ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №806/1426/16
адміністративне провадження №К/9901/27746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (суддя Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (судді: Шидловський В.Б. (головуючий), Євпак В.В., Капустинський М.М.) у справі № 806/1426/16 за позовом Комунального підприємства «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка» Житомирської міської ради до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Комунальне підприємство «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка» Житомирської міської ради (далі - позивач, КП «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка») звернулось до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004951204 від 25.07.2016.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004951204 від 25.07.2016, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам. Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно було застосовано для визначення штрафу позивачу положення статті 126 Податкового кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області № 0004951204 від 25.07.2016.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004951204 від 25.07.2016, яким зобов`язано позивача сплатити 20 % штрафу за порушення граничних термінів сплати грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств у сумі 11 490,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судами встановлено, що контролюючий орган не мав законних підстав для накладення штрафу на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено камеральну перевірку КП «Житомирська госпрозрахункова стоматологічна поліклініка» Житомирської міської ради щодо несвоєчасної сплати частини чистого прибутку (доходу) за три квартали 2012 року, 2012 рік, 1 квартал 2013-2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки № 3927/12-04 від 07.07.2016.
На підставі вказаного акту Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004951204 від 25.07.2016, згідно з яким зобов`язано позивача, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, сплатити 20 % штрафу за порушення граничних термінів сплати грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств у сумі 11 490,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) протягом строків, визначених рішенням Житомирської міської ради від 03.03.2011 № 62 та п.57.1 п.57 Податкового кодексу України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також положень постанови КМУ від 16 лютого 2011 року № 106 щодо ведення обліку податків та зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, що у своїй сукупності призвело до порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.
8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 6.
6.1. Податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
6.2. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
6.3. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
10.2. Стаття 8.
8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
10.3. Стаття 9.
9.1. До загальнодержавних податків належать: 9.1.1. податок на прибуток підприємств; 9.1.2. податок на доходи фізичних осіб; 9.1.3. податок на додану вартість; 9.1.4. акцизний податок; 9.1.5. екологічний податок; 9.1.6. рентна плата; 9.1.7. мито.
9.2. Відносини, пов`язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
9.3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
10.4. Стаття 10.
10.1. До місцевих податків належать: 10.1.1. податок на майно; 10.1.2. єдиний податок. 10.2. До місцевих зборів належать: 10.2.1. збір за місця для паркування транспортних засобів; 10.2.2. туристичний збір.
10.2. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
10.4. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
10.5. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
10.5. Підпункти 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
10.6. Стаття 126.
126.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
11. Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 № 138:
11.1. Пункт 3.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
Порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України, а форма розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної діяльності, встановлюється ДПА України.
13. Державні унітарні підприємства та їх об`єднання визначають частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, згідно із формою розрахунку, яка затверджена Державною податковою службою, та подають її до органу державної податкової служби, на який покладено контроль за справляння цього платежу. Разом з тим, обов`язок подавати до контролюючого органу відповідні розрахунки, передбачений наказом Державної податкової адміністрації України від 16 травня 2011 року № 285, не поширюється на державні та комунальні підприємства, які здійснюють сплату частину прибутку до бюджету у розмірах установлених відповідними місцевими радами.
14. Враховуючи те, що встановлений обов`язок щодо сплати частини чистого прибутку суб`єктами господарювання до бюджету не є грошовим зобов`язанням, в розумінні Податкового кодексу України, то встановлена статтею 126 Податкового кодексу України відповідальність платників податків, зборів (обов`язкових платежів) у вигляді штрафу не поширюється на сплату зазначеного платежу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
17. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004951204 від 25.07.2016, яким зобов`язано позивача сплатити 20 % штрафу за порушення граничних термінів сплати грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств у сумі 11 490,00 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що враховуючи встановлені обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а також норми статті 126 Податкового кодексу України, згідно з якою у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, у контролюючого органу не було законних підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки платіж (частина прибутку (доходу)), що відраховується державними підприємствами до бюджету, не є податковим зобов`язанням, хоча декларування та сплата цього платежу здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету».
18. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 806/1426/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду