ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 808/5585/13-а
адміністративне провадження № К/9901/14124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2016р. (суддя - Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016р. (судді - Щербак А.А., Суховаров А.В., Баранник Н.П.) у справі за позовом Запорізької міської прокуратури №2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, третя особа - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У червні 2013 року в.о. прокурора м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування і виплати третій особі підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р. на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2010р. у справі №2а-4956/2010 за період з 23.12.2010р. по 24.03.2011р.;
визнати протиправними дії відповідача щодо утримання з доплати до пенсії третьої особи суми індексації з 18.05.2010р. по 18.11.2010р. у розмірі 317,35 грн та суми доплати, сформованої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у розмірі 170,40 грн;
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату незаконно утриманих з пенсії третьої особи нарахованих та виплачених йому за минулий період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р., індексації у розмірі 317,35 грн та доплати, сформованої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у розмірі 170,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо вчасного виконання судового рішення про нарахування і виплату третій особі підвищення до пенсії з моменту отримання цього рішення 23.12.2010р. по момент його фактичного виконання 24.03.2011р. Крім того, відповідачем незаконно утримано з доплати до пенсії третьої особи суми індексації та суми доплати, сформованої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», в той час коли постановою суду такого права відповідачу не визначено.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2016р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016р., позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо утримання з доплати до пенсії третьої особи суми індексації з 18.05.2010р. по 18.11.2010р. у розмірі 317,35 грн та суми доплати, сформованої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у розмірі 170,40 грн.
Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату незаконно утриманих з пенсії третьої особи сум, нарахованих та виплачених третій особі за період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р., індексації у розмірі 317,35 грн та доплати, сформованої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у розмірі 170,40 грн задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами порушено норми процесуального права, оскільки розгляд даної справи підлягав вирішенню в порядку статті 267 КАС України.
Крім того, посилається на те, що в.о. прокурора м. Запоріжжя є неналежним позивачем у даній справі, його права або законні інтереси не були порушені, а тому не потребують захисту в судовому порядку.
Також посилається на те, що перегляд пенсійним органом складових пенсії третьої особи відповідає чинному законодавству, а залишення пенсії у попередньому розмірі суперечило би Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанові Кабінету Міністрів України від 05.05.2010р. №331.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що третя особа з 17.03.1993р. отримує пенсію за віком, як науковий працівник, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Крім того, судами встановлено, що позивач має статус «дитини війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2010р. у справі №2а-4956/2010 зобов`язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування та виплату третій особі підвищення до пенсії в розмірі З0% мінімальної пенсій за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р. (том І а.с. 10)
Згідно штампу на копії зазначеної постанови суду остання надійшла на адресу відповідача 23.12.2010р. (том І а.с. 10)
На виконання рішення суду у березні 2011 року відповідачем проведено нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується розпорядженням від 11.04.2011р. №160040 та нараховано до виплати 130,03 грн. (том І а.с. 44; 48; 133 - 135)
У період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р. (до виконання рішення суду) третій особі до пенсії нараховувалась сума індексації 317,35 грн та сума доплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2010р. №331 «Деякі питання реалізації Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» - 170,40 грн.
Після виконання рішення суду 11.04.2011р. відповідачем здійснено перерахунок пенсії третій особі, внаслідок чого із суми 991,22 грн утримано грошову суму індексації з 19.11.2010р. по 30.03.2011р. в розмірі 373,44 грн; доплату, сформовану в результаті визначення пенсійних виплат, що базується на прожитковому мінімумі для осіб, що втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у розмірі 170,40 грн та індексацію за період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р. в розмірі 317,35 грн.
В результаті такого перерахунку сума доплати склала 130,03 грн.
В подальшому грошову суму індексації у період з 19.11.2010р. по 30.04.2011р. в сумі 373,44 грн включено до суми виплати, а тому остання склала 503,47 грн (373,44 грн + 130,03 грн) (том І а.с. 50)
Тобто грошова сума в розмірі 301,37 грн залишилась недонарахованою, сума у розмірі 170,49 грн та 317,35 грн (всього 487,75 грн) - утриманою з доплати до пенсії, а всього третій особі не виплачено 789,12 грн.
За висновками відповідача, перерахунок надбавки як дитині війни згідно з рішенням суду збільшив загальний розмір пенсії третьої особи, що призвело до поглинання суми доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2010р. №331. При цьому, за висновком управління суми індексації за вказані у рішенні суду місяці не повинні нараховуватися, оскільки відбулось підвищення пенсії.
Поряд з тим, позивач вказує, що сума, яка підлягає виплаті йому на підставі рішення суду повинна становити 1292,59 грн, що підтверджується викладеними у листі відповідача від 28.11.2011р. №19074/09 даними розрахунку його пенсії. (том І а.с. 16)
Не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду при нарахуванні та виплати суми соціальної допомоги, як дитині війни, за рішенням суду, третя особа звернулась із заявою до прокуратури з метою проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства у сфері пенсійного і соціального захисту громадян, оскільки вважає, що орган пенсійного фонду безпідставно утримує кошти з його пенсії, встановленої судовим рішенням, у зв?язку з чим він отримує її у меншому розмірі.
Постановою прокуратури м. Запоріжжя про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів від 23.04.2013р. №168-60 постановлено провести перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням законів в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. (а.с. 7)
За наслідками проведеної перевірки прокурор звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з протиправності дій відповідача щодо утримання при здійсненні перерахунку пенсії третьої особи у відповідності до рішення суду від 17.12.2010р. нарахованих доплат та індексації його пенсії за період з 18.05.2010р. по 18.11.2010р., а тому ця сума підлягає поверненню. При цьому суди виходили з того, що при виконанні рішення суду відповідачем нараховано суму заборгованості управління пенсійного фонду перед третьою особою за виключенням не лише сум підвищення пенсії, як дитині війни, але й інших складових пенсії. Відповідачем фактично стягнуто індексацію і доплату до пенсії, нараховану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2010р. №331, за рахунок підвищення до пенсії, як дитині війни, що є порушенням статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 23.12.2010р. по 24.03.2011р., суди виходили з того, що відповідач неодноразово звертався у 2011 році за роз`ясненням щодо виконання судового рішення від 17.12.2010р., що зумовило здійснення перерахунку пенсії за рішенням суду лише 24.03.2011р.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України (в редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до частин 2, 3 статті 60 цього Кодексу з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII, який діяв на час виникнення спірних правовідносин передбачено підстави для внесення прокурором подання, як акту реагування на виявлені порушення закону.
Частинами 5, 6 цієї статті передбачено, у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:
1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;
2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;
3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.
Саме на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ посилався в.о. прокурора міста Запоріжжя як на законну підставу звернення з цим позовом до суду.
Водночас, як встановлено судами і вбачається з матеріалів справи звернення позивача до суду відбулось за наслідками проведеної перевірки відповідача.
При цьому, подання в порядку статті 23 Закону №1789-XII прокуратурою відповідачу не вносилось і вимоги щодо усунення порушень законодавства відповідачу не висувалось.
Таким чином, передбачені статтею 23 Закону №1789-XII підстави звернення прокурора з позовом до суду не настали.
Натомість, зміст позовних вимог свідчить, що позов подано на захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 , що характеризує саме його, як позивача та вказує на те, що саме він наділений відповідним обсягом процесуальних прав та обов?язків, пов?язаних із розглядом цієї справи.
Водночас, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не уповноважував прокуратуру на звернення до суду і прокуратурою підстави представництва інтересів ОСОБА_1 у суді та неможливість останнього самостійно здійснювати представництво інтересів у суді не обгрунтовано, що суперечить вимогам статті 60 КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з таких приписів Основного Закону сам по собі факт порушення тим чи іншим суб?єктом (в т.ч. владних повноважень) вимог закону не створює для органів прокуратури підстав для звернення до суду, а таке звернення можливе виключно у випадках та з підстав передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з наведених вище підстав, а позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 240 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2016р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016р. скасувати.
Позов Запорізької міської прокуратури №2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, третя особа - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук