ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №808/1437/16
адміністративне провадження №К/9901/40777/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 (суддя - Іванов С.М.) у справі № 808/1437/16 за позовом Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення коштів за податковим боргом,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 адміністративний позов Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення коштів за податковим боргом задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» подало апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» залишено без руху та надано заявнику апеляційної скарги строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати до суду документ про сплату судового збору в передбаченому законом розмірі. При цьому, в задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору, яке було подано одночасно із апеляційною скаргою відмовлено.
На виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» надало заяву, в якій просило відстрочити сплату судового збору, з огляду на арешт держаним виконавцем його коштів розміщених на рахунках в банках.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 було відмовлено у задоволені вказаного клопотання, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 808/1437/16 було повернути заявнику. При цьому суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Надані заявником докази не можуть в повній мірі підтвердити факт неможливості оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.02.2017 позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Вказуючи приписи статті 88 КАС України (в редакції до 15.12.2017), позивач зазначає про його право на відстрочення від сплати судового збору, так як його майновий стан на час звернення до суду апеляційної інстанції є скрутним.
Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою до якої не додав документу про сплату судового збору, проте звернувся із клопотанням про відстрочення від сплати судового збору, яке було обґрунтовано відсутності об`єктивних причин сплатити судовий збір.
Судом апеляційної інстанції було розглянуто вказане клопотання, проте ухвалою від 13.01.2017 в його задоволенні було відмовлено з огляду на відсутність будь яких доказів в підтвердження обставин якими воно обґрунтовано.
Виконуючи вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 13.01.2017, позивачем подано нове клопотання про відстрочення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що на розрахункові рахунки Товариства, що розміщенні у банках виконавчою службою накладено арешт. Долучено постанову державного виконавця ВП№53193202 від 06.01.2017.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши дане клопотання відмовив у його задоволенні з названих вище підстав, повернувши апеляційну скаргу заявнику, з чим погоджується Верховний Суд, з таких підстав.
Перегляд судових рішень в апеляційному порядку, на час ухвалення судом апеляційної інстанції спірної в даній справі ухвали, було передбачено Розділом IV Главою 1 КАС України (в редакції до 15.12.2017), де частиною першою статті 185 вказано про можливість оскарження постанов суду першої інстанції.
Згідно із частинами другою-четвертою статті 189 КАС України (в редакції до 15.12.2017) отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Згідно із положеннями частини шостої статті 187 КАС України (в редакції до 15.12.2017)до апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином сторона, яка мала на меті оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, зобов`язана сплатити судовий збір у визначеному Законами України порядку.
Разом з тим, у відповідності до положень статті 88 КАС України (в редакції до 15.12.2017), яка кореспондується із статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції чинній на час розгляду даного клопотання судом апеляційної інстанції) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже Верховний Суд відзначає, що вказана в положенні статей 88 КАС України та 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI пільга застосовується судами, виходячи із дійсно скрутного становища особи, в тому числі установи чи організації. Але в будь якому разі така дія є правом суду, а не його обов`язком, у зв`язку із чим відхиляються доводи скаржника, що заявлені в касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції про різному в різних справах розглядає його клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
При цьому, ознайомившись із змістом клопотання Товариства, яке надійшло на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 13.01.2017, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для його задоволення, так як Товариством на доказ неможливості сплати судового збору було надано лише копію постанови державного виконавця від 16.07.2017 ВП « 53193202 про арешт коштів Товариства на банківських рахунках, згідно переліку. Тоді як, позивач не надав суду відомостей, що такий перелік банківських установ є вичерпний, та або інформації про наявність інших джерел фінансування за допомогою яких можливо здійснити оплату судового збору. Не надання суду апеляційної інстанції належних доказів про його скрутне становище та обставини дійсної неможливості сплатити судовий збір за-для можливості звернення до суду апеляційної інстанції з скаргою на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2016.
З огляду на зазначене, у Верховного Суду не має сумнівів у законності оскаржуваної Товариством ухвали від 13.02.2017, якою апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв`язку із невиконання вимог ухвали від 13.01.2017 про залишення апеляційної скарги без руху, що відповідає вимогам статті 108 КАС України (в редакції до 15.12.2017).
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду