ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2021 року
м. Київ
справа №808/5424/15
касаційне провадження № К/9901/31400/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 (суддя Круговий О.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - Інспекція), правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2015, ухваленою у відкритому судовому засіданні у присутності представників сторін, позов задовольнив повністю.
Інспекція оскаржила це рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 05.11.2015 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 16.12.2015 - апеляційну скаргу Інспекції повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.
03.11.2016 Інспекція вдруге звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Інспекція подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувала тим, що у зв`язку з несвоєчасним фінансуванням витрат на сплату судового збору Інспекція не могла сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, з огляду на що Інспекція звернулась вдруге до суду із апеляційною скаргою одразу після того, як у вересні 2016 року отримала можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та сплатила його згідно платіжного доручення № 647 від 22.09.2016.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.11.2016 визнав неповажними причини пропуску Інспекцією строку на апеляційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України і запропонував Інспекції подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав, оскільки неможливість сплатити судовий збір в установлений строк не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з урахуванням того, що від дати сплати судового збору (22.09.2016) до дати подання апеляційної скарги (03.11.2016) минуло більше місяця. Також в ухвалі суд встановив Інспекції тридцятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.
В межах встановленого судом строку Інспекція подала до суду апеляційної інстанції лист про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому вказала про велику завантаженість, з огляду на що податковий орган не міг подати апеляційну скаргу у проміжок часу від 22.09.2016 до 03.11.2016, а також надала виписку по рахунку, у якому відсутній КЕКВ 2800, на який надаються бюджетні асигнування для сплати судового збору.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.01.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2015 на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не наведено інших підстав для поновлення процесуального строку та не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку, а зазначені Інспекцією підстави є неповажними, з урахуванням того, що відсутність коштів на сплату судового збору у лютому та вересні 2016 року не є поважною причиною пропуску податковим органом строку подання апеляційної скарги з 16.12.2015 - дати повернення апеляційної скарги Інспекції, поданої вперше.
Офіс оскаржив ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.06.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Офіс посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому Офіс зазначає, що діяло сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Офісу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 20.09.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 21.09.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Вищезазначена норма статті є імперативною і не встановлює будь-яких винятків щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу річного строку з дати оголошення рішення суду для суб`єкта владних повноважень. Втім, аналіз вказаної норми процесуального закону дає підстави для висновку про те, що законодавець, встановивши можливість застосування такого присічного строку, виходив з безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень, про наявність відповідного судового провадження.
В подальшому, такий підхід було застосовано законодавцем у положеннях статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року).
Так, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Таким чином, із набранням чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України вже на законодавчому рівні закріплено можливість застосування присічного строку на апеляційне оскарження суб`єктом владних повноважень лише у разі обізнаності останнього про існування відповідного судового провадження.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність підстав для відмови у відкриття апеляційного провадження з підстав, визначених як частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), так і частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), обов`язковим є з`ясування судом питання обізнаності суб`єкта владних повноважень про наявність відповідного судового провадження та його залучення для участі у справі.
Матеріалами справи підтверджується, що вступну та резолютивну частину постанови Запорізького окружного адміністративного суду було оголошено 16.09.2015 у присутності, зокрема, представника податкового органу. Повний текст рішення суду першої інстанції був отриманий Інспекцією 15.10.2015, про що сам скаржник вказує у апеляційній скарзі.
Враховуючи викладені положення процесуального закону та обставини справи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, безвідносно мотивів такого висновку.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Офісу підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 - без змін.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова