№ 807/1469/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №807/1469/13-а

адміністративне провадження №К/9901/26390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 (головуючий суддя - Яворський І.О., судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.)

у справі № 807/1469/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Хустська ОДПІ) від 25.03.2013 №0001191701.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2015.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, оскільки при прийнятті рішення суд не перевірив чи було перевищено загальну суму доходу 300000 грн. без урахування ПДВ, яка була включена в ціну товару, та необґрунтовано погодився з висновком податкового органу, скасувавши законне рішення суду першої інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Хустською ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.03.2013 за № 161, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 118869,64 грн.

Підставою для таких висновків слугувало те, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування та отримала валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності, який відображено у фіскальних звітах по РРО і квартальним/річним деклараціям 949763,00 грн., в т.ч. за 2010 рік - 277434,00 грн., за 2011 рік - 277611,00 грн., за 2012 рік - 394809,00 грн. Загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, сплачена ФОП ОСОБА_1 покупцями товарів, за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 (тобто, протягом попередніх дванадцяти календарних місяців) сукупно перевищує 300000,00 грн. та складає 314209,22 грн., проте не зареєстрована як платник ПДВ.

На підставі названого акту перевірки, 25.03.2013 Хустською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0001191701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по ПДВ у розмірі 143855,62 грн. (за основним платежем - 118869,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24985,98 грн.).

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 01.01.2011) особа підлягає обов`язковій реєстрації платником податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Аналогічна норма закріплена й чинним з 01.01.2011 Податковим кодексом України.

Так, згідно з пунктом 181.1. статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2. статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10. статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З урахуванням наведених норм, якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 300000 грн., не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов`язок нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн.

Вирішуючи даний спір судом першої інстанції встановлено, що податковими деклараціями про доходи, звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 здійснювала закупівлю товарів (для їх подальшої реєстрації), вартість яких включала, в тому числі, суму ПДВ, відтак, визначена сума перевищення за попередні 12 календарних місяців за період з квітня 2010 року по березень 2011 року у розмірі 314209,22 грн. обрахована з врахуванням у ній суми податку на додану вартість та без врахування податку така становить 295143,41 грн. (з яких, 199825,28 грн. (купівля без ПДВ) та 95318,13 грн. (купівля на загальну суму 114383,94 грн. з ПДВ в ціні продажу - 20 % ПДВ (19065,81 грн.) = 95318,13 грн.), тобто, позивачем не перевищено суму 300000 гривень (без ПДВ) від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

При цьому судом першої інстанції констатовано, що актом Хустської ОДПІ від 20.03.2013 за № 161 зазначено заниження податку на додану вартість та розмір 118869,94 грн., однак, відсутні будь - які дані розрахунку вказаної суми, тобто, визначена сума 118869,94 грн. жодними документальними доказами не підтверджується.

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що ФОП ОСОБА_1 не було допущено перевищення встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України загальної суми від здійснення своєї господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню, оскільки загальна нарахована (сплачена) на користь позивача сума протягом останніх 12 календарних місяців від здійснення підприємницької діяльності склала 295143,41 грн. (без урахування ПДВ), що є менше 300000 грн., що не було враховано судом апеляційної інстанції.

Отже, у позивача не було обов`язку подати заяву про реєстрацію платником ПДВ та податкову декларацію за базовий звітний (податковий) період, а відтак, у податкового органу відсутні підстави для нарахування податкового зобов`язання за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, що свідчить про необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 .

Керуючись статтями 262 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду