ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 808/3590/15
адміністративне провадження № К/9901/26319/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року (головуючий суддя - Кисель Р.В.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Божко Л.А., Уханенко С.А.)
у справі №808/3590/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор СПР»
до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотор СПР» (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що фактичне здійснення господарських операцій із ТОВ «Транслем», ТОВ «Спец Колор Ттрейд», ТОВ «Деймос Інв», ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С», ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» підтверджується наявними у матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами. Придбані позивачем товари були використані Товариством у своїй господарській діяльності. За таких обставин, платником правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентами.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000082211 від 27.01.2015. прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мотор СПР» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 936 723,75 грн, з яких за основним платежем - 1 549 379,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 387 344,75 грн;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор СПР» сплачений судовий збір у сумі 487,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транслем», ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Деймос Інв», ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С», ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» у періоді, що перевірявся. Також суди зазначили про відсутність відомостей щодо наявності таких, що набрали законної сили судових рішень у кримінальних провадженнях за ознаками правопорушень, передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України відносно Товариства.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем не доведено економічної доцільності здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, зокрема, скаржник зазначає, що позивач має достатню кількість працівників для виконання власними силами робіт з прибирання територій, приміщень, тощо та чергування на об`єктах ПАТ «Мотор Січ», а тому у Товариства була відсутня необхідність залучати для виконання цих робіт контрагентів ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд Маркет» та ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», у яких, за доводами скаржника, відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси для виконання/надання обумовлених договорами робіт/послуг у визначених ними обсягах та у встановлені договорами строки. Вказує на те, що адреси проведення чергування та прибирання не співпадають з адресами, зазначеними у актах виконаних робіт. Особи зазначені у переліках працівників ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», яким необхідно було забезпечити доступ до об`єктів прибирання та чергування пояснили, що ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» їм не відоме і на даному підприємстві вони не працювали. Також скаржник зазначає про відсутність фактичного виконання умов договорів поставки між позивачем та ТОВ «Деймос Інв», ТОВ «Которол-Плюс С», ТОВ «ВІНТ-РПБ». ТОВ «Алькар-СМТ» та ТОВ «Спец Колор Трейд» з огляду на те, що у наданих позивачем на підтвердження виконання умов зазначених договорів поставки товарно-транспортних накладних відсутня адреса навантаження товару, не зазначено ким виконувались навантажувальні та розвантажувальні роботи, тощо. Посилається на наявність кримінального провадження №3201608000000024 відносно ТОВ «Коротол-Плюс С», ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Вінт РПБ» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Також скаржник зазначає, що постановою Комунарського районного суду Запоріжжя від 05.03.2015 у справі №333/1339/15-п головного бухгалтера Товариства - ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Крім того, постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2015 у справі №333/1341/15-п директора позивача - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а постановою Апеляційного суду Запорізької області постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2015 у справі №333/1341/15-п скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого ст. 38 КУпАП.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з з 01.01.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складено акт від 31.12.2014 за №2171/08-27-2211/37442792 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: підпунктів 14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, пунктів 198.1, п. 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме Товариством занижено податок на додану вартість за період січень-жовтень 2014 року на загальну суму 1 549 379,00 грн, зокрема: за січень 2014 року на 142 062,00 грн, за лютий 2014 року на 136 226,00 грн, за березень 2014 року на 145 776,00 грн, за квітень 2014 року на 156 891,00 грн, за травень 2014 року на 161 681,00 грн, за червень 2014 року на 156 136,00 грн, за липень 2014 року на 158855,00 грн, за серпень 2014 року на 159 052,00 грн, за вересень 2014 року на 156 586,00 грн, за жовтень 2014 року на 176 144,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року за № 0000082211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 936 723,75 грн, з яких за основним платежем - 1 549 379,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 387 344,75 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Транслем», ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Деймос Інв», ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С», ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.
При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Деймос ІНВ», ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С», ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ» (Постачальники) укладено аналогічні договори від 01.04.2014 за №12, 01.11.2013 №38, від 03.02.2014 за №6, від 01.08.2014 за №15, за умовами яких Покупець зобов`язується оплатити, а Постачальник приймає на себе зобов`язання виконати поставку засобів побутової хімії, миючих засобів, господарського інвентарю, спецодягу на вимогу Покупця за наявною на даний момент номенклатурою згідно з накладними.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних.
На підтвердження використання Товариством придбаних у ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Деймос ІНВ», ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С», ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ» товарів у власній господарській діяльності, позивач надав акти списання товарів та матеріальні звіти.
Також між позивачем (Замовник) та ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ»(Виконавці) укладено договори про надання послуг від 01.11.2013 за №№36, 37, від 01.12.2013 за №№39, 41, від 01.04.2014 за №№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 за умовами якого Замовник доручає а Виконавці зобов`язується надавати послуги з організації чергування та прибирання в адміністративних корпусах, будівлях, цехах, .спорудах, складах та інших приміщеннях, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівельників, 15.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії податкових накладних, переліки об`єктів на яких здійснюється чергування, розрахунки вартості послуг, списки робітників, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки.
Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» (Виконавець) укладено договори про надання послуг від 31.01.2014 за №№1, 2, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надавати послуги з прибирання території, виробничих і службових приміщень в адміністративних корпусах, будинках, цехах, спорудах, складах та інших приміщеннях, а також коридорів, сходових прольотів, туалетів, санвузлів, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Моторобудівельників, 15.
14.01.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ «БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ» (Виконавець) укладено договір підряду №3, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботу за завданням позивача з ремонту офісного приміщення, розташованого по вул. Івана Франка, 43, кв. 1, а Замовник прийняти виконану роботу та сплатити її вартість.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, позивач надав суду копії податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок, перелік об`єктів на яких здійснюється прибирання, тощо.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Транслем», ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Деймос Інв», ТОВ «КРОТОЛ-ПЛЮС С», ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» у періоді, що перевірявся. Вказав, що договори про надання послуг між позивачем та ТОВ «Транслем», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт» укладалися з метою забезпечення виконання Товариством взятих на себе зобов`язань за договорами про надання послуг, укладеними з ТОВ «Мотор Січ» від 06.04.2011 за №4522/11-Д (УК), від 05.04.2011 за №4475/11-Д (УВОХР).
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на те, що судами під час розгляду справи не надано правової оцінки доводам скаржника про відсутність у контрагентів необхідних основних засобів та трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів, зокрема, не надано оцінки доводам відповідача про те, що особи вказані у списках працівників контрагентів позивача, що виконували/надавали обумовлені договорами роботи/послуги заперечують свою причетність до цих суб`єктів господарювання. Не встановили чи проводився з працівниками, що безпосередньо здійснювати/надавали відповідні роботи/послуги розрахунок та чи співпадають ці особи із наявними у матеріалах справи списками працівників. Не з`ясовано економічну доцільність залучення контрагентів для виконання робіт з прибирання територій, приміщень, тощо та послуг з чергування на об`єктах з урахуванням того, що наявні у позивача основні засоби і трудові ресурси достатні для самостійного виконання/надання Товариством передбачених договорами робіт/послуг. Судами належним чином не проаналізовано зміст наявних у матеріалах справи документів, не надано правової оцінки доводам скаржника про те, що обумовлені договорами адреси здійснення чергування та прибирання не співпадають з адресами, зазначеними у долучених до матеріалів справи актах виконаних робіт. Крім того, з наявних у матеріалах справи видаткових накладних неможливо встановити хто отримував поставлений на адресу Товариства товар, оскільки в них відсутня розшифровка підпису, натомість вказано «за дов. № від» без зазначення відповідних реквізитів довіреності. Позивач не долучив до матеріалів справи довіреності, а також журнал реєстрації довіреностей, в якому зафіксовано факт їх видачі матеріально-відповідальній особі Товариства на отримання товарно-матеріальних цінностей. Платником не надано журналу реєстрації в`їзду/виїзду автотранспорту на територію Товариства, в якому зафіксований в`їзд на територію позивача автотранспорту вказаного у наданих Товариством товарно-транспортних накладних.
Відповідно до ч. 2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами документами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, тощо.
Також судам слід встановивити чи наявін такі, що набрати законної сили судові рішення у кримінальному провадженні за №3201608000000024 відносно ТОВ «Коротол-Плюс С», ТОВ «СПЕЦ КОЛОР ТРЕЙД», ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Вінт РПБ» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року скасувати.
Справу №808/3590/15 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова