ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 804/4963/16
адміністративне провадження № К/9901/59037/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому удовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року (суддя Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 804/4963/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет`ьдо Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року, позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № 110100001/2016/200022/1 від 01.04.2016 року.
Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100001/2016/00030 від 01.04.2016 року.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Митний орган стверджує, що при прийнятті спірних рішень діяв обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу митного органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
13.08.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (покупець) та NEFIS AGRO GIDA LTD. STI., Туреччина (продавець), 25.05.2015 року укладено зовнішньоекономічний контракт № 2935-BL/TR, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товари, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 2.3 контракту найменування, ціна і кількість поставленого товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід`ємною частиною вказаного договору.
Товариством та NEFIS AGRO GIDA LTD. STI., Туреччина, 02.02.2016 року підписано специфікацію до вищевказаного контракту щодо поетапної поставки крупи булгур в 50 кг мішках у кількості 125 000 кг за ціною 0,385 дол. США/кг на загальну суму 48 125 дол. США на умовах постави FOB Mersin (Інкотермс 2010).
З метою митного оформлення партії товару поставленого за контрактом № 2935-BL/TR, декларантом подано до відповідача вантажну митну декларацію № 110100001/2016/207240 від 30.03.2016 року, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту) у розмірі 0,4001 дол. США за кг.
Проте Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення № 110100001/2016/200022/1 від 01.04.2016 року, яким здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товару та визначено митну вартість товару за резервним методом, що становить 0,5998 дол. США за кг, з урахуванням митної вартості подібного товару, з урахуванням країни походження, найменування (сорту) товару, виробника, обсягу ввезення у наближений до митного оформлення час за митною декларацією № 11010000/2016/202703 від 08.02.2016 року.
На підставі вказаного рішення відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110100001/2016/00030 від 01.04.2016 року.
Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, визначених митним органом відповідно до рішення № 110100001/2016/200022/1 від 01.04.2016 року (МД № 110100001/2016/207471).
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем митному органу на підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення разом з ВМД № 110100001/2016/207240 від 30.03.2016 року надано:
- контракт № 2935-BL/TR від 25.05.2015 року,
- міжнародну автомобільну накладну № 6983 від 28.03.2016 року,
- коносамент № GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року,
- комерційну пропозицію № 2016020 від 01.02.2016 року,
- заявку на перевезення № 9646/36 від 05.03.2016 року,
- заяву на страхування № 159 від 18.03.2016 року,
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/63 від 30.03.2016 року,
- інвойс № 089273 від 03.03.2016 року,
- пакувальний лист б/н від 03.03.2016 року,
- специфікацію № 8 від 02.02.2016 року,
- договір страхування № 01г6д від 28.03.2016 року,
- договір (контракт) про перевезення № 02-2015-7 від 02.07.2015 року,
- сертифікат про походження товару ММ 0146183 від 03.03.2016 року,
- сертифікат якості від 03.03.2016 року.
У результаті проведеного контролю митним органом встановлено, що документи, надані на підтвердження митної вартості, не містять достатньої інформації, необхідної для достовірного визначення числових значень складових митної вартості.
Враховуючи виявлення розбіжностей та невідповідностей, митницею здійснено висновок, що надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв`язку із чим запропоновано надати (за наявності) додаткові документи:
1. виписку з бухгалтерської документації;
2. каталоги, прейскуранти виробника товару,
3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
4. переклади документів відповідно до ст. 254 Митного кодексу України.
Листом № 1 від 01.04.2016 року Товариство повідомило митний орган про неможливість подання додаткових документів у десятиденний термін.
В касаційній скарзі митний орган зазначає, що перевіркою повноти включення транспортної складової до заявленої декларантом митної вартості товару встановлено відсутність документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару, адже до митного оформлення надано договір перевезення № 02-2015-7 від 02.07.2015 року укладений з ТОВ «Фосдайк Груп», тоді як згідно з наданим коносаментом № GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року безпосереднім перевізником товару є суднохідна лінія «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd». Також підтверджено перевантаження контейнерів з одного транспортного засобу на інший (коносамент № ISTODS000017 від 25.03.2016 року), водночас не надано документального підтвердження включення вказаних витрат до митної вартості товару.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами зовнішньоекономічного договору № 2935-BL/TR від 25.05.2015 року та специфікацією № 8 від 02.02.2016 року поставка товару здійснюється на умовах FOB Mersin (Інкотермс 2010), які передбачають, що покупець самостійно укладає та сплачує послуги щодо перевезення вантажу.
Товариством з ТОВ «Фосдайк Груп» 02.07.2015 року укладено договір транспортного експедирування № 02-2015-7 (том 1 арк. с. 59-65), згідно з пунктом 1.2. якого, перелік послуг та інформація про послуги вказуються у заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 2.1.1. вказаного договору, експедитор має право здійснювати підбір перевізників та укладати договори на перевезення вантажів для виконання заявок клієнта.
Пунктом 2.1.8. договору встановлено, що експедитор після надання послуг надає клієнту міжнародну товарно-транспортну накладну (при автомобільному перевезенні) або коносамент (при здійсненні морського перевезення).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом № GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що за заявкою № 9646/36127 від 05.03.2016 року, яку подано до митного органу під час митного оформлення партії товару та згідно з рахунками на оплату № 141/1 та № 141/2 від 29.03.2016 року, які містяться в матеріалах справи до послуг перевезення за договором № 02-2015-7 від 02.07.2015 року включено морське перевезення за межами території України, навантажувально-розвантажувальні роботи, ТЕО в порту, авто доставка по території України, винагорода експедитора, що свідчить про включення до митної вартості товару всіх витрат на його транспортування.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що таким чином спростовуються доводи митного органу щодо ненадання декларантом документального підтвердження включення витрат перевантаження контейнерів з одного транспортного засобу на інший (коносамент № ISTODS000017 від 25.03.2016 року) до митної вартості товару, оскільки навантажувально-розвантажувальні роботи включені до вартості послуг з перевезення.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на підставі наданих документів на підтвердження митної вартості товару контролюючий орган може в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, жодних недоліків, що стосуються числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості, останні не містять.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що митним органом за контрактом № 2935-BL/TR 25.05.2015 року було розмитнено такий самий товар (пшеницю булгур жовтого кольору Coarse Yellow Bulgur, одержана шляхом теплової обробки зерен твердої пшениці, висушування, очищення та подрібнення (крупного дроблення) у мішках по 50 кг нетто, країна походження Туреччина, виробник NEFIS AGRO), саме цього виробника, за митною вартістю 0,4001 доларів США ціна за 1 кг (митні декларації: № 110100001/2016/207969 від 08.04.2016 року, № 110100001/2016/207965 від 08.04.2016 року, № 110100001/2016/207964, № 110100001/2016/209588 від 25.04.2016 року, № 110100001/2016/209587 від 25.04.2016 року). Тобто, митний орган дозволяв розмитнення товару, який ввозився на митну територію України Товариством, визначеного контрактом з тим самим виробником за митною вартістю 0,4001 доларів США за 1 кг.
Доводи касаційної скарги митного органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, митним органом не зазначено.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 344 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі № 804/4963/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник