ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/2924/17
адміністративне провадження № К/9901/31617/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 (суддя Конєва С.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (судді: Олефіренко Н.А. (головуючий), Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/2924/17 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 77830,70 грн,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Підприємець), третя особа Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення суми податкового боргу у розмірі 77 830,70 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 77 830,70 грн (в тому числі пеня 16 235,20 грн). Зазначений податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004831701 від 31.03.2016, яким Підприємцю визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61 595,50 грн (49 276,40 грн за основним зобов`язанням та 12 319,10 грн за штрафними санкціями). Вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку визнано правомірним. Окрім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених зобов`язань за вказаним податковим повідомленням - рішенням у порядку пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нараховано пеню у розмірі 16 235,20 грн. Також контролюючим органом вживалися заходи з метою погашення Підприємцем податкового боргу, зокрема на адресу відповідача була надіслана податкова вимога №4389-17 від 15.09.2016, однак суму боргу не сплачено, у зв`язку з чим контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017, задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 61 595,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, в частині задоволених вимог дійшов висновку, що сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61 595,50 грн, визначена податковим повідомленням-рішенням №0004831701 від 31.03.2016, є узгодженою (постанова Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 29.06.2016 у справі №804/2230/16 набрала законної сили 11.10.2016), проте Підприємцем у добровільному порядку у визначені законодавством терміни (протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто у строк до 21.10.2016 включно) не сплачена, що є підставою для стягнення податкового боргу.
В частині стягнення з відповідача пені в сумі 16 235,20 грн суди дійшли висновку про відсутність підстав для її стягнення виходячи з приписів ст.129 Податкового кодексу України, якою визначено, що нарахування пені передбачає визначення дати початку нарахування та дати закінчення нарахування пені у відсотковому відношенні, при цьому нарахування пені повинно закінчуватися у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу казначейської служби, включаючи і день погашення грошового зобов`язання. При цьому позивачем не наведено відповідного розрахунку пені, з урахуванням вищенаведених вимог ст.129 Податкового кодексу України, не зазначено у якому відсотковому відношенні нарахована ця пеня, не вказано і період нарахування пені з урахуванням того, що податковий борг у сумі 61595,60 грн не погашено, а отже пеня у сумі 16235,50 грн розрахована без урахування дати погашення грошового зобов`язання, що не відповідає вимогам п.п.129.1.1, п.п.129.3.1 ст.129 Податкового кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованої пені, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 16 235,20 грн.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в Лівобережній об`єднаній державній податковій інспекції м. Дніпра Головного управляння ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ наявним у справі.
Згідно облікової картки за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 77 830,70 грн, у тому числі грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61 595,50 грн та пеня у сумі 16235,20 грн
Зазначений податковий борг виник у відповідача з 11.10.2016 на підставі податкового повідомлення-рішення №0004831701 від 31.03.2016 у сумі 61595,50 грн, яке було вручено відповідачеві 06.04.2016, що підтверджується копією вказаного податкового повідомлення-рішення, копією поштового повідомлення, наявних у справі.
Податкове повідомлення-рішення №0004831701 від 31.03.2016 було оскаржене відповідачкою в судовому порядку. За результатами судового оскарження, постановою Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 29.06.2016 у справі №804/2230/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 відмовлено у скасуванні вказаного вище податкового повідомлення-рішення.
Проте відповідач у визначений законодавством строк не сплатив узгоджене зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0004831701 від 31.03.2016 у розмірі 61595,50 грн.
Також, контролюючим органом на адресу відповідача була направлена податкова вимога за №4389-17 від 15.09.2016, яка була отримана відповідачем 20.09.2016.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції наданої позивачем Інтегрованої картки платника податків, що є достатнім доказом, що підтверджує правильність та законність розрахунку пені.
8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
9. Спірним є правильність застосування норм матеріального і процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованої пені.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
10.2. Пункт 57.3. статті 57.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
10.3. Пункт 59.1. статті 59.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
10.4. Пункт 59.3. статті 59.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
10.5. Пункт 129.1 статті 129.
Пеня нараховується:
129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;
129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
10.6. Пункт 129.3 статті 129.
Нарахування пені закінчується:
129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;
129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;
129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);
129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
10.7. Пункт 129.4 статті 129.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Пеня нараховується у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову контролюючого органу в частині стягнення пені в сумі 16 235,20 грн суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що пеня позивачу розрахована без урахування дати погашення грошового зобов`язаннях, оскільки сума податкового боргу сплачена не була, що не відповідає вимогам пп.129.1.1, пп.129.3.1 ст.129 Податкового кодексу України. Тобто, на думку суду, контролюючий орган повинен нараховувати відповідачу пеню після погашення податкового боргу за весь період прострочення сплати такого боргу у відповідності до ст.129 Податкового кодексу України.
Проте колегія суддів вважає вказаний висновок судів такий, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. 129.
Положеннями підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України визначає граничний (останній) день за який контролюючий орган зобов`язаний нарахувати пеню, а саме день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. Проте вказана норма не визначає, що пеня має розраховуватись виключно після погашення податкового боргу. Не містять таких положень й інші норми Кодексу.
Вказане спростовує висновок судів про нарахування пені після погашення (сплати) податкового боргу та за весь період прострочення сплати. Навпаки положення підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України чітко визначають, що нарахування пені починається у день настання строку погашення податкового зобов`язання, а не фактичного погашення (сплати).
Колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій помилково до спірних правовідносин застосували положення підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма регулює нарахування пені при самостійному нарахуванні платником податків суми грошового зобов`язаннях, або при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні, проте такі нарахування не повинні бути пов`язані з заниженням платником податків податкових зобов`язань.
14. Посилання судів як на підставу відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення пені на те, що позивачем не надано розрахунку пені, не зазначено у якому відсотковому відношенні нарахована пеня та не зазначено період її нарахування, колегія суддів також вважає передчасними з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на порядок нарахування пені, а також враховуючи, що нарахування пені не оформлюється окремим рішенням, судом в межах позову про стягнення боргу має бути перевірена правильність нарахування пені контролюючим органом.
Аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, свідчить про те, що суми нарахованої пені обліковуються в інтегрованій картці платника (ІКП).
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи позивачем долучено до матеріалів справи інтегровану картку платника податків - відповідача, проте суди не надали належної оцінки такій інтегрованій картці, не врахували, що вихідні дані, які необхідні для обрахування пені містяться саме в інтегрованій картці платника.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили ІКП, як доказ, який має істотне значення для вирішення справи.
Крім того, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт несплати платником податків податкового зобов`язання, що має наслідком нарахування пені за певний період часу, мають всі повноваження визначити такий період та розрахувати суму пені, належної до стягнення. Також суди, мають право зобов`язати компетентний орган - податковий орган здійснити розрахунок суми пені за певний період часу та надати його суду для врахування при прийнятті рішення.
15. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини справи в частин правомірності нарахування пені, не дослідили належні докази, які мають значення для правильного вирішення справи в цій частині, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
17. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
18. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
19. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
20. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
21. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
22. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
23. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
24. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень в частині стягнення пені, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у спаві № 804/2924/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 16 235,20 грн та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова