ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 808/1876/17
адміністративне провадження № К/9901/53737/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Бевзенка В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у складі судді Татаринова Д.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мельник В.В. (головуючий), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В. у справі за його позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області;
1.2 - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області видати йому довідку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вимог Закону України від 21 грудня 2016 року №801-VІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік".
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на час виникнення спірних відносин для визначання суддівської винагороди судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, слід було застосовувати норми Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів".
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII відповідно до пунктів 2, 3 та 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Енергодарського міського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
3.2 3 березня 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області направило позивачу довідку від 3 березня 2017 року №08-03/749 про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді з 1 січня 2017 року, у якій зазначено оклад - 16000 грн, доплата за роботу на адміністративній посаді (10%) - 1600 грн, доплата за вислугу років (60%) - 9600 грн.
3.3 16 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, у якій просив видати довідку про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді з 1 січня 2017 року з урахуванням мінімальної заробітної плати визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
3.4 29 травня 2017 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, листом надано відповідь, у якій останній зазначає, що станом на 1 січня 2017 року визначення розміру суддівської винагороди працюючого судді здійснювалось з урахуванням положень пунктів 22-24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VІІІ) та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
3.5 Позивач не погодився з наданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області відповіддю та звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, посадовий оклад не може визначатися згідно розрахункової величини 1600 грн. На думку позивача суди не застосували спеціальний до спірних правовідносин закон, а саме: Закон України «Про Державний бюджет на 2017 рік».
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у відповідності до вимог матеріального права та з дотриманням вимог процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), уважає за необхідне зазначити наступне.
7. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
8. Надання довідки про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачене Розділом III "Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання" Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1.
9. Відповідно до частин першої-другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
10. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
11. У відповідності до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
12. Згідно частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
13. Приписами статті 7 Закону України від 21 грудня 2016 року №801-VІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.
14. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 грн.
15. Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
16. Пунктом 22 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
17. Згідно з пунком 23 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№ 41-45, ст. 529; 2015 рік, №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
18. Згідно з частиною третьою статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
19. Так, частиною третью Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
20. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
21. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для визначання суддівської винагороди судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання слід застосовувати норми Закону №2453-VІ, із чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у довідках про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача, станом на 1 січня 2017 року зазначено 16000 грн, посадовий оклад, надбавка за вислугу років (60%) 9600 грн та 1600 грн, доплати за перебування на адміністративній посаді в суді (10%).
23. Суди вірно звернули увагу на те, що на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року (справа №809/300/18).
25. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
26. За таких обставин, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
27. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: В.М. Бевзенко С.М. Чиркін