ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 805/1458/14
адміністративне провадження № К/9901/10980/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б., судді Ханова Р. Ф., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року (судді Кониченко О. М., Циганенко А. І., Чекменьова Г. А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року (судді Васильєва І. А., Казначеєв Е. Г., Гайдар А. В.) у справі №805/1458/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Інвест» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу від 10 червня 2013 року № 582 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Інвест» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Інвест» (далі -ТОВ «Восток-Інвест») звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 червня 2013 року № 582 у частині застосування до ТОВ «Восток Інвест» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року, позов задоволено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що 23 червня 2011 року між позивачем та ТОВ НПК «Зенит-Химмаш» (Російська Федерація) укладений контракт № 3Х/11-2075, за умовами якого нерезидент прийняв на себе зобов`язання з виготовлення та поставки продукції (днище), з такою умовою оплати продукції: попередня оплата 70%, а 30% по факту виготовлення продукції.
Позивачем була здійснена попередня оплата, проте нерезидент умови контракту не виконав, тому позивач звернувся з позовом до Арбітражного суду Свердловської області (Російська Федерація), за рішенням якого позов задоволений у повному обсязі, виданий виконавчий лист, який пред`явлений позивачем до виконання, виконавче провадження відкрито.
Також 7 липня 2011 року між позивачем та ВАТ «Уралхіммаш» (Російська Федерація) укладений контракт № 869, згідного з умовами якого нерезидент прийняв на себе зобов`язання з виготовлення та поставки продукції (лист обрізний), за умовою поставки зі 100% оплатою протягом 10 днів. Позивачем була здійснена попередня оплата, однак нерезидент умови контракту не виконав, тому позивач звернувся з позовом до Арбітражного суду Свердловської області (Російська Федерація), який позов задовольнив у повному обсязі, видав виконавчий лист, який пред`явлений позивачем до виконання, виконавче провадження відкрито.
Окрім того, позивач звернувся до правоохоронних органів Російської Федерації, внаслідок чого порушена кримінальна справа, яка прийнята до провадження 29 лютого 2012 року, а позивач відповідно до постанови від 22 березня 2012 року визнаний потерпілим.
У період із 22 по 28 січня 2013 року Торезькою об`єднаною державною податковою інспекцією ДПС проведена перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки від 4 лютого 2013 року № 68/22-2/31531630 про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 1 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за наведений період.
За висновками акта перевірки порушень вимог валютного законодавства щодо виконання двох вищезазначених контрактів податковим органом не виявлено та встановлено наявність кредиторської заборгованості.
Головне управління ДПС у Донецькій області направило до ДПС України пропозиції для застосування спеціальної санкції до ТОВ «Восток-Інвест», внаслідок чого ДПС України листом від 26 березня 2013 року № 3407/5/22-3316 направила на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання про застосування спеціальної санкції до ТОВ «Восток-Інвест».
10 червня 2013 року Міністерство економіки України видало наказ № 582 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності України», відповідно до якого до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Незгода позивача із цим наказом стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів вину позивача та правомірності свого рішення.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судами не було взято до уваги, що подання ДПС України від 26 березня 2013 року № 3407/5/22-3316 стосовно застосування спеціальної санкції до позивача містило всі передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» обов`язкові дані, тому у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не було підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції; позивачем не надано доказів на підтвердження факту повернення валютних цінностей на територію України чи надходження товару за зазначеними вище договорами; звернення до Арбітражного суду Свердловської області та отримання виконавчих листів може бути підставою для тимчасового зупинення дії спеціальної санкції, а не її скасування; позивач з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не звертався; судами взято до уваги докази, які не стосувалися предмета доказування (копії рішення Арбітражного суду Свердловської області від 23 квітня 2012 року № А60-56643/2011 та від 14 вересня 2012 року № А60-26776/2012; виконавчі листи, видані на підставі цих судових рішень; постанови про порушення виконавчого провадження за зазначеними виконавчими листами).
Позивач правом на подання відзиву не скористався.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що набрав чинності у відповідну дату.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За правилами статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності може бути застосована, зокрема така спеціальна санкція як індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служби, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.
З урахуванням приписів Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за № 260/4481), санкції застосовуються до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2 Положення).
Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8 Положення).
Щодо порядку застосування статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» склалася стала практика Верховного Суду, відповідно до якої, враховуючи норми статей 238 239 Господарського кодексу України, застосована до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальна санкція є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована лише за наявності встановленого у передбаченому законом порядку складу відповідного правопорушення.
Такий правовий висновок було висловлено, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 804/6382/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/2113/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 805/5040/15-а.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеного висновку Верховного Суду.
Судами, які розглядали справу, встановлена відсутність факту порушень позивачем вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», внаслідок вжиття ним необхідних та достатніх заходів, направлених на усунення порушень законодавства України для врегулювання спору з нерезидентами; зокрема, актом Торезької об`єднаної державної податкової інспекції від 4 лютого 2013 року порушень вимог валютного законодавства відносно двох вищезазначених контрактів не встановлено.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані судові рішення, з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав, відповідають зазначеним вимогам закону повною мірою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (перейменованого на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у справі №805/1458/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді: Р. Ф. Ханова
Є. А. Усенко