ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 808/3657/14
адміністративне провадження № К/9901/26124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу як суд касаційної інстанції за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі № 808/3657/14.
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ), в якому просила визнати протиправними дії відповідача по відмові у наданні податкової знижки. Зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 податкову знижку відповідно до поданої декларації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ 31.12.2013 декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік з документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до пункту 2 статті 166 Податкового кодексу України для отримання податкової знижки зі сплати податку на доходи фізичних осіб, однак, Мелітопольською ОДПІ не вчинено жодних дій по наданню ОСОБА_1 податкової знижки чи обґрунтованих пояснень щодо відмови у її наданні.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій податкового органу щодо відмови у наданні податкової знижки зі сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки відповідач у визначений законом термін не вчинено дій по наданню податкової знижки, згідно зі статтею 166 Податкового кодексу України, як і не надано обґрунтованих пояснень щодо відмови у її наданні.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
При прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що в силу приписів статті 166 Податкового кодексу України податкова знижка полягає у тому, що фізична особа, при понесенні певних витрат, має право на їх відшкодування з бюджету за наявності таких умов. Проте, у Мелітопольської ОДПІ не виникло обов`язку вирішувати питання наявності/відсутності у позивача права на повернення з бюджету надміру сплаченої суми грошового зобов`язання, тобто на отримання податкової знижки, з подальшим наданням висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету, оскільки ОСОБА_1 заява про повернення сум грошового зобов`язання у відповідності до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України не подавалась.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2014.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що підставою для перерахунку утриманого податку з доходів фізичних осіб є податкова декларація за звітний календарний рік, податна з дотриманням вимог та копій документів, що підтверджують право на отримання податкової знижки.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи прийняте у справі судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 29.11.2010 із Запорізьким регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» укладено кредитний договір №08112010688 на будівництво (реконструкцію) житла.
31.12.2013 ОСОБА_1 подала до Мелітопольської ОДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік з документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно пункту 2 статті 166 Податкового кодексу України, а саме: кредитний договір від 29.11.2010 №08112010688, укладений з Запорізьким регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», Договір іпотеки квартири збудованої за рахунок коштів пільгового довготермінового кредиту від 28.11.2010 №3441, укладений з Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву», копії квитанції про сплату кредиту, реквізити відкритого розрахункового рахунку.
Виходячи з того, що у визначений законом термін відповідачем не надано позивачу визначеної законом податкової знижки, ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольської ОДПІ з листом від 07.04.2014 з проханням надати відповідь, на якому етапі розгляду знаходиться подана нею податкова декларація (вх. № 1300030017 від 31.12.2013), однак відповіді отримано не було.
Вважаючи протиправними дії Мелітопольської ОДПІ щодо відмови у наданні податкової знижки, ОСОБА_1 звернулась за даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Згідно з підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 статті Податкового кодексу України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
Відповідно до підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом протягом звітного податкового року, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 175.1 статті 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
За приписами підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, входять суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Згідно з частиною восьмою статті 179 Податкового кодексу України сума що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у визначений законом термін не вчинено жодних дій по наданню позивачу податкової знижки, згідно зі статтею 166 Податкового кодексу України, як і не надано обґрунтованих пояснень щодо відмови у її наданні.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про наявність у позивача податкової знижки відповідно до положень статті 166 Податкового кодексу України, а відтак про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення з відповідного бюджету коштів у вигляді податкової знижки та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 підлягає скасуванню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 залишенню в силі.
Керуючись статтями 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 808/3657/14 скасувати.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2014 у справі № 808/3657/14 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова