ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №808/1469/16
адміністративне провадження №К/9901/31472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (суддя Татаринов Д.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі № 808/1469/16
за позовом Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради
до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (далі - КП «Бердянськводоканал» БМР) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року № 0000931702 частково в сумі 114 425,51 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року №0000931702 у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем допущено порушення податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що відповідає складу правопорушення, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України. Однак спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яким визначено інший склад податкового правопорушення.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Бердянська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КП «Бердянськводоканал» БМР у повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період із 16 жовтня до 26 листопада 2015 року Бердянською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Бердянськводоканал» БМР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2014 року, військового збору за період 01 серпня до 31 грудня 2014 року, єдиного соціального внеску за період з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 03 грудня 2015 року № 145/08-22-22-01-06/37622628.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 409 990,00 грн; а також зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) на суму 15 571,00 грн;
- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 469 309,15 грн;
- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - надання звіту за формою 1-ДФ за IV квартал 2013 року, III квартал 2014 року не у повному обсязі;
- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору у сумі 2975,38 грн.
На підставі акта перевірки 13 січня 2016 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000931702, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних санкцій у сумі 346 782,26 грн за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
За положеннями пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Водночас відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції використовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 10 листопада 2015 року у справі № 813/6793/13-а та від 22 березня 2016 року у справі № 813/6774/13-а, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
У цій справі судами з`ясовано, що позивач несвоєчасно перераховував до бюджету податок на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати працівникам за період з грудня 2012 року до грудня 2013 року, однак фактів ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку за наслідками перевірки відповідачем не встановлено. Відтак, має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, а не статтею 127 цього Кодексу, як помилково вважає контролюючий орган.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року №0000931702 прийнято відповідачем протиправно, тому підлягає скасуванню.
Касаційна скарга Бердянської ОДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані рішення судів попередніх інстанцій та не дає підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова