ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 807/579/17
адміністративне провадження № К/9901/50921/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просив визнати протиправним дії ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо включення до акту опису майна №2/26-52-17-24 від 24 січня 2017 року цілісного майнового комплексу загальною площею 3 063,8 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 ; зобов`язати ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві звільнити з податкової застави цілісний майновий комплекс загальною площею 3 063,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 та здійснити дії щодо припинення обтяження цього майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що ним відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 2016 року № 1888, укладеним з ТОВ «Кольчинське виробниче управління», було придбано цілісний майновий комплекс, проте відповідач, всупереч приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України), протиправно вчинив дії щодо включення вказаного майна до акту опису від 24 січня 2017 року по зобов`язанням ТОВ «Союз проект менеджмент», хоча ще до виникнення у останнього в 2015 році податкового боргу майновий комплекс вибув з його володіння.
Відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо включення до акту опису майна від 24 січня 2017 року № 2/26-52-17-24 цілісного майнового комплексу загальною площею 3 063,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві звільнити цілісний майновий комплекс загальною площею 3 063,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1 , з податкової застави та вчинити дії щодо виключення цього комплексу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо обтяження вказаного майна).
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, застосувавши приписи статей 87, 88, 89 ПК України, виходив з того, що контролюючий орган належним чином не перевірив інформацію про власника майнового комплексу, відповідно до якої ні на час прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, ні в подальшому при проведенні такого опису, ТОВ «Союз проект менеджмент» не було володільцем цього майна, а отже протиправно відніс останнє до об`єкта, за рахунок якого має здійснюватися погашення заборгованості.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу контролюючого органу задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у вказаній справі скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції ґрунтував свою позицію на правомірності дій податкового органу при складенні акту опису цілісного майнового комплексу від 24 січня 2017 року № 2/26-52-17-24, зазначивши, що наявність боргу, який набув статусу узгодженого та не був сплачений в добровільному порядку, є підставою для формування податкової застави на майно, що належить боржнику; при цьому позивачем не було представлено як доказ набуття права на майно свідоцтва про право власності за наслідками укладеного договору купівлі-продажу; крім того, позивач набув у власність цілісний майновий комплекс за ціною меншою, ніж визначена у акті опису майна.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, ненадання оцінки всім доказам, які містяться в матеріалах справи, просив його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Насамперед вказує на те, що майно, яке належить на правах власності іншим особам, не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків. Позивач відповідно до договору купівлі-продажу придбав майновий комплекс, що на момент набуття права власності не перебував у податковій заставі, й як новий власник не має жодних зобов`язань перед контролюючим органом. Останнім же, у свою чергу, використано недостовірну інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно та безпідставно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що передачі у податкову заставу та продажу підлягає лише те майно, яке належить боржникові-платнику податків, а погашення податкового боргу відбувається лише за його рахунок.
Розглядаючи справу, суд встановив, що ТОВ «Союз проект менеджмент» було подано до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові декларації з податку на додану вартість №9096893697 від 15 травня 2015 року та №9127333436 від 18 червня 2015 року, де ним самостійно визначено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет: відповідно за березень 2015 року у розмірі 128 445,62 грн., за травень 2015 року у розмірі 253,00 грн. Контролюючий орган на адресу ТОВ «Союз проект менеджмент» направив податкову вимогу від 04 червня 2015 року № 7156-23 на суму 128 445,62 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 17 червня 2015 року № 148/26-52-23-31.
На підставі зазначеного рішення складено акт від 24 січня 2017 року № 2/26-52-17-24, яким проведено опис цілісного майнового комплексу загальною площею 3 063,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який за інформацією податкового органу належить боржнику ТОВ «Союз проект менеджмент».
Також судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 жовтня 2014 року № 27592164 цілісний майновий комплекс загальною площею 3 063,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ТОВ «Кольчинське виробниче управління».
03 листопада 2016 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Кольчинське виробниче управління» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1888 цілісного майнового комплексу загальною площею 3 063,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який цією ж датою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, при описі майна в податкову заставу ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві належним чином не перевірило інформацію про власника цілісного майнового комплексу та протиправно здійснило дії щодо включення до акту опису майна №2/26-52-17-24 від 24 січня 2017 року цілісного майнового комплексу загальною площею 3 063,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для погашення заборгованості ТОВ «Союз проект менеджмент» (код ЄДРПОУ 33149359).
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції, надавши оцінку встановленим обставинам та застосувавши правові норми, що регулюють спірні відносини у їх сукупності, з урахуванням приписів частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, дійшов висновку, що в даній справі суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.
Суд же апеляційної інстанції не навів в оскаржуваному рішенні обґрунтованих мотивів щодо помилковості висновків суду першої інстанції. Фактично його позиція зводиться до посилань як таких на обставини без надання останнім будь-якого аналізу в контексті порушених у цій справі питань щодо правомірності дій податкового органу при формуванні податкової застави; до того ж предметом дослідження у даній справі не є спір про право на майно.
Як передбачено статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 807/579/17 скасувати, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер