рішення №110010000/2016/600155/1 про коригування митної вартості за другорядним (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку 3,1800дол.США/кг за товар - графітовані електроди UHP-500*2100 у комплекті ніпелів 269 T4І (МД №700080000/2016/520 від 15.02.2011, №700080000/2016/707 від 25.02.2016, №700080000/2016/1231 від 24.03.2016).

У оформленні МД №110010000.2016.006676 від 28.09.2016 відмовлено, складено картку відмови №110010000/2016/00199 від 28.09.2016. Товар випущено у вільний обіг за МД №110010000/2016/006686 від 28.09.2016 під гарантію відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами встановлено, що для митного оформлення товару позивачем разом з митною декларацією було надано відповідачу: зовнішньоекономічний договір (контракт); специфікацію до зовнішньоекономічного договору; рахунок (інвойс); комерційну пропозицію; міжнародну автомобільну накладну (CMR); коносамент; рахунок контрактоутримувача; пакувальний лист; лист, довідка трансп.; відомості про виробника - лист контрактоутримувача "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C"; сертифікат якості, виданий контрактоутримувачем "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C".

Позивачем заявлена митна вартість товарів у розмірі 88487,50дол.США, визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту).

Митний орган під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією дійшов висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган дійшов наступних висновків.

Товар імпортовано за специфікацією до Контракту, що укладений ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C", О.А.Е. та на підставі листа «MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C» заявлений декларантом як прямий, тобто укладений з виробником оцінюваного товару. Проте, зазначена компанія є ведучим контрактоутримувачем для замовників з країн СНД та Східної Європи для інших заводів виробників групи MISANO (Misano Group). Враховуючи, що компанія - продавець "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C", O.A.Е є керуючою компанією третіх осіб - виробників з виробничими потужностями, розташованими у Китаї та об`єднаних під торгівельною маркою Misano Group, зареєстрована в офшорній зоні, наявні підстави вважати, що у наданих для підтвердження ціни виробника документах містяться не ринкові (конкурентні) ціни, а так звані трансфертні ціни, що встановлюється між пов`язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії.

У підтвердження заявленої митної вартості декларантом надана комерційна пропозиція контрактоутримувача "MISANO MIDDLE EAST FZ.L.L.C", згідно із якою товар постачається для ПАТ «ДМК» за спеціальною ціновою пропозицією. Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Під дійсною вартістю відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Зазначений документ не може бути використаний в якості підтвердження митної вартості оцінюваного товару, оскільки відповідно до статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості можуть бути використані каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Відповідно до міжнародної автомобільної накладної товар доставляється з порту до місця призначення автомобілем, що належить українському перевізнику «MIAL» LTD, але відсутні відомості щодо відносин продавця, покупця та зазначеного транспортувально-експедиційного підприємства.

З урахуванням умов постачання DAP ПАТ «Дніпровський меткомбінат» та відповідно до пункту 10 статті 58 Митного кодексу Україн, вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, що заявлена декларантом як митна вартість. Отже, з урахуванням відомостей, наданих декларантом транспортних документів, наявні розбіжності між транспортними витратами, передбаченими умовами поставки, що затверджені Контрактом та розподілом транспортних витрат між продавцем та покупцем.

Відповідач вважав, що в наданих документах недостатньо для підтвердження митної вартості товару у зв`язку з чим використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним методом з розрахунку 3,1800дол.США/кг (метод 2-г).

В обґрунтування розбіжностей у наданих позивачем документах, митний орган посилається на те, що товар імпортовано за специфікацією, що заявлений декларантом як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, а з посередником. Вважає, що це звичайна схема міжнародного податкового планування, спрямована на мінімізацію податків, шляхом перерозподілу прибутку групи на користь осіб, що знаходяться в державах з більш низьким рівнем оподаткування.

Суди вказали, що оцінка методики ціноутворення продавця як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні статті 58 Митного кодексу України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких послався митний орган, не є обов`язковими документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.

Крім того, умови поставки товару DAP - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» вже передбачають несення витрат на поставку товару до вказаного пункту призначення продавцем, а отже включені у вартість товару. Натомість положення частини другої статті 53 Митного кодексу України в такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів.

Отже, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки згідно умов зовнішньоекономічного контракту та специфікації продавець зобов`язався здійснити покупцю поставку на умовах DAP ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», вимоги митного органу щодо надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України є безпідставними, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару.

При цьому за умовами постачання DAP продавець не має обов`язку страхування товару. Не містить таких вимог і зовнішньоекономічний Контракт.

За вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Той факт, що позивач купував товар не у безпосереднього його виробника не може бути підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару.

До того ж митна вартість товару підтверджена висновком ТПП № ГО-4481 від 21.10.2016, а саме зазначено, що ринкова вартість товару «Графитованнные електроды UHP-500*2100 в комплекте з ниппелями 269Т41» може складати 2405,00дол. США/т. за умов поставки DAP.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Слушними є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України, зокрема, не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпропетровської митниці без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №804/2165/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду