ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
справа №809/1472/16
адміністративні провадження № К/9901/38081/18, №К/9901/38079/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Інспекція, відповідач), в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №95744-1301, №95745-1301, №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року, якими йому визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2014 - 2016 роки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що Інспекція фактично нарахувала не земельний податок з фізичних осіб, а орендну плату за землю, проте будь-яких договорів оренди щодо цієї земельної ділянки ним з Коломийською міською радою не укладалось; при цьому, він користується земельною ділянкою на підставі державного акту про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12 січня 1998 року, виданого йому як фізичній особі, а тому земельний податок має нараховуватися за ставкою, встановленою для фізичних осіб-платників податку. Також вказує на те, що податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №95745-1301 та №95746-1301 містять розбіжності між числовим та письмовим вираженням сум податкових зобов`язань.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №95744-1301, №95745-1301 та №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення №95745-1301 та №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року містять різні дані щодо сум нарахованих ОСОБА_1 грошових зобов`язань з земельного податку, а тому не можуть вважатись такими, що прийняті на підставі закону, розсудливо та добросовісно. Що ж до податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, то податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік із застосуванням ставки земельного податку в розмірі 4% також нараховано позивачеві протиправно, оскільки такий розмір ставки податку встановлено саме для земельних ділянок, які перебувають у користуванні суб`єктів господарювання, проте ОСОБА_1 не є таким суб`єктом у розумінні статті 55 Господарського кодексу України. Водночас, суд звернув увагу на те, що позивач є пенсіонером за віком, а відтак на нього розповсюджуються пільги щодо сплати земельного податку, встановлені підпунктом 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2014 рік на суму 12 877,43 грн., в частині помилкової вказівки суми цього зобов`язання прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; №95745-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2015 рік на суму 16 083,91 грн., в частині помилкової вказівки суми цього зобов`язання прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік на суму 92 192,99 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у податкових повідомленнях-рішеннях №95745-1301 та №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року, якими визначено податкові зобов`язання із земельного податку за 2014 - 2015 роки, наявні розбіжності між сумою податку в цифровому виразі та прописом, в той же час, циферний розмір податкових зобов`язань із земельного податку за 2014 рік визначений в сумі 12 877,43 грн., за 2015 рік - 16 083,91 грн. й будь-яких обставин, які б свідчили про неправильне нарахування цих зобов`язань, судом не встановлено; окремі ж дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності рішення контролюючого органу та, як наслідок, скасування останнього. Відтак, з метою усунення розбіжностей апеляційний суд вважав за необхідне скасувати вказані податкові повідомлення-рішення в частині помилкової вказівки суми цих зобов`язань прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок». Стосовно ж податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким нараховано податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік, то апеляційний суд погодився із мотивами суду першої інстанції про те, що пунктом 1.5.2 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області №2018-49/2015 від 27 січня 2015 року «Про запровадження плати за землю» (із змінами і доповненнями) ставка земельного податку у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки встановлена лише за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання, а тому оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено з 02 листопада 2015 року, то йому неправомірно нараховано грошове зобов`язання із земельного податку за 2016 року у розмірі 92 192,99 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач та відповідач подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач наводив по суті ті ж доводи і мотиви, які зазначались ним в позовній заяві, а також зазначав, що постанова ухвалена без урахування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив її скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року.
Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти доводів та вимог останньої заперечила, зазначаючи, що прийняті нею податкові повідомлення-рішення є законними, адже земельна ділянка надана позивачу для обслуговування майнового комплексу (контори з навісами, яка належить ОСОБА_1 з 22 квітня 1997 року, й магазину-критого ринку, який з 29 січня 2004 року належить його дочці - ОСОБА_2 ), тобто земельна ділянка має комерційне призначення й ставка земельного податку повинна становити саме 4%.
Також, в своїй касаційній скарзі, в якій він просив постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасувати в частині задоволення позову, прийнявши в цій частині нову постанову про відмову в його задоволенні у повному обсязі, податковий орган звертав увагу на те, що, визнаючи протиправним і скасовуючи податкове повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік в сумі 92 192,99 грн., апеляційний суд припустився порушення статей 269-271, 289 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача проти її мотивів заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року - обґрунтованим та законним.
В подальшому, касаційні скарги передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом про право постійного користування землею серії ІФ-17-3-000056 від 12 січня 1998 року позивачу надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,64458 га для обслуговування майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказаній земельній ділянці знаходиться контора з навісами, яка на підставі договору дарування №Д-347 від 22 квітня 1997 року належить на праві власності ОСОБА_1 , та магазин-критий ринок, який відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Коломийської міської ради №412 від 16 грудня 2003 року, належить на праві власності ОСОБА_2 .
За таких обставин суди дійшли переконання, що позивач належить до кола платників земельного податку.
Згідно з рішенням Коломийської міської ради №37-2/2010 від 24 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Коломия» в місті Коломиї виділено 135 оцінних районів, які об`єднано в 34 економіко-планувальні зони. Середня (базова) вартість одного квадратного метра земель складає 74,68 грн. Нормативна грошова оцінка підлягає щорічній індексації, термін дії оцінки становить 7 років, а саме рішення набирає чинності з 01 січня 2011 року з врахуванням щорічної індексації.
Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Коломиї Івано-Франківської області, скерованої Управлінням Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №03-07/1499 від 14 вересня 2016 року земельна ділянка площею 6 445,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить до економіко-планувальної зони XIX, середня вартість квадратного метру складає 199,78 грн.
Як зазначено в листі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-201/2-16 від 11 січня 2016 року «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2011-2013 роки - 1,0; за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433.
На підставі наведеного податковим органом здійснено нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб: за 2014 рік - в сумі 12 877,43 грн. (ставка податку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки); за 2015 рік - в сумі 16 083,91 грн. (ставка податку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки); за 2016 рік - в сумі 92 192,99 грн. (ставка податку 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).
12 жовтня 2016 року Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №95746-1301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік в цифровому виразі на суму 12 877,43 грн., а прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; згідно квитанції повідомлення сума до сплати 92 192,99 грн.;
- №95745-1301 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2015 рік в цифровому виразі на суму 16 083,91 грн., а прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок»; в квитанції повідомлення сума до сплати 92 192,99 грн.;
- №95744-1301 щодо встановлення податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік в цифровому виразі та прописом на суму 92 192,99 грн.; в квитанції повідомлення сума боргу також 92 192,99 грн.
Не погодившись із прийнятими Інспекцією податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 ПК України встановлено, що цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Разом з тим, з 01 січня 2015 року до вказаної норми було внесено зміни та передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
За змістом пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 274.1 статті 274 ПК України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) передбачалось, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Водночас, в подальшому до цього пункту визначено зміни й встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).
З приводу недоліків у податкових повідомленнях-рішеннях №95746-1301, №95745-1301 від 12 жовтня 2016 року, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання із земельного податку відповідно за 2014 та 2015 роки, апеляційний суд врахував, що відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено відповідні факти.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
В той же час, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, скасування.
Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст, таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми.
Як вже зазначалось, під час судового розгляду справи судами з`ясовано, що у податкових повідомленнях-рішеннях №95746-1301, №95745-1301 від 12 жовтня 2016 року, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання із земельного податку за 2014 та 2015 роки, наявні розбіжності між сумою податку в цифровому виразі та прописом.
При цьому, апеляційний суд встановив, що сума податкових зобов`язань із земельного податку за 2014 рік склала 12 877,43 грн., за 2015 рік - 16 083,91 грн. й будь-яких підстав для висновку про неправильне визначення цих зобов`язань судом не виявлено.
Разом з тим, з метою усунення розбіжностей у винесених податкових повідомленнях-рішеннях суд вважав за необхідне їх скасувати в частині помилкової вказівки суми цих зобов`язань прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок».
Надаючи ж оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання із земельного податку за 2016 рік, апеляційний суд виходив з наступного.
Пунктом 1.5 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області №2018-49/2015 від 27 січня 2015 року «Про запровадження плати за землю» (із змінами і доповненнями) передбачено наступні ставки земельного податку: у розмірі 1,2 % від нормативної грошової оцінки - за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від їх місцезнаходження); 0,1% від нормативної грошової оцінки - для сільськогосподарських угідь; 4% від нормативної грошової оцінки - за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності); 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній республіці Крим або по області, за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
На підставі вказаного рішення міської ради та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 03-07/1499 від 14 вересня 2016 року відповідачем визначено позивачу земельний податок за 2016 рік в сумі 92 192,99 грн., тобто за ставкою 4% від нормативної грошової оцінки.
Втім, виходячи зі змісту вищевказаного рішення ради, ставка земельного податку в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлена лише для нарахування земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання.
Згідно ж відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23 березня 2017 року у ньому міститься запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 02 листопада 2015 року.
Отже, в 2016 році позивач не мав статусу суб`єкта господарювання в розумінні статті 55 Господарського кодексу України.
Щодо доводів відповідача про те, що на спірній земельній ділянці знаходиться майно господарського призначення, а сама земельна ділянка виділена для обслуговування майнового комплексу, апеляційний суд відмітив, що рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області №2018-49/2015 від 27 січня 2015 року «Про запровадження плати за землю» (із змінами і доповненнями) обов`язок зі сплати земельного податку за ставкою 4% від нормативної грошової оцінки встановлено за земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні виключно за наявності в землекористувача статусу суб`єкта господарювання, незалежно від призначення земельної ділянки (окрім земель сільськогосподарського призначення) та об`єктів нерухомого майна, що на ній розташовані.
Водночас апеляційний суд не погодився із мотивами суду першої інстанції про наявність у позивача як пенсіонера за віком пільг зі сплати земельного податку, оскільки хоча підпунктом 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 ПК України і передбачено, що від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком), разом з тим, у пункті 281.2 статті 281 ПК України застережено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Відповідно до пункту 1.6.1.1 рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області №2018-49/2015 від 27 січня 2015 року «Про запровадження плати за землю» (із змінами і доповненнями) від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб підпунктом 1.6.1.1 цього розділу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
а)для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
б) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більш як 0,10 гектара;
в) для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
г) для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
д) для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Отже, як податковим законодавством, так і рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області не передбачено пільг для пенсіонерів за віком щодо сплати земельного податку по земельній ділянці із видом користування (цільовим призначенням) - обслуговування майнового комплексу.
З огляду на наведені вище законодавчі приписи та встановлені у справі обставини в сукупності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції №95744-1301 від 12 жовтня 2016 року, а також визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №95746-1301 від 12 жовтня 2016 року та №95745-1301 від 12 жовтня 2016 року в частині помилкової вказівки суми грошових зобов`язань прописом «дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві гривні 99 копійок», а отже й для часткового задоволення позовних вимог.
Що ж до доводів касаційних скарг, то вони не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, як і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва